Datasets:

PolyAgent

/

Tasks

like 0

Follow

PolyAgent 17

Question: 'Виділене слово вжите в невластивому йому значенні в реченні:' 'А: Два примірники словника *присутні* в кабінеті.', 'Б: Вантажне відділення *розташоване* на першому поверсі.', 'В: Ялту *вважають* одним з найпопулярніших курортів.', 'Г: Директор банку *перебуває* за кордоном.', 'Д: У санаторії *є* кілька басейнів.',

Chosen answer: А: Два примірники словника *присутні* в кабінеті., Rejected answers: Б: Вантажне відділення *розташоване* на першому поверсі., В: Ялту *вважають* одним з найпопулярніших курортів., Г: Директор банку *перебуває* за кордоном., Д: У санаторії *є* кілька басейнів.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Виділене слово вжите в невластивому йому значенні в реченні:' 'А: Два примірники словника *присутні* в кабінеті.', 'Б: Вантажне відділення *розташоване* на першому поверсі.', 'В: Ялту *вважають* одним з найпопулярніших курортів.', 'Г: Директор банку *перебуває* за кордоном.', 'Д: У санаторії *є* кілька басейнів.',

Chosen answer: А: Два примірники словника *присутні* в кабінеті., Rejected answers: Б: Вантажне відділення *розташоване* на першому поверсі., В: Ялту *вважають* одним з найпопулярніших курортів., Г: Директор банку *перебуває* за кордоном., Д: У санаторії *є* кілька басейнів.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Поширеним є речення:' 'А: Кілька покупців почали сперечатися.', 'Б: Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.', 'В: Хлопчаки били байдики.', 'Г: Вистава була надзвичайна.', 'Д: Трава не скошена.',

Chosen answer: Б: Мільярди людей прагнуть жити в злагоді., Rejected answers: А: Кілька покупців почали сперечатися., В: Хлопчаки били байдики., Г: Вистава була надзвичайна., Д: Трава не скошена.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Поширеним є речення:' 'А: Кілька покупців почали сперечатися.', 'Б: Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.', 'В: Хлопчаки били байдики.', 'Г: Вистава була надзвичайна.', 'Д: Трава не скошена.',

Chosen answer: Б: Мільярди людей прагнуть жити в злагоді., Rejected answers: А: Кілька покупців почали сперечатися., В: Хлопчаки били байдики., Г: Вистава була надзвичайна., Д: Трава не скошена.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'З поданих у дужках синонімів кожен з варіантів можливий у реченні:' 'А: (Ретельні, проникливі) дослідження археологів підтверджують слова Геродота.', 'Б: Червоні жоржини (сильніше, потужніше) мерехтять росами.', 'В: Старі дуби (оточували, облягали) галявину.', 'Г: Представники різних поколінь не завжди (здатні, здібні) порозумітися.', 'Д: Ми стояли, зачаровані (дивною, прекрасною) музикою весняних лугів.',

Chosen answer: Д: Ми стояли, зачаровані (дивною, прекрасною) музикою весняних лугів., Rejected answers: А: (Ретельні, проникливі) дослідження археологів підтверджують слова Геродота., Б: Червоні жоржини (сильніше, потужніше) мерехтять росами., В: Старі дуби (оточували, облягали) галявину., Г: Представники різних поколінь не завжди (здатні, здібні) порозумітися.,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'З поданих у дужках синонімів кожен з варіантів можливий у реченні:' 'А: (Ретельні, проникливі) дослідження археологів підтверджують слова Геродота.', 'Б: Червоні жоржини (сильніше, потужніше) мерехтять росами.', 'В: Старі дуби (оточували, облягали) галявину.', 'Г: Представники різних поколінь не завжди (здатні, здібні) порозумітися.', 'Д: Ми стояли, зачаровані (дивною, прекрасною) музикою весняних лугів.',

Chosen answer: Д: Ми стояли, зачаровані (дивною, прекрасною) музикою весняних лугів., Rejected answers: А: (Ретельні, проникливі) дослідження археологів підтверджують слова Геродота., Б: Червоні жоржини (сильніше, потужніше) мерехтять росами., В: Старі дуби (оточували, облягали) галявину., Г: Представники різних поколінь не завжди (здатні, здібні) порозумітися.,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному. Речення з прямою мовою:'

Chosen answer: , Rejected answers:

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному. Речення з прямою мовою:'

Chosen answer: , Rejected answers:

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному. Тире треба поставити в реченні:'

Chosen answer: , Rejected answers:

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному. Тире треба поставити в реченні:'

Chosen answer: , Rejected answers:

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Висловлювання «Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка» (рядки 1-3) є в тексті:' 'А: тлумаченням заголовку', 'Б: тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати', 'В: формулюванням проблеми, спірного питання', 'Г: аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора',

Chosen answer: Б: тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати, Rejected answers: А: тлумаченням заголовку, В: формулюванням проблеми, спірного питання, Г: аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Висловлювання «Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка» (рядки 1-3) є в тексті:' 'А: тлумаченням заголовку', 'Б: тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати', 'В: формулюванням проблеми, спірного питання', 'Г: аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора',

Chosen answer: Б: тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати, Rejected answers: А: тлумаченням заголовку, В: формулюванням проблеми, спірного питання, Г: аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Серед суджень, що підтверджують думку «... В тисячний раз справдилася на ній (Лесі Українці) знана оповідка: немає пророків у своїй землі!» (рядки 39-40), зайвим є судження:' 'А: Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядок 46).', 'Б: «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів (рядки 25-26).', 'В: Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 49-51).', 'Г: ... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона (рядки 31-32).',

Chosen answer: Б: «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів (рядки 25-26)., Rejected answers: А: Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядок 46)., В: Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 49-51)., Г: ... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона (рядки 31-32).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Серед суджень, що підтверджують думку «... В тисячний раз справдилася на ній (Лесі Українці) знана оповідка: немає пророків у своїй землі!» (рядки 39-40), зайвим є судження:' 'А: Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядок 46).', 'Б: «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів (рядки 25-26).', 'В: Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 49-51).', 'Г: ... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона (рядки 31-32).',

Chosen answer: Б: «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів (рядки 25-26)., Rejected answers: А: Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядок 46)., В: Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 49-51)., Г: ... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона (рядки 31-32).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Загальним відносно інших є зміст висловлювання:' 'А: Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою (рядки 4-5).', 'Б: Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика (рядки 5-7).', 'В: Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7-8).', 'Г: Її життя було цілою проблемою (рядок 4).',

Chosen answer: Г: Її життя було цілою проблемою (рядок 4)., Rejected answers: А: Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою (рядки 4-5)., Б: Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика (рядки 5-7)., В: Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7-8).,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Загальним відносно інших є зміст висловлювання:' 'А: Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою (рядки 4-5).', 'Б: Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика (рядки 5-7).', 'В: Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7-8).', 'Г: Її життя було цілою проблемою (рядок 4).',

Chosen answer: Г: Її життя було цілою проблемою (рядок 4)., Rejected answers: А: Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою (рядки 4-5)., Б: Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика (рядки 5-7)., В: Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7-8).,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Висновком, що випливає з інших поданих суджень, є:' 'А: В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося (рядки 33-34).', 'Б: Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 36-37).', 'В: Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядки 34-35).', 'Г: Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя (рядки 35-36).',

Chosen answer: Б: Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 36-37)., Rejected answers: А: В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося (рядки 33-34)., В: Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядки 34-35)., Г: Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя (рядки 35-36).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Висновком, що випливає з інших поданих суджень, є:' 'А: В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося (рядки 33-34).', 'Б: Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 36-37).', 'В: Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядки 34-35).', 'Г: Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя (рядки 35-36).',

Chosen answer: Б: Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 36-37)., Rejected answers: А: В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося (рядки 33-34)., В: Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядки 34-35)., Г: Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя (рядки 35-36).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Наведені судження доводять справедливість думки Франка про те, що Леся Українка була «одиноким мужчиною серед поетів соборної України» (рядок 9), окрім судження:' 'А: ... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно (рядки 13-14).', 'Б: Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї» (рядки 38-39).', 'В: Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 42-44).', 'Г: ... Вона була ... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 46-47).',

Chosen answer: А: ... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно (рядки 13-14)., Rejected answers: Б: Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї» (рядки 38-39)., В: Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 42-44)., Г: ... Вона була ... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 46-47).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Наведені судження доводять справедливість думки Франка про те, що Леся Українка була «одиноким мужчиною серед поетів соборної України» (рядок 9), окрім судження:' 'А: ... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно (рядки 13-14).', 'Б: Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї» (рядки 38-39).', 'В: Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 42-44).', 'Г: ... Вона була ... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 46-47).',

Chosen answer: А: ... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно (рядки 13-14)., Rejected answers: Б: Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї» (рядки 38-39)., В: Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 42-44)., Г: ... Вона була ... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 46-47).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть За *Д. Донцовим 633 слова* У реченні «Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея» (рядки 42-44) слово *вогонь* ужите в значенні:' 'А: полум’я', 'Б: душевне піднесення', 'В: вогнище', 'Г: стрільба',

Chosen answer: Б: душевне піднесення, Rejected answers: А: полум’я, В: вогнище, Г: стрільба

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього. (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть За *Д. Донцовим 633 слова* У реченні «Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея» (рядки 42-44) слово *вогонь* ужите в значенні:' 'А: полум’я', 'Б: душевне піднесення', 'В: вогнище', 'Г: стрільба',

Chosen answer: Б: душевне піднесення, Rejected answers: А: полум’я, В: вогнище, Г: стрільба

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Уособленням у тексті є висловлювання:' 'А: на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки', 'Б: письменниця лишилася якимось сфінксом', 'В: це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її', 'Г: пазурі минулого',

Chosen answer: В: це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її, Rejected answers: А: на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, Б: письменниця лишилася якимось сфінксом, Г: пазурі минулого

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Уособленням у тексті є висловлювання:' 'А: на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки', 'Б: письменниця лишилася якимось сфінксом', 'В: це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її', 'Г: пазурі минулого',

Chosen answer: В: це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її, Rejected answers: А: на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, Б: письменниця лишилася якимось сфінксом, Г: пазурі минулого

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* У реченні «Це був час, ..коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб» (рядки 19-21) слово *сноб* означає *людина*, *яка*::' 'А: у нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї своїх попередників', 'Б: над усе ставить насолоду життям', 'В: уважає себе носієм інтелектуальності й вишуканих смаків, беззастережно схиляється перед модою', 'Г: має глибокі різносторонні знання, є начитаною',

Chosen answer: В: уважає себе носієм інтелектуальності й вишуканих смаків, беззастережно схиляється перед модою, Rejected answers: А: у нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї своїх попередників, Б: над усе ставить насолоду життям, Г: має глибокі різносторонні знання, є начитаною

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* У реченні «Це був час, ..коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб» (рядки 19-21) слово *сноб* означає *людина*, *яка*::' 'А: у нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї своїх попередників', 'Б: над усе ставить насолоду життям', 'В: уважає себе носієм інтелектуальності й вишуканих смаків, беззастережно схиляється перед модою', 'Г: має глибокі різносторонні знання, є начитаною',

Chosen answer: В: уважає себе носієм інтелектуальності й вишуканих смаків, беззастережно схиляється перед модою, Rejected answers: А: у нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї своїх попередників, Б: над усе ставить насолоду життям, Г: має глибокі різносторонні знання, є начитаною

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Слова, виділені у вислові «маленька жінка **з душею скованого Прометея**» (рядки 43-44) означають: *та, яка*:' 'А: терпить невимовні фізичні муки', 'Б: страждає через нездійсненність того, до чого прагне', 'В: покарана за свавілля', 'Г: самотня й не сприйнята сучасниками',

Chosen answer: Б: страждає через нездійсненність того, до чого прагне, Rejected answers: А: терпить невимовні фізичні муки, В: покарана за свавілля, Г: самотня й не сприйнята сучасниками

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Слова, виділені у вислові «маленька жінка **з душею скованого Прометея**» (рядки 43-44) означають: *та, яка*:' 'А: терпить невимовні фізичні муки', 'Б: страждає через нездійсненність того, до чого прагне', 'В: покарана за свавілля', 'Г: самотня й не сприйнята сучасниками',

Chosen answer: Б: страждає через нездійсненність того, до чого прагне, Rejected answers: А: терпить невимовні фізичні муки, В: покарана за свавілля, Г: самотня й не сприйнята сучасниками

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Слова *вищий дух вказував страшну і величну путь* у реченні «Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави» (рядки 51-53) становлять:' 'А: уособлення', 'Б: гіперболу', 'В: літоту', 'Г: метафору',

Chosen answer: А: уособлення, Rejected answers: Б: гіперболу, В: літоту, Г: метафору

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Поетка українського відродження** (1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка. (4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав (13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе упокорення перед так званим богом подій. (19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка. (25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона. (33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним. (38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі! (41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко. (46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і так безумно любила. За *Д. Донцовим 633 слова* Слова *вищий дух вказував страшну і величну путь* у реченні «Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави» (рядки 51-53) становлять:' 'А: уособлення', 'Б: гіперболу', 'В: літоту', 'Г: метафору',

Chosen answer: А: уособлення, Rejected answers: Б: гіперболу, В: літоту, Г: метафору

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Антоніми вжито в прислів’ї:' 'А: Добро далеко розходиться, а зло ще далі.', 'Б: Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.', 'В: Птицю знати по пір’ю, а чоловіка по бесіді.', 'Г: Коли хочеш щось сказати – перш подумай.',

Chosen answer: А: Добро далеко розходиться, а зло ще далі., Rejected answers: Б: Не говори, що знаєш, але знай, що говориш., В: Птицю знати по пір’ю, а чоловіка по бесіді., Г: Коли хочеш щось сказати – перш подумай.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Антоніми вжито в прислів’ї:' 'А: Добро далеко розходиться, а зло ще далі.', 'Б: Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.', 'В: Птицю знати по пір’ю, а чоловіка по бесіді.', 'Г: Коли хочеш щось сказати – перш подумай.',

Chosen answer: А: Добро далеко розходиться, а зло ще далі., Rejected answers: Б: Не говори, що знаєш, але знай, що говориш., В: Птицю знати по пір’ю, а чоловіка по бесіді., Г: Коли хочеш щось сказати – перш подумай.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Фразеологічний зворот ужито в реченні:' 'А: За Дніпром небо ясно палало всіма кольорами веселки.', 'Б: Минає день, тиждень, місяць і півроку збігло за водою.', 'В: Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна.', 'Г: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.',

Chosen answer: Б: Минає день, тиждень, місяць і півроку збігло за водою., Rejected answers: А: За Дніпром небо ясно палало всіма кольорами веселки., В: Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна., Г: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Фразеологічний зворот ужито в реченні:' 'А: За Дніпром небо ясно палало всіма кольорами веселки.', 'Б: Минає день, тиждень, місяць і півроку збігло за водою.', 'В: Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна.', 'Г: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.',

Chosen answer: Б: Минає день, тиждень, місяць і півроку збігло за водою., Rejected answers: А: За Дніпром небо ясно палало всіма кольорами веселки., В: Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна., Г: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Простим є речення:' 'А: По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.', 'Б: На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.', 'В: Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари.', 'Г: Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.',

Chosen answer: А: По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу., Rejected answers: Б: На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава., В: Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари., Г: Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Простим є речення:' 'А: По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.', 'Б: На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.', 'В: Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари.', 'Г: Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.',

Chosen answer: А: По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу., Rejected answers: Б: На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава., В: Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари., Г: Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Числівник є в реченні:' 'А: Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.', 'Б: Майнули в повітрі десятки крил – і голубина зграя знялась у блакить.', 'В: Дуб уже ріс кількадесят років.', 'Г: Стокілометрову відстань подолали дуже швидко.',

Chosen answer: В: Дуб уже ріс кількадесят років., Rejected answers: А: Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить., Б: Майнули в повітрі десятки крил – і голубина зграя знялась у блакить., Г: Стокілометрову відстань подолали дуже швидко.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Числівник є в реченні:' 'А: Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.', 'Б: Майнули в повітрі десятки крил – і голубина зграя знялась у блакить.', 'В: Дуб уже ріс кількадесят років.', 'Г: Стокілометрову відстань подолали дуже швидко.',

Chosen answer: В: Дуб уже ріс кількадесят років., Rejected answers: А: Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить., Б: Майнули в повітрі десятки крил – і голубина зграя знялась у блакить., Г: Стокілометрову відстань подолали дуже швидко.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Орфографічну помилку допущено в слові:' 'А: щороку', 'Б: до схочу', 'В: довкола', 'Г: догори',

Chosen answer: Б: до схочу, Rejected answers: А: щороку, В: довкола, Г: догори

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Орфографічну помилку допущено в слові:' 'А: щороку', 'Б: до схочу', 'В: довкола', 'Г: догори',

Chosen answer: Б: до схочу, Rejected answers: А: щороку, В: довкола, Г: догори

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: першому', 'Б: третьому', 'В: четвертому', 'Г: п’ятому',

Chosen answer: Б: третьому, Rejected answers: А: першому, В: четвертому, Г: п’ятому

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: першому', 'Б: третьому', 'В: четвертому', 'Г: п’ятому',

Chosen answer: Б: третьому, Rejected answers: А: першому, В: четвертому, Г: п’ятому

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Відокремленим означенням ускладнено речення:' 'А: перше', 'Б: друге', 'В: третє', 'Г: п’яте',

Chosen answer: В: третє, Rejected answers: А: перше, Б: друге, Г: п’яте

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання** (1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю. Відокремленим означенням ускладнено речення:' 'А: перше', 'Б: друге', 'В: третє', 'Г: п’яте',

Chosen answer: В: третє, Rejected answers: А: перше, Б: друге, Г: п’яте

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Апостроф пишеться в усіх словах рядка:' 'А: відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята', 'Б: верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати', 'В: к..юрі, інтерв..ю, відіб..ється, з..явитися', 'Г: тім..я, від..їжджати, возз..єднання, ін..єкція', 'Д: М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я',

Chosen answer: Г: тім..я, від..їжджати, возз..єднання, ін..єкція, Rejected answers: А: відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята, Б: верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати, В: к..юрі, інтерв..ю, відіб..ється, з..явитися, Д: М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Апостроф пишеться в усіх словах рядка:' 'А: відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята', 'Б: верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати', 'В: к..юрі, інтерв..ю, відіб..ється, з..явитися', 'Г: тім..я, від..їжджати, возз..єднання, ін..єкція', 'Д: М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я',

Chosen answer: Г: тім..я, від..їжджати, возз..єднання, ін..єкція, Rejected answers: А: відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята, Б: верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати, В: к..юрі, інтерв..ю, відіб..ється, з..явитися, Д: М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка:' 'А: від..аль, старан..ий, нал..ю', 'Б: узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю', 'В: числен..ість, розріс..я, показн..ик', 'Г: стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий', 'Д: бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий',

Chosen answer: А: від..аль, старан..ий, нал..ю, Rejected answers: Б: узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю, В: числен..ість, розріс..я, показн..ик, Г: стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий, Д: бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка:' 'А: від..аль, старан..ий, нал..ю', 'Б: узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю', 'В: числен..ість, розріс..я, показн..ик', 'Г: стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий', 'Д: бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий',

Chosen answer: А: від..аль, старан..ий, нал..ю, Rejected answers: Б: узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю, В: числен..ість, розріс..я, показн..ик, Г: стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий, Д: бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку:' 'А: двадцять два футболісти', 'Б: три з половиною сантиметрів', 'В: двадцять чотири учня', 'Г: півтори літри', 'Д: сім цілих і вісім десятих відсотків',

Chosen answer: А: двадцять два футболісти, Rejected answers: Б: три з половиною сантиметрів, В: двадцять чотири учня, Г: півтори літри, Д: сім цілих і вісім десятих відсотків

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку:' 'А: двадцять два футболісти', 'Б: три з половиною сантиметрів', 'В: двадцять чотири учня', 'Г: півтори літри', 'Д: сім цілих і вісім десятих відсотків',

Chosen answer: А: двадцять два футболісти, Rejected answers: Б: три з половиною сантиметрів, В: двадцять чотири учня, Г: півтори літри, Д: сім цілих і вісім десятих відсотків

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Літеру *и* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:' 'А: ц..стерна, д..намо, х..рург', 'Б: Амер..ка, мерс.., соц..ологія', 'В: с..лует, д..плом, Шексп..р', 'Г: бр..гада, реж..м, арх..в', 'Д: реч..татив, такс..ст, Лейпц..г',

Chosen answer: Д: реч..татив, такс..ст, Лейпц..г, Rejected answers: А: ц..стерна, д..намо, х..рург, Б: Амер..ка, мерс.., соц..ологія, В: с..лует, д..плом, Шексп..р, Г: бр..гада, реж..м, арх..в,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Літеру *и* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:' 'А: ц..стерна, д..намо, х..рург', 'Б: Амер..ка, мерс.., соц..ологія', 'В: с..лует, д..плом, Шексп..р', 'Г: бр..гада, реж..м, арх..в', 'Д: реч..татив, такс..ст, Лейпц..г',

Chosen answer: Д: реч..татив, такс..ст, Лейпц..г, Rejected answers: А: ц..стерна, д..намо, х..рург, Б: Амер..ка, мерс.., соц..ологія, В: с..лует, д..плом, Шексп..р, Г: бр..гада, реж..м, арх..в,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Правильно узгоджено прикметники з іменниками в усіх словах рядка:' 'А: красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє', 'Б: маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс', 'В: сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро', 'Г: ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно', 'Д: смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо',

Chosen answer: В: сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро, Rejected answers: А: красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє, Б: маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс, Г: ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно, Д: смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Правильно узгоджено прикметники з іменниками в усіх словах рядка:' 'А: красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє', 'Б: маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс', 'В: сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро', 'Г: ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно', 'Д: смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо',

Chosen answer: В: сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро, Rejected answers: А: красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє, Б: маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс, Г: ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно, Д: смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Закінчення *-у (-ю)* у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку:' 'А: Крим, зошит, театр', 'Б: Байкал, університет, понеділок', 'В: продукт, характер, сік', 'Г: Тернопіль, вид, вишняк', 'Д: ромб, Казахстан, президент',

Chosen answer: В: продукт, характер, сік, Rejected answers: А: Крим, зошит, театр, Б: Байкал, університет, понеділок, Г: Тернопіль, вид, вишняк, Д: ромб, Казахстан, президент

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Закінчення *-у (-ю)* у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку:' 'А: Крим, зошит, театр', 'Б: Байкал, університет, понеділок', 'В: продукт, характер, сік', 'Г: Тернопіль, вид, вишняк', 'Д: ромб, Казахстан, президент',

Chosen answer: В: продукт, характер, сік, Rejected answers: А: Крим, зошит, театр, Б: Байкал, університет, понеділок, Г: Тернопіль, вид, вишняк, Д: ромб, Казахстан, президент

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Неправильно побудовано словосполучення:' 'А: п’ятнадцять хвилин десятого', 'Б: зараз одинадцята', 'В: за п’ять хвилин сьома', 'Г: пів на першу', 'Д: буду після дев’ятої',

Chosen answer: А: п’ятнадцять хвилин десятого, Rejected answers: Б: зараз одинадцята, В: за п’ять хвилин сьома, Г: пів на першу, Д: буду після дев’ятої

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Неправильно побудовано словосполучення:' 'А: п’ятнадцять хвилин десятого', 'Б: зараз одинадцята', 'В: за п’ять хвилин сьома', 'Г: пів на першу', 'Д: буду після дев’ятої',

Chosen answer: А: п’ятнадцять хвилин десятого, Rejected answers: Б: зараз одинадцята, В: за п’ять хвилин сьома, Г: пів на першу, Д: буду після дев’ятої

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Прийменник *у* на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:' 'А: висновок … статті, експонат … музеї, птах … небі, участь … форумі', 'Б: поїхати … відрядження, наймиліше … світі, покласти … узголів’я, здали … архів', 'В: побувати … Львові, квітник … саду, залишиться … спогадах, купити … аптеці', 'Г: вишня … цвіту, мешкала … Індії, оселя … рушниках, віра … безсмертя', 'Д: перебував … Ватикані, запевнили … добросусідстві, приведення … відповідність, заявити … відповідь',

Chosen answer: А: висновок … статті, експонат … музеї, птах … небі, участь … форумі, Rejected answers: Б: поїхати … відрядження, наймиліше … світі, покласти … узголів’я, здали … архів, В: побувати … Львові, квітник … саду, залишиться … спогадах, купити … аптеці, Г: вишня … цвіту, мешкала … Індії, оселя … рушниках, віра … безсмертя, Д: перебував … Ватикані, запевнили … добросусідстві, приведення … відповідність, заявити … відповідь

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Прийменник *у* на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:' 'А: висновок … статті, експонат … музеї, птах … небі, участь … форумі', 'Б: поїхати … відрядження, наймиліше … світі, покласти … узголів’я, здали … архів', 'В: побувати … Львові, квітник … саду, залишиться … спогадах, купити … аптеці', 'Г: вишня … цвіту, мешкала … Індії, оселя … рушниках, віра … безсмертя', 'Д: перебував … Ватикані, запевнили … добросусідстві, приведення … відповідність, заявити … відповідь',

Chosen answer: А: висновок … статті, експонат … музеї, птах … небі, участь … форумі, Rejected answers: Б: поїхати … відрядження, наймиліше … світі, покласти … узголів’я, здали … архів, В: побувати … Львові, квітник … саду, залишиться … спогадах, купити … аптеці, Г: вишня … цвіту, мешкала … Індії, оселя … рушниках, віра … безсмертя, Д: перебував … Ватикані, запевнили … добросусідстві, приведення … відповідність, заявити … відповідь

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Разом пишуться всі слова в рядку:' 'А: напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник', 'Б: північно/кримський, міні/автомобіль, навчально/виховний', 'В: одно/разовий, давньо/український, загально/державний', 'Г: жовто/гарячий, жовто/блакитний, жовто/дзьобий', 'Д: теле/апаратура, пів/години, крем/брюле',

Chosen answer: В: одно/разовий, давньо/український, загально/державний, Rejected answers: А: напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник, Б: північно/кримський, міні/автомобіль, навчально/виховний, Г: жовто/гарячий, жовто/блакитний, жовто/дзьобий, Д: теле/апаратура, пів/години, крем/брюле

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Разом пишуться всі слова в рядку:' 'А: напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник', 'Б: північно/кримський, міні/автомобіль, навчально/виховний', 'В: одно/разовий, давньо/український, загально/державний', 'Г: жовто/гарячий, жовто/блакитний, жовто/дзьобий', 'Д: теле/апаратура, пів/години, крем/брюле',

Chosen answer: В: одно/разовий, давньо/український, загально/державний, Rejected answers: А: напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник, Б: північно/кримський, міні/автомобіль, навчально/виховний, Г: жовто/гарячий, жовто/блакитний, жовто/дзьобий, Д: теле/апаратура, пів/години, крем/брюле

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Правильно вжито дієслівну форму в реченні:' 'А: Чи ти дасиш мені олівець?', 'Б: Стань у центрі кімнати.', 'В: Парламент ухвале це рішення.', 'Г: Давай зустрінемся о шостій.', 'Д: Ходімте на вулицю.',

Chosen answer: Б: Стань у центрі кімнати., Rejected answers: А: Чи ти дасиш мені олівець?, В: Парламент ухвале це рішення., Г: Давай зустрінемся о шостій., Д: Ходімте на вулицю.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Правильно вжито дієслівну форму в реченні:' 'А: Чи ти дасиш мені олівець?', 'Б: Стань у центрі кімнати.', 'В: Парламент ухвале це рішення.', 'Г: Давай зустрінемся о шостій.', 'Д: Ходімте на вулицю.',

Chosen answer: Б: Стань у центрі кімнати., Rejected answers: А: Чи ти дасиш мені олівець?, В: Парламент ухвале це рішення., Г: Давай зустрінемся о шостій., Д: Ходімте на вулицю.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Вставне слово, що вказує на послідовність і зв’язок думок, ужито в реченні:' 'А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.', 'Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.', 'В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.', 'Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.', 'Д: Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.',

Chosen answer: А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні., Rejected answers: Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів., В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати., Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити., Д: Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Вставне слово, що вказує на послідовність і зв’язок думок, ужито в реченні:' 'А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.', 'Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.', 'В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.', 'Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.', 'Д: Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.',

Chosen answer: А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні., Rejected answers: Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів., В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати., Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити., Д: Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом.', 'Б: Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі.', 'В: Тепло було й вишні цвіли рясно.', 'Г: Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.', 'Д: В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.',

Chosen answer: Д: В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі., Rejected answers: А: Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом., Б: Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі., В: Тепло було й вишні цвіли рясно., Г: Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом.', 'Б: Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі.', 'В: Тепло було й вишні цвіли рясно.', 'Г: Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.', 'Д: В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.',

Chosen answer: Д: В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі., Rejected answers: А: Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом., Б: Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі., В: Тепло було й вишні цвіли рясно., Г: Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Граматичну помилку допущено в реченні:' 'А: Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу.', 'Б: Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози.', 'В: Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку.', 'Г: Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку.', 'Д: Відшукавши в Інтернеті інформацію, я зміг підготувати доповідь.',

Chosen answer: Б: Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози., Rejected answers: А: Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу., В: Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку., Г: Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку., Д: Відшукавши в Інтернеті інформацію, я зміг підготувати доповідь.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Граматичну помилку допущено в реченні:' 'А: Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу.', 'Б: Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози.', 'В: Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку.', 'Г: Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку.', 'Д: Відшукавши в Інтернеті інформацію, я зміг підготувати доповідь.',

Chosen answer: Б: Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози., Rejected answers: А: Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу., В: Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку., Г: Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку., Д: Відшукавши в Інтернеті інформацію, я зміг підготувати доповідь.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Правильно утворені всі форми дієприкметників у рядку:' 'А: накреслений, зшитий, роблячий, побачений', 'Б: лежачий, посивілий, зліплений, нафарбований', 'В: зацікавлений, помолодівший, уславлений, змарнілий', 'Г: розвалений, посміхаючийся, палаючий, знайдений', 'Д: оформлений, випечений, потемнівший, забутий',

Chosen answer: Б: лежачий, посивілий, зліплений, нафарбований, Rejected answers: А: накреслений, зшитий, роблячий, побачений, В: зацікавлений, помолодівший, уславлений, змарнілий, Г: розвалений, посміхаючийся, палаючий, знайдений, Д: оформлений, випечений, потемнівший, забутий

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Правильно утворені всі форми дієприкметників у рядку:' 'А: накреслений, зшитий, роблячий, побачений', 'Б: лежачий, посивілий, зліплений, нафарбований', 'В: зацікавлений, помолодівший, уславлений, змарнілий', 'Г: розвалений, посміхаючийся, палаючий, знайдений', 'Д: оформлений, випечений, потемнівший, забутий',

Chosen answer: Б: лежачий, посивілий, зліплений, нафарбований, Rejected answers: А: накреслений, зшитий, роблячий, побачений, В: зацікавлений, помолодівший, уславлений, змарнілий, Г: розвалений, посміхаючийся, палаючий, знайдений, Д: оформлений, випечений, потемнівший, забутий

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Поширеним є речення:' 'А: Хай кожен із вас заспіває.', 'Б: Гостям весело.', 'В: Дідусь буде відпочивати.', 'Г: Хлопець виявився не ликом шитий.', 'Д: Край неба жеврів.',

Chosen answer: Б: Гостям весело., Rejected answers: А: Хай кожен із вас заспіває., В: Дідусь буде відпочивати., Г: Хлопець виявився не ликом шитий., Д: Край неба жеврів.

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Поширеним є речення:' 'А: Хай кожен із вас заспіває.', 'Б: Гостям весело.', 'В: Дідусь буде відпочивати.', 'Г: Хлопець виявився не ликом шитий.', 'Д: Край неба жеврів.',

Chosen answer: Б: Гостям весело., Rejected answers: А: Хай кожен із вас заспіває., В: Дідусь буде відпочивати., Г: Хлопець виявився не ликом шитий., Д: Край неба жеврів.

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Тлумачення слова, виділеного в реченні «Це саме скажу **парадоксом**: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефахові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку» (рядки 34-38) подано в рядку:' 'А: підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь', 'Б: думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною', 'В: безглуздість, нісенітниця', 'Г: складний, заплутаний випадок',

Chosen answer: Б: думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною, Rejected answers: А: підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь, В: безглуздість, нісенітниця, Г: складний, заплутаний випадок

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Тлумачення слова, виділеного в реченні «Це саме скажу **парадоксом**: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефахові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку» (рядки 34-38) подано в рядку:' 'А: підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь', 'Б: думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною', 'В: безглуздість, нісенітниця', 'Г: складний, заплутаний випадок',

Chosen answer: Б: думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною, Rejected answers: А: підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь, В: безглуздість, нісенітниця, Г: складний, заплутаний випадок

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Антоніми використано в реченні:' 'А: І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве (рядки 17-18).', 'Б: ... Наукову працю ... взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський університет визнав її незрілою (рядки 10-11).', 'В: Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах (рядки 24-25).', 'Г: Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-своєму, от як розмовляють неосвічені люди... (рядки 33-34).',

Chosen answer: А: І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве (рядки 17-18)., Rejected answers: Б: ... Наукову працю ... взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський університет визнав її незрілою (рядки 10-11)., В: Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах (рядки 24-25)., Г: Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-своєму, от як розмовляють неосвічені люди... (рядки 33-34).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Антоніми використано в реченні:' 'А: І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве (рядки 17-18).', 'Б: ... Наукову працю ... взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський університет визнав її незрілою (рядки 10-11).', 'В: Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах (рядки 24-25).', 'Г: Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-своєму, от як розмовляють неосвічені люди... (рядки 33-34).',

Chosen answer: А: І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве (рядки 17-18)., Rejected answers: Б: ... Наукову працю ... взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський університет визнав її незрілою (рядки 10-11)., В: Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах (рядки 24-25)., Г: Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-своєму, от як розмовляють неосвічені люди... (рядки 33-34).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* До фразеологізму **перебиватися з хліба на воду**, використаного в реченні «Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю…» (рядки 9-10) НЕ МОЖЕ БУТИ синонімом фразеологізм:' 'А: перебиватися з юшки на квас', 'Б: перебиватися з копійки на копійку', 'В: зводити кінці', 'Г: зводити рахунки',

Chosen answer: Г: зводити рахунки, Rejected answers: А: перебиватися з юшки на квас, Б: перебиватися з копійки на копійку, В: зводити кінці,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* До фразеологізму **перебиватися з хліба на воду**, використаного в реченні «Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю…» (рядки 9-10) НЕ МОЖЕ БУТИ синонімом фразеологізм:' 'А: перебиватися з юшки на квас', 'Б: перебиватися з копійки на копійку', 'В: зводити кінці', 'Г: зводити рахунки',

Chosen answer: Г: зводити рахунки, Rejected answers: А: перебиватися з юшки на квас, Б: перебиватися з копійки на копійку, В: зводити кінці,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Метафора є в реченні:' 'А: Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39).', 'Б: У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44).', 'В: Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49).', 'Г: Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47).',

Chosen answer: В: Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49)., Rejected answers: А: Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39)., Б: У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44)., Г: Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ- ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія. (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Метафора є в реченні:' 'А: Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39).', 'Б: У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44).', 'В: Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49).', 'Г: Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47).',

Chosen answer: В: Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49)., Rejected answers: А: Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39)., Б: У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44)., Г: Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Тему тексту, що об’єднує окремі його мікротеми, сформульовано в рядку:' 'А: Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16).', 'Б: «... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна.', 'В: Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50).', 'Г: ... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27).',

Chosen answer: В: Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50)., Rejected answers: А: Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16)., Б: «... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна., Г: ... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Тему тексту, що об’єднує окремі його мікротеми, сформульовано в рядку:' 'А: Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16).', 'Б: «... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна.', 'В: Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50).', 'Г: ... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27).',

Chosen answer: В: Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50)., Rejected answers: А: Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16)., Б: «... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна., Г: ... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Головну думку автора подано в рядку:' 'А: Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17).', 'Б: ... Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29).', 'В: Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46).', 'Г: Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47).',

Chosen answer: Г: Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47)., Rejected answers: А: Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17)., Б: ... Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29)., В: Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46).,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Головну думку автора подано в рядку:' 'А: Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17).', 'Б: ... Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29).', 'В: Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46).', 'Г: Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47).',

Chosen answer: Г: Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47)., Rejected answers: А: Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17)., Б: ... Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29)., В: Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46).,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* І адресант, і адресат мовлення вказані в рядку:' 'А: Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42).', 'Б: Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32).', 'В: Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40).', 'Г: Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30).',

Chosen answer: Г: Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30)., Rejected answers: А: Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42)., Б: Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32)., В: Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40).,

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* І адресант, і адресат мовлення вказані в рядку:' 'А: Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42).', 'Б: Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32).', 'В: Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40).', 'Г: Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30).',

Chosen answer: Г: Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30)., Rejected answers: А: Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42)., Б: Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32)., В: Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40).,

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Відрізняється від інших за стилістичними особливостями речення:' 'А: На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8).', 'Б: Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5).', 'В: Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22).', 'Г: Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45).',

Chosen answer: В: Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22)., Rejected answers: А: На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8)., Б: Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5)., Г: Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45).

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання** **Учитися жити** (1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад- цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер (15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене. (21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі- тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов- неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі- шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям. (30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. *За В. Стусом 602 слова* Відрізняється від інших за стилістичними особливостями речення:' 'А: На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8).', 'Б: Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5).', 'В: Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22).', 'Г: Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45).',

Chosen answer: В: Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22)., Rejected answers: А: На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8)., Б: Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5)., Г: Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45).

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Рядки *Радуйся, ой радуйся, земле – Син Божий народився* узяті з твору, що належить до:' 'А: календарно-обрядових пісень', 'Б: родинно-побутових пісень', 'В: соціально-побутових пісень', 'Г: балад', 'Д: історичних пісень',

Chosen answer: А: календарно-обрядових пісень, Rejected answers: Б: родинно-побутових пісень, В: соціально-побутових пісень, Г: балад, Д: історичних пісень

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Рядки *Радуйся, ой радуйся, земле – Син Божий народився* узяті з твору, що належить до:' 'А: календарно-обрядових пісень', 'Б: родинно-побутових пісень', 'В: соціально-побутових пісень', 'Г: балад', 'Д: історичних пісень',

Chosen answer: А: календарно-обрядових пісень, Rejected answers: Б: родинно-побутових пісень, В: соціально-побутових пісень, Г: балад, Д: історичних пісень

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Висловлення зі «Слова про Ігорів похід» «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем» належить:' 'А: Ростиславові', 'Б: Святославові', 'В: Володимирові', 'Г: Ігореві', 'Д: Олегові',

Chosen answer: Г: Ігореві, Rejected answers: А: Ростиславові, Б: Святославові, В: Володимирові, Д: Олегові

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Висловлення зі «Слова про Ігорів похід» «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем» належить:' 'А: Ростиславові', 'Б: Святославові', 'В: Володимирові', 'Г: Ігореві', 'Д: Олегові',

Chosen answer: Г: Ігореві, Rejected answers: А: Ростиславові, Б: Святославові, В: Володимирові, Д: Олегові

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Мораль у байках Григорія Сковороди названа автором:' 'А: «мудрість»', 'Б: «висновок»', 'В: «повчання»', 'Г: «сила»', 'Д: «настанова»',

Chosen answer: Г: «сила», Rejected answers: А: «мудрість», Б: «висновок», В: «повчання», Д: «настанова»

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Мораль у байках Григорія Сковороди названа автором:' 'А: «мудрість»', 'Б: «висновок»', 'В: «повчання»', 'Г: «сила»', 'Д: «настанова»',

Chosen answer: Г: «сила», Rejected answers: А: «мудрість», Б: «висновок», В: «повчання», Д: «настанова»

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: 'Характеристика «Золото – не дівка! […] Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить…» стосується:' 'А: Марусі («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка)', 'Б: Устини («Інститутка» Марка Вовчка)', 'В: Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)', 'Г: Мелашки («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького)', 'Д: Марічки («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського)',

Chosen answer: В: Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського), Rejected answers: А: Марусі («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка), Б: Устини («Інститутка» Марка Вовчка), Г: Мелашки («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького), Д: Марічки («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського)

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: 'Характеристика «Золото – не дівка! […] Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить…» стосується:' 'А: Марусі («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка)', 'Б: Устини («Інститутка» Марка Вовчка)', 'В: Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)', 'Г: Мелашки («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького)', 'Д: Марічки («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського)',

Chosen answer: В: Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського), Rejected answers: А: Марусі («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка), Б: Устини («Інститутка» Марка Вовчка), Г: Мелашки («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького), Д: Марічки («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського)

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.

Question: '«Енеїду» Івана Котляревського написано:' 'А: ямбом', 'Б: хореєм', 'В: дактилем', 'Г: амфібрахієм', 'Д: анапестом',

Chosen answer: А: ямбом, Rejected answers: Б: хореєм, В: дактилем, Г: амфібрахієм, Д: анапестом

Given the question and options below, choose the best answer.

Питання: '«Енеїду» Івана Котляревського написано:' 'А: ямбом', 'Б: хореєм', 'В: дактилем', 'Г: амфібрахієм', 'Д: анапестом',

Chosen answer: А: ямбом, Rejected answers: Б: хореєм, В: дактилем, Г: амфібрахієм, Д: анапестом

Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь.