
Yehor/radtts-uk
Text-to-Speech
•
Updated
audio
audio | transcription
string | transcription_stressed
string | duration
float64 |
---|---|---|---|
— Не питайте мене. | — Не пита́йте мене́. | 8.1 |
|
А що ж, Астарочко, як до того ставиться хан? Не чула? | А що ж, Аста́рочко, як до того́ ста́виться хан? Не чу́ла? | 8.16 |
|
— Ви — пан Д'Артаньян, — згукнув Грімо, — та не може бути! | — Ви — пан Д'Артаньян, — згукну́в Грі́мо, — та не мо́же бу́ти! | 7.741 |
|
— Невеличке місто на річці Ліс. | — Невели́чке мі́сто на рі́чці Ліс. | 6.181 |
|
— Батьку! — каже. | — Ба́тьку! — ка́же. | 5.881 |
|
— Чекайте, — відповів Атос. | — Чека́йте, — відпові́в Атос. | 5.28 |
|
— Що за чудесний вид! — мимоволі скрикнув молодший панич. | — Що за чуде́сний вид! — мимово́лі скри́кнув моло́дший пани́ч. | 7.681 |
|
— Не можу, — сказав шляхтич. | — Не мо́жу, — сказа́в шля́хтич. | 5.16 |
|
— Куди се ти мчишся, синку? | — Куди́ се ти мчи́шся, синку́? | 5.1 |
|
Недалеко треба було й шукати. | Недале́ко тре́ба було́ й шука́ти. | 5.7 |
|
І він вибіг з кімнати. | І він ви́біг з кімна́ти. | 4.62 |
|
Він зниметься з якоря завтра вранці. | Він зни́меться з я́коря за́втра вра́нці. | 6.181 |
|
Брався я до чимраз більших речей, бо мав до того охоту. | Бра́вся я до чимра́з бі́льших рече́й, бо мав до того́ охо́ту. | 6.841 |
|
Тільки біда, що мало продаємо, то й на якого чорта їх і робити так много? | Ті́льки біда́, що ма́ло продаємо́, то й на яко́го чо́рта їх і роби́ти так мно́го? | 9.001 |
|
— Що за чудесний вид! — мимоволі скрикнув молодший панич. | — Що за чуде́сний вид! — мимово́лі скри́кнув моло́дший пани́ч. | 6.841 |
|
Матір божа! Він відрядив мене з собаками в далеку путь, щоб мати можливість. | Ма́тір бо́жа! Він відряди́в мене́ з соба́ками в дале́ку путь, щоб ма́ти можли́вість. | 8.641 |
|
А ти що за чоловік? — обернувсь до Петра. | А ти що за чолові́к? — обернувсь до Петра́. | 6.361 |
|
Там сталася ганебна, зрадницька подія. | Там ста́лася гане́бна, зра́дницька поді́я. | 6.001 |
|
— Араміс! Портос! — згукнув Атос і почав реготати. | — Араміс! Портос! — згукну́в Атос і поча́в регота́ти. | 6.601 |
|
— І вперше приходите до цього будинку? | — І впе́рше прихо́дите до цього́ буди́нку? | 5.761 |
|
— Якщо це дійсно так, то можна збожеволіти з щастя! | — Якщо́ це ді́йсно так, то мо́жна збожево́літи з ща́стя! | 6.42 |
|
Череваниху назвав гетьман, вітаючись, рідною ненею. | Череваниху назва́в ге́тьман, віта́ючись, рі́дною ненею. | 7.201 |
|
— Дак ти хочеш, побро, один на один битись? | — Дак ти хо́чеш, по́бро, оди́н на оди́н би́тись? | 6.18 |
|
На те ви попи, на те ви мужі совіта, на те ви народні голови. | На те ви попи́, на те ви мужі́ сові́та, на те ви наро́дні го́лови. | 7.381 |
|
Староміська дивилася на це все і з диву не могла отямитися. | Староміська диви́лася на це все і з ди́ву не могла́ отя́митися. | 7.381 |
|
Так, їх було безліч. | Так, їх було́ бе́зліч. | 4.3 |
|
А в ній кублилося тихе, відлюдне життя старого батька і молодої дівчини. | А в ній ку́блилося ти́хе, відлю́дне життя́ старо́го ба́тька і молодо́ї ді́вчи́ни. | 8.101 |
|
Люблю її, живу споминами про неї, і досить мені. | Люблю́ її, живу́ спо́минами про не́ї, і до́сить мені́. | 6.841 |
|
— Добре, сказав кардинал, — надішліть мені цю серветку, будь ласка. | — До́бре, сказа́в кардина́л, — надішлі́ть мені́ цю серве́тку, будь ла́ска. | 7.501 |
|
— О, боже мій, звичайно, подарував, — відмовив Портос. | — О, бо́же мій, звича́йно, подарува́в, — відмо́вив Портос. | 7.44 |
|
— Я спитав про вас і зараз же побрався по сходах. | — Я спита́в про вас і за́раз же побра́вся по схо́дах. | 7.801 |
|
— Польща могутня. | — По́льща могу́тня. | 4.98 |
|
— А ти, зраднице! — звернувся далі гнівний мурза до Астари. | — А ти, зра́днице! — зверну́вся да́лі гні́вний мурза́ до Астари́. | 7.801 |
|
А може за місяць, за другий і на чіпці знов покуп буде. | А мо́же за мі́сяць, за дру́гий і на чіпці знов покуп бу́де. | 7 |
|
Джекоб Кент цього дня був у прегарному настрої. | Джекоб Кент цього́ дня був у прегарному на́строї. | 5.701 |
|
— А так, що це моя справа. | — А так, що це моя́ спра́ва. | 5.2 |
|
Що мені дасте, як знайду? | Що мені́ дасте́, як знайду́? | 5 |
|
На вулиці Генеґо він побачив, як з вулиці Дофіна вийшли дві особи. | На ву́лиці Генеґо він поба́чив, як з ву́лиці Дофіна ви́йшли дві осо́би. | 7.801 |
|
Але скоро й собак не стало, і ми почали їсти упряж, мокасини й хутра. | Але́ ско́ро й соба́к не ста́ло, і ми почали́ ї́сти упря́ж, мокаси́ни й ху́тра. | 8.281 |
|
Атос не вимагав більшого. | Атос не вимага́в бі́льшого. | 7.08 |
|
— Зроблю все, що звелиш, — прошептав я. | — Зроблю́ все, що звели́ш, — прошепта́в я. | 5.64 |
|
І вона, знесилена, впала на груди молодого офіцера. | І вона́, знеси́лена, впа́ла на гру́ди молодо́го офіце́ра. | 7.321 |
|
Леся щебетала, як ластівочка. | Ле́ся щебетала, як ластівочка. | 5.52 |
|
Виступайте проти мене, дурні ви такі. | Виступа́йте про́ти мене́, ду́рні ви такі́. | 5.82 |
|
— Панно Маню, одягайтеся, в що маєте найкраще. | — Панно́́ Маню́, одяга́йтеся, в що ма́єте найкра́ще. | 6.541 |
|
Віконниць не було, але вікно щільно закривала завіса. | Віко́нниць не було́, але́ вікно́ щі́льно закрива́ла заві́са. | 7.02 |
|
Безсумнівно, Фелтон був переможений. | Безсумні́вно, Фелтон був перемо́жений. | 5.28 |
|
— Це засідка, — сказав Д'Артаньян. | — Це за́сідка, — сказа́в Д'Артаньян. | 6.721 |
|
— Чи ви хочете знати? | — Чи ви хо́чете зна́ти? | 6.54 |
|
Та навіть не ворухнулась. | Та на́віть не ворухну́лась. | 6.6 |
|
На сходах Д'Артаньян стрів стурбованого Плянше. | На схо́дах Д'Артаньян стрів стурбо́ваного Пля́нше. | 7.68 |
|
— Думав і я гордо да несито, поки смерть не заглянула мені в вічі. | — Ду́мав і я го́рдо да неси́то, по́ки смерть не загля́нула мені́ в ві́чі. | 9.66 |
|
Двері були заперті, але вчителя ми застали в альтані. | Две́рі були́ запе́рті, але́ вчи́теля ми заста́ли в альта́ні. | 8.4 |
|
У Борзні заїхав Шрам одпочити до сотника Білозерця. | У Борзні́ заї́хав Шрам одпочи́ти до со́тника Білозе́рця. | 6.7 |
|
По цих словах він зирнув на свого приятеля так пильно, що той замішався. | По цих слова́х він зирну́в на свого́ при́ятеля так пи́льно, що той заміша́вся. | 7.739 |
|
Ні, те, що я вам говорю, навіть смішно. | Ні, те, що я вам говорю́, на́віть смі́шно. | 6.6 |
|
Дорога то спускалась униз, то знов підіймалась угору. | Доро́га то спуска́лась уни́з, то знов підійма́лась уго́ру. | 6.6 |
|
Мішок уже був порожній, але грузоємність ваги збільшилася до безмежности. | Мішо́к уже́ був поро́жній, але́ грузоє́мність ваги́ збі́льшилася до безмежности. | 8.16 |
|
— Я? — запаленівшися, відказав Едмунд. | — Я? — запалені́вшися, відказа́в Едму́нд. | 5.7 |
|
Рано снідали разом. | Ра́но сні́дали ра́зом. | 4.56 |
|
Це прецінь чоловік підозрений, намаркований. | Це преці́нь чолові́к підо́зрений, намаркований. | 7.2 |
|
Генрись тількищо пішов. | Генри́сь тількищо пішо́в. | 5.22 |
|
Потім зв'язав їх до купи майже під прямим кутом. | По́тім зв'яза́в їх до ку́пи ма́йже під прями́м куто́м. | 6.599 |
|
Тепер же починаймо. | Тепе́р же почина́ймо. | 5.581 |
|
До Чорної Гори не близький світ. | До Чо́рної Го́ри не близьки́й світ. | 5.28 |
|
Ті каліки й рішучий лист Богуна зробили вплив на Хмельницького. | Ті калі́ки й рішу́чий лист Богуна́ зроби́ли вплив на Хмельни́цького. | 7.141 |
|
Грімо з кошом вів перед. | Грі́мо з кошо́м вів пе́ред. | 5.76 |
|
— А тобі що до того? — відповіла вона різко, — Їдемо, куди я хочу. | — А тобі́ що до того́? — відповіла́ вона́ рі́зко, — Ї́демо, куди́ я хо́чу. | 8.161 |
|
— Візьміть! — сказала міледі, оддаючи Фелтонові торбинку, повну люїдорів. | — Візьмі́ть! — сказа́ла міле́ді, оддаючи́ Фелтонові торби́нку, по́вну люї́дорів. | 7.261 |
|
За це євнухові смерть. | За це є́внухові смерть. | 5.52 |
|
— Так, пане капітане,. | — Так, па́не капіта́не,. | 5.4 |
|
Тут вона мусить бути. | Тут вона́ му́сить бу́ти. | 4.26 |
|
Коло п'ятої вечора прийшов лорд Вінтер. | Ко́ло п'я́тої ве́чора прийшо́в лорд Вінтер. | 6.78 |
|
Вахтовий озвав баркас. | Вахтови́й озва́в барка́с. | 5.64 |
|
— Сам він до мене приїхав і заїхав зо мною аж за милю од свого табору. | — Сам він до мене́ приї́хав і заї́хав зо мно́ю аж за ми́лю од свого́ та́бору. | 9.001 |
|
— Ви розумієте, — промовив Портос. | — Ви розумі́єте, — промо́вив Портос. | 5.64 |
|
— З вашою еміненцією? — бурмотів Бонасьє, поводячи навколо блудними очима. | — З ва́шою еміне́нцією? — бурмотів Бонасьє, пово́дячи навко́ло блу́дними очи́ма. | 8.22 |
|
Очаровав усіх запорожець. | Очарова́в усі́х запоро́жець. | 4.38 |
|
— Проложено! А з чогось же то її взято. | — Проло́жено! А з чого́сь же то її взя́то. | 6.181 |
|
— Так він був, кажеш, улесливий. | — Так він був, ка́жеш, уле́сливий. | 5.22 |
|
Приїдуть сюди до М. | Приї́дуть сюди́ до М. | 5.34 |
|
Але йому не довго жити. | Але́ йому не до́вго жи́ти. | 4.6 |
|
— І Сомко згодивсь? | — І Сомко́ згоди́всь? | 4.5 |
|
— Веди нас, Грімо. | — Веди́ нас, Грі́мо. | 5.1 |
|
Проте вони дійшли таки до нього й счепилися у смертельній січі. | Проте́ вони́ дійшли́ таки́ до нього й счепи́лися у смерте́льній сі́чі. | 6.721 |
|
Одного разу він зробив дурницю, необережно нагадавши про себе кардиналові. | Одного́ ра́зу він зроби́в дурни́цю, необере́жно нагада́вши про себе́ кардина́лові. | 8.5 |
|
— Звичайно! Будь ласка! | — Звича́йно! Будь ла́ска! | 4.2 |
|
— Добре стоїш? — запитав я товариша. | — До́бре стої́ш? — запита́в я това́риша. | 5.7 |
|
Залишалося ще три льє. | Залиша́лося ще три льє. | 5.2 |
|
Присягаюсь, хазяїну, я один випив, принаймні, півтораста пляшок. | Присяга́юсь, хазя́їну, я оди́н ви́пив, прина́ймні, півтора́ста пляшо́к. | 7.56 |
|
Фелтон взяв торбинку і кинув на землю. | Фелтон взяв торби́нку і ки́нув на зе́млю. | 5.52 |
|
— Що саме погано? Що ти, дурний, хочеш сказати? — спитав Д'Артаньян. | — Що са́ме пога́но? Що ти, дурни́й, хо́чеш сказа́ти? — спита́в Д'Артаньян. | 7.741 |
|
Льокаї їхали позад них. | Льокаї ї́хали поза́д них. | 4.9 |
|
— Та йдіть ви з своїм пальцем! Завжди він заважає вам. | — Та йдіть ви з свої́м́́́ па́льцем! За́вжди́ він заважа́є вам. | 6.06 |
|
Фелтон наблизився до неї. | Фелтон набли́зився до не́ї. | 4.9 |
|
Бонасьє пополотнів, як смерть, і криво всміхнувся. | Бонасьє́ пополотнів, як смерть, і кри́во всміхну́вся. | 5.64 |
|
Поки взуєтеся, то й сніданок поспіє. | По́ки взу́єтеся, то й сніда́нок поспі́є. | 5.821 |
|
Нарешті й ця робота йому остогидла, і він сидів, схиливши голову на стіл. | Наре́шті й ця робо́та йому остоги́дла, і він сиді́в, схили́вши го́лову на стіл. | 7.8 |
|
Я страшенно обурився, але все ж таки не міг стриматись від сміху. | Я страше́нно обу́рився, але́ все ж таки́ не міг стри́матись від смі́ху. | 7.7 |
|
— А тепер знаєш? | — А тепе́р зна́єш? | 4.4 |
@misc {smoliakov_2025,
author = { {Smoliakov} },
title = { opentts-uk (Revision 32abc9c) },
year = 2025,
url = { https://huggingface.co./datasets/Yehor/opentts-uk },
doi = { 10.57967/hf/4551 },
publisher = { Hugging Face }
}