Datasets:
speech-uk
/
opentts-tetiana

Dataset card Data Studio Files Community
audio
audio
transcription
string
transcription_stressed
string
duration
float64
Минуло кілька хвилин.
Мину́ло кі́лька хвили́н.
4.8
— Що це таке? — спитав Араміс, уздрівши їх.
— Що це таке́? — спита́в Араміс, уздрі́вши їх.
5.8
Тебе ж євнухи вільно по табору пускають.
Тебе́ ж є́внухи ві́льно по та́бору пуска́ють.
6.2
Це просто королівська втіха їздити на таких тваринах.
Це про́сто королі́вська вті́ха ї́здити на таки́х твари́нах.
7.5
— Чом же не для кота? Хочеш, зараз поцілую!
— Чом же не для кота́? Хо́чеш, за́раз поцілу́ю!
6.66
— До докторової небоги.
— До до́кторової небо́ги.
4.62
Нехай королева залишається в цілковитій невідомості.
Неха́й короле́ва залиша́ється в цілкови́тій невідо́мості.
6.6
— Не сяду! — каже Пугач, стоя серед світлиці.
— Не ся́ду! — ка́же Пу́гач, стоя се́ред світли́ці.
6.72
— Б'ють на сполох!
— Б'ють на спо́лох!
4.9
Томмі, заваривши чай, відсунув чайник у бік, на випадок, що повернеться Моллі.
Томмі, завари́вши чай, відсу́нув ча́йник у бік, на ви́падок, що поверне́ться Моллі.
9.121
Володимир Семенович був чудовий чоловік.
Володи́мир Семе́нович був чудо́вий чолові́к.
5.58
— Я собі таки піймав із воза в таборі сало! Буде жінці та дітям до пилипівки!
— Я собі́ таки́ пійма́в із во́за в та́борі са́ло! Бу́де жі́нці та ді́тям до пили́півки!
9.961
І на університеті зразу йому йшло не ліпше.
І на університе́ті зра́зу йому йшло не лі́пше.
6.06
— Хто йде? — спитав він, здаля побачивши верхівців.
— Хто йде? — спита́в він, здаля́ поба́чивши верхі́вців.
6.841
— Тільки з поетами трапляються такі речі, — серйозно мовив Атос.
— Ті́льки з пое́тами трапля́ються такі́ ре́чі, — серйо́зно мо́вив Атос.
8.04
Матрос застогнав і крадькома глянув на дорогу.
Матро́с засто́гнав і крадькома́ гля́нув на доро́гу.
6.121
Ти вільний до сьомої вечора.
Ти ві́льний до сьо́мої ве́чора.
4.8
— Хто це вам сказав? — спитала міледі.
— Хто це вам сказа́в? — спита́ла міле́ді.
6.9
— Ой, пострілено! Пострілено! — ревів Ґава, немов з нього шкуру дерли.
— Ой, пострі́лено! Пострі́лено! — реві́в Ґава, немо́в з нього шку́ру де́рли.
7.8
— Але, слухайте, слухайте, ось він знову розприскався.
— Але́, слу́хайте, слу́хайте, ось він зно́ву розпри́скався.
6.6
— Я — Д'Артаньян.
— Я — Д'Артаньян.
4.5
— А тобі цього на що?
— А тобі́ цього́ на що?
4.56
У нього не здригнувся жоден мускул.
У нього не здригну́вся жо́ден му́скул.
5.7
— Як звуть її дівера?
— Як звуть її ді́вера?
5.2
Але Д'Артаньян не виклав ще нам свого пляну.
Але́ Д'Артаньян не ви́клав ще нам свого́ пля́ну.
6.2
— О, вона не боїться чоловіків! Та чи ж мало вона зазнала від них лиха.
— О, вона́ не бої́ться чоловікі́в! Та чи ж ма́ло вона́ зазна́ла від них ли́ха.
9.24
— До побачення — відказав Атос, жестом наказуючи Грімо відкоркувати нову пляшку.
— До поба́чення — відказа́в Атос, же́стом нака́зуючи Грі́мо відкоркува́ти нову́ пля́шку.
10.021
Гвинтовка тілько засміявсь.
Гвинтовка ті́лько засмія́всь.
4.74
Та не мавши змоги задушити її, міледі всміхнулася.
Та не ма́вши змо́ги задуши́ти її, міле́ді всміхну́лася.
6.6
Я ж і допитуватиму Грімо.
Я ж і допи́туватиму Грі́мо.
5.34
Далось і йому взнаки батиївське лихоліття.
Дало́сь і йому взнаки́ бати́ївське лихолі́ття.
6.661
— Ось маєте.
— Ось ма́єте.
4.8
Обнялись і обидва заплакали.
Обняли́сь і оби́два запла́кали.
5.1
Д'Артаньян стояв й розглядав цього чоловіка.
Д'Артаньян стоя́в й розгляда́в цього́ чолові́ка.
5.94
Вона не відповідала.
Вона́ не відповіда́ла.
4.86
Дрібний порох мабуть і не осідав уже з повітря, а змішувався з ним.
Дрібни́й по́рох ма́бу́ть і не осіда́в уже́ з пові́тря, а змі́шувався з ним.
8.22
— Залиште нас, Патріку, — наказав Б'юкенгем.
— Зали́ште нас, Патріку, — наказа́в Б'юкенгем.
6.36
— Дурниці! Це все дрібниці.
— Дурни́ці! Це все дрібни́ці.
6
Не втручайтеся в мої справи, не намагайтеся допомагати мені.
Не втруча́йтеся в мої́ спра́ви, не намага́йтеся допомага́ти мені́.
8.401
Знову наближалася рішуча хвилина.
Зно́ву наближа́лася рішу́ча хвили́на.
5.821
У кабінеті було тихо.
У кабіне́ті було́ ти́хо.
5.1
Ви — перший, будьте ж і останнім.
Ви — пе́рший, бу́дьте ж і оста́ннім.
6
Пан Андрій довго та пильно дивився на гостя.
Пан Андрі́й до́вго та пи́льно диви́вся на го́стя.
6.3
— Ще раз питаю вас, де той шляхтич? Що з ним сталося? Живий він чи помер?
— Ще раз пита́ю вас, де той шля́хтич? Що з ним ста́лося? Живи́й він чи поме́р?
8.8
— Хіба ви поранений? — спитав герцоґ.
— Хіба́ ви пора́нений? — спита́в герцоґ.
6.06
— Сьогодні ж увечорі.
— Сього́дні ж увечорі.
5.6
— Чудово! — відповів Бюзіньї.
— Чудо́во! — відпові́в Бюзіньї.
6.18
— Жінка такого низького стану! — обурився Портос і скривив зневажливу гримасу.
— Жі́нка тако́го низько́го ста́ну! — обу́рився Портос і скриви́в знева́жливу грима́су.
8.76
Як міг він довідатися про її приїзд та схопити її? І на що він її затримує?
Як міг він дові́датися про її приї́зд та схопи́ти її? І на що він її затри́мує?
10.62
— Ні у мене, — приєднався Атос.
— Ні у мене́, — приєдна́вся Атос.
5.8
— Що? — запитав Кардеджі, ледве промовляючи.
— Що? — запита́в Кардеджі, ле́две промовля́ючи.
6
Оба були жиди.
Оба́ були́ жиди́.
5.1
Так минала щодня добра година й аж тоді йшов пан Андрій снідати.
Так мина́ла щодня́ до́бра годи́на й аж тоді́ йшов пан Андрі́й сні́дати.
8.28
— Неправда! — з комічним обуренням відповідає Опанас.
— Непра́вда! — з комі́чним обу́ренням відповіда́є Опана́с.
6.7
Петро хотів би пробратись до панотця.
Петро́ хоті́в би пробра́тись до панотця́.
5.52
Він відчув ніби таємну радість, що назавжди спекався цієї непевної спільниці.
Він відчу́в ні́би тає́мну ра́дість, що наза́вжди́ спе́кався ціє́ї непе́вної спі́льниці.
8.82
— Та якого ж змісту ваша записка?
— Та яко́го ж змі́сту ва́ша запи́ска?
6.18
— Ви вже їдете? Почекайте трошки.
— Ви вже ї́дете? Почека́йте тро́шки.
5.2
Бідував Гершко кілька літ дуже.
Бідува́в Гершко кі́лька літ ду́же.
5.7
Молодий офіцер мовчав.
Молоди́й офіце́р мовча́в.
4.8
— Та від кого він вам прийшовся, Атосе?
— Та від кого він вам прийшо́вся, Атосе?
5.46
— Звідки ж про це можна знати?
— Зві́дки ж про це мо́жна зна́ти?
4.32
— Чи знаєте ви Атоса?
— Чи зна́єте ви Атоса?
4.2
— І добре робите, пане.
— І до́бре ро́бите, па́не.
4.8
— А що він сказав? — звідався Портос.
— А що він сказа́в? — зві́дався Портос.
5.58
— А я Богун Іван!
— А я Богу́н Іва́н!
4.2
То був здоровий гірський орел.
То був здоро́вий гі́рськи́й оре́л.
5.52
Отже, Д'Артаньян не мав часу баритися з коханням.
О́тже, Д'Артаньян не мав ча́су бари́тися з коха́нням.
6.36
Чути було тільки шум кроків, що повільно та розмірено наближалися.
Чу́ти було́ ті́льки шум кро́ків, що пові́льно та розмі́рено наближа́лися.
7.8
Поєднавшися після невдалого полювання на кулика, брати якийсь час ішли мовчки.
Поєднавшися пі́сля невда́лого полюва́ння на ку́лика, брати́ яки́йсь час ішли́ мо́вчки.
9.36
Наш ґасконець стежив за нею і бачив, куди вона подалася.
Наш ґасконець сте́жив за не́ю і ба́чив, куди́ вона́ подала́ся.
7.62
— Та враг їх бери з їх чорною радою, бгате!
— Та враг їх бери́ з їх чо́рною ра́дою, бга́те!
6.3
Правдивого чуття в тім нема, от що.
Правди́вого чуття́ в тім нема́, от що.
6
Відданих людей не густо, Тревій, і вірність треба нагороджувати.
Ві́дданих люде́й не гу́сто, Тревій, і ві́рність тре́ба нагоро́джувати.
7.98
Та заради вас я додам яєць.
Та зара́ди вас я дода́м яє́ць.
5.64
— Як то за мої чіпці?
— Як то за мої́ чіпці́?
4.8
Присягаємось вам, Томмі.
Присяга́ємось вам, Томмі.
4.4
А старий став мов осуджений.
А стари́й став мов осу́джений.
4.74
Д'Артаньян одвернувся, щоб приховати свій поганий настрій.
Д'Артаньян одверну́вся, щоб прихова́ти свій пога́ний на́стрій.
6.36
Богун мусив дати їй листа.
Богу́н му́сив да́ти їй листа́.
5.04
Вона сиділа випроставшись і мала неприступний вигляд.
Вона́ сиді́ла ви́проставшись і ма́ла непристу́пний ви́гляд.
6.24
Гуркотіли бойові барабани, і заглушливо лунали несамовиті дикунські пісні.
Гуркоті́ли бойові́ бараба́ни, і заглу́шливо луна́ли несамови́ті дику́нські пісні́.
8.4
— Натурально, — відповів Д'Артаньян.
— Натура́льно, — відпові́в Д'Артаньян.
4.32
І мушкетери, не вагаючись, вийшли наперед.
І мушкете́ри, не вага́ючись, ви́йшли напере́д.
5.58
А коли ви видужаєте, я матиму за найбільшу для себе шану стати знову проти вас.
А коли́ ви ви́дужаєте, я ма́тиму за найбі́льшу для себе́ ша́ну ста́ти зно́ву про́ти вас.
9.601
— Молися Богу, зрадливий перевертень, бо прийшов твій останній час!
— Молися Бо́гу, зрадли́вий пере́вертень, бо прийшо́в твій оста́нній час!
7.44
— Думаєш, що так?
— Ду́маєш, що так?
4.44
Дійшовши до двору, жінки зачули стукіт карети, що зупинилася коло воріт.
Дійшо́вши до дво́ру, жінки́ зачу́ли сту́кіт каре́ти, що зупини́лася ко́ло ворі́т.
8.041
Джекоб Кент, помітивши це, самовласно помістився й запанував у цій хатині.
Джекоб Кент, помі́тивши це, самовласно помісти́вся й запанува́в у цій хати́ні.
8.2
— Так, звичайно ж, не кардинал.
— Так, звича́йно ж, не кардина́л.
5.1
— Іродова душа! — крикне йому Петро.
— Іродова душа́! — кри́кне йому Петро́.
5.7
— Мілорде! Лист з Франції!
— Мілорде! Лист з Фра́нції!
5.3
— Ну, як же? — промовила Фреда, м'яко й боязко.
— Ну, як же? — промо́вила Фреда, м'я́ко й бо́язко.
6.9
Король, підбурений кардиналом, спалахнув великим гнівом.
Коро́ль, підбу́рений кардина́лом, спалахну́в вели́ким гні́вом.
7.08
— Візьміть, любий Атосе, — сказав Д'Артаньян, — вона належить вам з права.
— Візьмі́ть, лю́бий Атосе, — сказа́в Д'Артаньян, — вона́ нале́жить вам з пра́ва.
8.64
То поверталися її тюремники.
То поверта́лися її тюре́мники.
4.9
Тільки другого дня могли ми добре оглянути новака.
Ті́льки дру́гого дня могли́ ми до́бре огля́нути новака́.
6.4
Ні, помиляємось, він знайшов покупця на діямант.
Ні, помиля́ємось, він знайшо́в покупця́ на діяма́нт.
6.6
— А таки вона! — привітно відказала Олександра Платонівна.
— А таки́ вона́! — приві́тно відказа́ла Олекса́ндра Плато́нівна.
5.94
Щоправда, досі такого випадку не було.
Щопра́вда, до́сі тако́го ви́падку не було́.
5.52