url
stringlengths 47
185
| title
stringlengths 25
161
| download_url
stringlengths 78
220
| filepath
stringlengths 37
178
| text
stringlengths 0
97.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10015-rene-dekart-20201 | Презентація на тему «Рене Декарт» (варіант 3) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10015/20201-prezentaciya-na-temu-rene-dekart-zavantazhyty.pptx | files/20201-prezentaciya-na-temu-rene-dekart-zavantazhyty.pptx | Рене Декарт:
особистість,
відкриття,
ідеї.
Робота
учениці 10 класу
Лисяної Валерії
Тривалий час, як відомо, діяльність зі сприйняття і оброблення психічної інформації вважалася справою душі як особливого агента, що черпає енергію за межами речового, земного світу. Першим заявив іншу позицію представник епохи Просвітництва, французький філософ, математик, природознавець Рене Декарт (1596-1680), доводячи, що тіло і без душі здатне успішно справлятися з цим завданням. Таким міркуванням він не тільки не позбавляв душу панівної ролі у Всесвіті, а підносив її до рівня субстанції (сутності, що не залежить ні від чого), рівноправної з великою субстанцією природи. Душа, за його уявленнями, повинна мати пряме і достовірне знання про невидимі ні для кого власні акти і стани.
Чи знаєте ви, що аристократи-театрали просили французького короля нагородити Рене Декарта, який першим запропонував метод нумерації крісел по рядах і місцях? Але король відповів: «Так, те, що винайшов Декарт, - чудово і гідно нагороди, але дати її філософу?! Ні, це вже занадто!»
Народився 31 березня 1596 року в містечку Лае в дворянській сім’ї . В 8 років Декарт поступив в аристократичний коледж (середній навчальний заклад) в Ла-Флеш, який закінчив в 1612 році і почав готуватися до військової кар’єри. Зустріч зі шкільним товаришем М. Мерсенном змінює плани Декарта. Він посилено займається науками, більше всього математикою, яка захоплювала його достовірністю своїх висновків.
Ще в коледжі Декарт зневажав схоластику і догматику, але цікавився географією, математикою. Ось що пізніше писав сам Декарт: «Як тільки вік мені дозволив не підкорятися більше своїм наставникам, я перестав вивчати науки і вирішив не шукати нової науки, крім тієї, яку міг би придбати в самому собі і в великій книзі природи. Я використав молоді роки на те, щоб подорожувати, вивчати людей з різними характерами і статусами…»
“Мислю ,
отже ,
існую”
”Ніщо з
нічого не
виходить”
Відкриття Рене Декарта . Французький геометр і філософ Р. Декарт (1596 - 1650) висловив плідну ідею збереження кількості руху. Він застосовує математику до аналізу руху і, вводячи в неї змінні величини , встановлює відповідність між геометричними образами і алгебраїчними рівняннями . Але він не помітив суттєвого факту , що кількість руху є величиною спрямованої , і складав кількості руху арифметично . Це привело його до помилкових висновків і знизило значення даних ним застосувань закону збереження кількості руху , зокрема, до теорії удару тел.
Декартову систему координат (або прямокутна система координат) вперше запропонував відомий французький математик Рене Декарт близько 1637 р. у праці «Геометрія», одному з додатків до видатного філософського твору «Міркування про метод».
Сучасна Декартова система координат в двох вимірах (також знана під назвою прямокутна система координат) задається двома осями, розташованими під прямим кутом одна до одної. Площину, в якій знаходяться осі, називають іноді xy-площиною. Горизонтальна вісь позначається як x (вісь абсцис), вертикальна як y (вісь ординат). В тривимірному просторі до цих двох додається третя вісь, перпендикулярна xy-площині — вісь z. Всі точки в системі Декартових координат, складають так званий Декартовий простір.
Визначивши точно значення слів , ви позбавите людство від половини помилок . ( Варіант : "Люди позбулися б половини своїх неприємностей , якби змогли домовитися про значення слів" )
Перетин двох осей створює чотири квадранти на координатній площині, які позначаються римськими цифрами I, II, III, та IV. Зазвичай порядок нумерації квадрантів — проти годинникової стрілки, починаючи з правого верхнього (тобто там, де абсциси та ординаті — позитивні числа). Значення, яких набувають абсциси та ординати в кожному квадранті, можна звести в наступну таблицю:
З часів Декарта було розроблено багато інших систем координат. Один з важливих різновидів полярної систему координат, а саме сферичну систему координат застосовують в астрономії та навігації. В математиці нерідко переходять від однієї системи координат до іншої, в якій математична модель досліджуваної системи може бути набагато простішою. Доступний виклад основних систем координат в елементарній математиці можна знайти у статті Системи координат в елементарній математиці.
Тривимірна Декартова система координат є дуже популярною, тому що відповідає звичним уявам про просторові виміри — висоту, ширину та довжину (тобто три виміри). Але залежно від галузі застосування та особливостей матиматичного апарату, сенс цих трьох осей може бути зовсім іншим.
Системи координат вищих розмірностей також застосовуються (наприклад, 4-вимірна система для зображення простору-часу в спеціальні теорії відносності).
Вся моя фізика є лише геометрія . Третім моїм правилом було завжди прагнути перемагати скоріше себе , ніж долю ( fortune ), змінювати свої бажання , а не порядок світу і взагалі звикнути до думки , що в повній нашій владі знаходяться лише наші думки і що після того , як ми зробили все можливе з оточуючими нас предметами , те, що нам не вдалося , слід розглядати як щось абсолютно неможливе . Вже краще зовсім не подумувати про відшукання яких би то не було істин , ніж робити це без всякого методу
Здоровий глузд здається єдиною річчю , яка у всьому світі розподілена рівномірно - ніхто не хоче його більше , ніж у нього є .
У однієї людини найчастіше більше шансів зробити відкриття , ніж у кількох , що займаються однією проблемою . |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10050-pejzazh-13597 | Презентація на тему «Пейзаж» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10050/13597-prezentaciya-na-temu-peyzazh.pptx | files/13597-prezentaciya-na-temu-peyzazh.pptx | Вид живопису: Пейзаж
Пейзаж (фр. Paysage, від pays - країна, місцевість) - жанр образотворчого мистецтва (або окремі твори цього жанру), в якому основним предметом зображення є дика або в тій чи іншій мірі перетворена людиною природа В залежності від характеру пейзажного мотиву можна виділити сільський, міський, індустріальний пейзаж. Особливу область становить зображення морської стихії - марина. Пейзаж може носити історичний, героїчний, фантастичний, ліричний та епічний характер.
“Золота осінь”
Якоб Гриммер Пейзаж с Авраамом и Исааком»
Чому художники пишуть пейзажі, коли так просто взяти і сфотографувати вподобаний природний ландшафт? Чим же відрізняється мальовничий краєвид від фотографії місцевості?? Якщо портретист зображує людину не тільки з зовнішньої, так би мовити, фізичної сторони, але і його внутрішній світ, то на пейзажі він зображує свій внутрішній стан, свою душу. Тобто, живописний пейзаж - це не тільки картина природи, це картина внутрішнього світу митця. І в цьому сенсі пейзаж відрізняється від фотографії. Коли ми приходимо на виставку, то ми дивимося на душу іншої людини. Дивлячись на пейзаж, ми бачимо світ очима художника.
Сезанн, Поль. Гора св. Вікторії.
Брейгель, Питер. Серия "Месяцы": охотники на снегу
Міський пейзаж
Сільський пейзаж
Індустріальний пейзаж
Пейзаж в живописі
Хоча елементи пейзажу зустрічаються в картинах майстрів італійського Відродження, як, наприклад, Леонардо да Вінчі або Джорджоне, вперше в європейському живописі пейзажні композиції з'явилися в роботах майстрів нідерландського Відродження середини XVI століття.
Клод Лоррен. «Відплиття цариці Савської»
Вермеер. «Вид Дельфта»
Каналетто. «Вестмінстерський міст в Лондоні»
Элементи пейзажу
В пейзаж входять деякі основні елементи:
земна поверхня
рослинність
перспектива виду Картина також може включати:
водойми (озера, моря, річки)
фауну
людей
небо, дощ
Айвазовский, Иван Константинович. Ночь. Голубая волна
На северном побережье Крита. Георгий Дмитреев
Березовая роща. Исаак Левитан
Околок-Рай!Александр Мухин-Чебоксарський
Подарок моря. Георгий Дмитреев
Поле маков. Алексей Зайцев
Речка Киреевка.Олег Леонов |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10003-fenilketonuriya-14807 | Презентація на тему «Фенілкетонурія» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10003/14807-prezentaciya-na-temu-fenilketonuriya-skachaty.pptx | files/14807-prezentaciya-na-temu-fenilketonuriya-skachaty.pptx | підготував учень 11-В класу Котенко Роман
Фенілкетонурія
Загальний опис
Фенілкетонурія — спадкова хвороба, що зумовлена дефектом гена ферменту фенілаланінгідроксилази. Діти, народжені з фенілкетонурією, не здатні метаболізувати фенілаланін (частина протеїну), який через це накопичується в крові. Така ненормальна висока кількість фенілаланіну перешкоджає нормальному розвитку мозку. За умови відсутності лікування, призводить до розумової відсталості.
стеценко лох
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10002-alternatyvni-vydy-palyva-4938 | Презентація на тему «Альтернативні види палива» (варіант 3) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10002/4938-prezentaciya-na-temu-alternatyvni-vydy-palyva-zavantazhyty.pptx | files/4938-prezentaciya-na-temu-alternatyvni-vydy-palyva-zavantazhyty.pptx | Альтернативні види палива
У наш час зменшення забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами, що виділяються автомобільними транспортом, є однією з найважливіших проблем, що стоять перед людством. Матеріальний збиток, що викликається забрудненням повітря, важко оцінити, проте навіть за неповними даними він достатньо великий. Тому питання про двигун внутрішнього згорання залишається основною рушійною силою автомобіля. У зв'язку з цим, єдиний шлях рішення енергетичної проблеми автомобільного транспорту – це створення альтернативних видів палива.
Нове пальне повинно задовольнити дуже багатьом вимогам, а саме:
1) Альтернативні види палива, як правило, повинні давати менше викидів, які усилюють смог, забруднення повітря і глобальне потепління.
2) Більшість альтернативних видів палива повинно проводитися з невичерпних запасів сировини.
3) Альтернативні види палива повинні мати низьку вартість.
4) Альтернативні види палива не повинні погіршувати роботу двигуна.
5) Використовування альтернативних видів палива повинно дозволяти будь-якій державі підвищити енергетичну незалежність і безпеку.
Серед альтернативних видів палива в першу чергу слід зазначити спирти, зокрема метанол та етанол, які можна застосовувати не тільки як добавку до бензину, але і в чистому вигляді.
Головні переваги етанолу та метанолу – висока детонаційна стійкість та добрий коефіцієнт корисної дії (ККД) робочого процесу, недолік – знижена теплотворна здатність, що зменшує пробіг між автомобільними заправочними станціями і збільшує витрати палива в 1,5-2 рази в порівнянні з бензином. Крім того, через погане випаровування метанолу та етанолу ускладнений запуск двигуна. Використовування спиртів в якості автомобільного палива вимагає незначної переробки двигуна.
Серед альтернативних видів палива в першу чергу слід зазначити спирти, зокрема метанол та етанол, які можна застосовувати не тільки як добавку до бензину, але і в чистому вигляді.
Головні переваги етанолу та метанолу – висока детонаційна стійкість та добрий коефіцієнт корисної дії (ККД) робочого процесу, недолік – знижена теплотворна здатність, що зменшує пробіг між автомобільними заправочними станціями і збільшує витрати палива в 1,5-2 рази в порівнянні з бензином. Крім того, через погане випаровування метанолу та етанолу ускладнений запуск двигуна. Використовування спиртів в якості автомобільного палива вимагає незначної переробки двигуна.
Виробництво етанолу підтримує фермерів і дозволяє створювати робочі місця в середині країни. А оскільки етанол проводиться в середині країни із вирощуваного в країні зерна, він знижує залежність країн від нафти, що імпортується, і підвищує національну енергетичну безпеку.
Останнім часом також широкого значення набула ідея використовування чистого водню як альтернативного палива. Зацікавленість до водневого палива пояснюється тим, що на відміну від інших – це найпоширеніший в природі елемент.
Водень – один з головних претендентів на звання палива майбутнього. Для отримання водню можуть бути застосовані різні термохімічні, електрохімічні і біохімічні способи з використанням енергії сонця, атомних і гідравлічних електростанцій.
Екологічні переваги водню доведені в ході різних випробувань. Наприклад, проведені фірмою «Дженерал Моторс» порівняльні випробування 63-х експериментальних автомобілів, що працюють на всіляких видах палива, виявили, що біля водневого «Фольксвагена» відпрацьовані гази менш шкідливі, ніж повітря, яке всмоктує двигун.
Застосування водню в певному вигляді являється головним питанням. Справа у тому що, газоподібний, навіть сильно стислий водень невигідний, оскільки для його зберігання потрібні балони великої маси. Більш реальний варіант – це використовування рідкого водню. Але, в цьому випадку необхідно встановлювати дорогі криогенні баки із спеціальною термоізоляцією, що в свою чергу потребує великих затрат. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10029-grafika-6259 | Презентація на тему «Графіка» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10029/6259-prezentaciya-na-temu-grafika.pptx | files/6259-prezentaciya-na-temu-grafika.pptx | Графіка
Візуальний вид мистецтва
Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору. Графічний — виконаний у стилі графіки.
Різновид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні,основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму
Графіка поділяється на такі різновиди:
станкова
книжкова
плакатна
прикладна
архітектурна
Історія
Графіка - це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає "пишу, дряпаю, малюю". Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого - лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.
З поміж якого, малюнок - це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис ). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі
Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб - акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча в використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.
З часом ускладнилися засоби друкованої графіки - офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки - гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуарда Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).
Приклади давньогрецької графіки
Грецька ольпа з тваринами, орієнталізуючий стиль, Лувр, Париж.
Чаша з очами «Діоніс на кораблі піратів», вазописець Ексекій.
Малюнки майстрів Відродження
Автопортрет Леонардо да Вінчі
Малюнок Мікеланджело (Вітторія Колонна )
Графіка майстрів Франції 19 ст.
Акторка і кохана Бодлера-Жанна Дюваль. Малюнок Бодлера
Офорт Е.Дега,портрет художника Едуарда Мане
Українська радянська графіка (20 ст.)
Сергій Конончук. «Дощ, дощ, дощ…», 1934, Туш, пензель
Сергій Конончук. «Кіт», 1937, Туш, перо
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10058-yurij-nemyrych-18026 | Презентація на тему «Юрій Немирич» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10058/18026-prezentaciya-na-temu-yuriy-nemyrych.pptx | files/18026-prezentaciya-na-temu-yuriy-nemyrych.pptx | Юрій Немирич
Деякі відомості з біографії
Походив він із стародавнього шляхетного православного роду, відомого
уже наприкінці XIV століття. Його дід Андрій Немирич, воєвода київський,
разом з Остапом Дашкевичем в 1514 році брав участь у поході на Москву, який
закінчився невдало. А в 1527 році розбили військо татар, що грабувало
українські землі.Батько Немирича Стефан Андрійович, підкоморій
Київський, і староста Овруцький мав багаті маєтності в Київському воєводстві: переважно на території Житомирського та Овруцького повітів. Своїм синам
Юрію, Владиславу, Стефану та дочкам Софії, Галушці, Катерині залишив у
спадок багато сіл та містечок в нашому краї: Горошки, Білка, Черняхів,
Коростень, Олевськ, Хочин, Лугини, Сновидовичі й ін. Значні маєтності
отримали вони і на Лівобережній Україні: Кременчук, Кобеляки, Перевалочне
та ін. Це свідчить, що Юрій Немирич був одним з найкрупніших магнатів.
Всього йому належало 4807 дворів. Для порівняння: Ієремія Вишневенький
володів 7603 дворами, Станіслав Любомирський — 4726, Януш Тишкевич —
2127. Таке значне багатство у поєднанні з природними талантами давало
можливість шляхтичу в умовах тодішньої Польщі грати суттєву роль в
політичному житті держави.
Родина Юрія Немирича теж сповідувала цей напрям протестантства. Його
мати Марфа Войнаровська походила із відомої своїми симпатіями соцініанству
сім'ї, тітка Катерина була дружиною відомого покровителя социніан Павла
Сенютн. Батько підтримував антитринітаріїв Київщини. В умовах такого
вільнодумства і формувався характер Юрія. Він одержав блискучу, як на той
час, освіту. Спочатку навчався в Раківській академії, яка переживала тоді
період розквіту. Після закінчення академії в Ракові Немирич разом з групою
друзів (Андрієм Вишоватим, Олександром Чапличем, Петром Суходольським та ін.) в 1631 році відправився за кордон для завершення освіти. Він навчався в
кращих університетах Європи — у Лейдені, Оксфорді, Парижі і навчання
тривало 4 роки. В 1635 році Юрій Немирич повертається на Україну, він
продовжує справу свого батька (помер в 1630 році) і стає покровителем
социніан. Його родове помістя містечко Черняхів (в історичних документах не
раз зустрічаємо «Немирич на Черняхове Юре») починає відігравати важливу
роль у поширенні социніанських ідей на Київщині
Діяльність Юрія Немирича
В 1640 році Юрій Немирич одержав важливу посаду Київського підкоморія (урядник суду, що займався розглядом справ про межі земельних
володінь). Вона була досить впливова і давала йому можливість підтримувати своїх одновірців.
В жовтні 1648 року Юрій Немирич, як довірена особа кандидата па
польську корону королевича Яна Казимира, прибув до похідного козацького
табору під Замостям. Через нього, намагаючись знайти підтримку українських
козаків, Ян Казимир засвідчував їм свою прихильність і повідомляв, що інший
претендент його брат Кароль — непримиренний ворог повстанців. Як відомо,
Богдан Хмельницький підтримав домагання Яна Казимира на польську корону,
не став штурмувати Замостя і повернувся з військом на Україну.
Воєнні роки
Повернувшись у свої маєтки, Юрій Немирич очолив військовий загін
шляхти, яка організувалась і виступила проти повстанців на захист своїх
володінь. В 1649 році шляхта Київського воєводства, зібравшись на сеймик, вибрала Немирича керівником шляхетського ополчення проти козаків, а його
помістя Горошки (нині село Володарсько-Волинського району) визначила
центром військових операцій. В 1652 році київська шляхта просила короля
нагородити Немирича, який активно виступив на захист шляхетських маєтків і
багато потратив на це своїх коштів. В 1651 — 1655 рр. Ю. Немирич
неодноразово вибирався послом на різні сейми, де відстоював інтереси місцевих
поміщиків. Коли в 1655 році на Польщу напало шведське військо короля Карла
X, Немирич, як і багато інших шляхтичів, перейшов на його бік. Для нього як
представника антитринітаріан, проти яких католицьке духовенство
організовувало жорстокі гоніння не було мотивів захищати католицьку Поль-
щу. Однак інтереси шведів теж не
були співзвучні з настроями Немирича, і наступного року він переходить на бік
Богдана Хмельницького, який в той час був союзником шведського короля. Є
свідчення ніжинського протопопа Максима Филимоновича про те, що Немирич
вступив на козацьку службу тижнів за два-три до смерті Богдана
Хмельницького (помер 27 червня 1657 року).
Пізніше діяльність Юрія Немирича стала досить помітною і стривожила
московський уряд, оскільки він не приймав присяги на вірність російському
царю. Безперечно, плідна діяльність Юрія Немирича відноситься до часів
гетьмана І. Виговського. З переходом на сторону українського війська Немирич
прийняв православну віру.З Іваном Виговським Немирич був давно знайомий. Адже Вигів —
помістя Виговських, дароване їм в 1554 році королем Сигізмундом, межувало з
маєтками Немирича. Роль Юрія Немирича в період гетьманства Виговського була значимою.
Вона зумовлювалась як дипломатичними талантами, так і військовою
допомогою. Оскільки Виговський, не маючи надійної опори серед козаків,
змушений був певною мірою спиратись на наймані війська. Крім
того, Немирич, виходець з Київщини, мав значний вплив на місцеву шляхту.
Крім того, в Україні відбуваються бурхливі процеси майнової
диференціації. Населення розділилось на посполитих (селян), що повернулись
до землеробських занять, та козаків (військовий стан), В середовищі козаків
теж виникло два прошарки: простих козаків, яких аристократія називала
козацькою черню, та значних, тобто старшину з багатих козаків і шляхтичів,
що пристали до козацтва. До цієї групи належали освічені інтелігентні люди
козацького середовища, вище православне духовенство і багаті міщани.
Важливу роль мала і його дипломатична діяльність. Його вважають основним
автором Гадяцького договору. На допиті в Москві Юрій та Ілля Виговські
називали Гадяцькі статі «договором Немирича». Галицький договір був
наслідком тих процесів, які розгорнулись в Україні після Переяславської угоди
з Росією 1654 року та після смерті Б. Хмельницького. Вже Б. Хмельницький не
був вдоволений укладеною угодою і вів пошук нових союзників, зокрема, в
особі Шведського короля Карла X і семиградського князя Юрія Ракоція. Не
підтримала цієї угоди і значна частина козацької старшини.
Гадяцький договір
Гадяцький договір передбачав перебудову Речі Посполитої в федерацію
трьох самостійних держав: Польщі. Литви й України. Україна в межах
Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств стає вільною державою
під назвою Великого Князівства Руського. Найвища законодавча влада
належала національним зборам депутатів від усіх земель Великого Князівства
Руського. Виконавча влада належала гетьманові, якого вибирали довічно.
Велике Князівство Руське мало власний судовий трибунал з діловодством
українською мовою, власні фінанси, свою монету й армію. Унія скасовувалась,
православна віра зрівнена в правах з католицькою. В Україні мали бути
засновані два університети, дозволялось організовувати Колегії, гімназії З
латинською та грецькою мовами навчання, школи, друкарні в міру потреби.
Проголошувалась повна свобода друку, слова. Договір був підписаний 16
вересня 1658 року в м. Гадячі і повинен був бути ратифікований сеймом,що
скликався в червні 1659 р. в Варшаві.
Юрій Немирич був типовим представником української шляхти того
часу. Вся його діяльність була спрямована на захист інтересів заможних
землевласників і не враховувала інтересів широких народних мас. Народ не
зрозумів устремлінь козацької верхівки і його діяльність, зокрема проект
Великого Князівства Руського, що знайшов вираження в Галицькому договорі,
не мав практичних результатів.
Відсутність єдності в суспільстві, неузгодженість дій козацької
старшини, коли в умовах надлишку демократії кожен з них тягнувся до
гетьманської булави, нехтуючи інтересами держави, були вдало використані
московським урядом. Результати державотворчої діяльності Б. Хмельницького
та І. Виговського були зведені нанівець. В історії України починався етап,
пізніше названий «Руїною».
Кінець |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10035-problema-vijny-ta-myru-5724 | Презентація на тему «Проблема війни та миру» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10035/5724-prezentaciya-na-temu-problema-viyny-ta-myru.pptx | files/5724-prezentaciya-na-temu-problema-viyny-ta-myru.pptx | Проблема війни та миру
Запобігання світовій війні залишається найважливішою глобальною проблемою людства. І для цього є всі підстави. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили понад 14, 5 тис. воєн, в яких загинуло 3 млрд 640 млн людей.
Ядерна зброя характеризується великою потужністю і різною вражаючою дією, яка визначається впливами на навколишнє середовище ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації, радіоактивного зараження і електромагнітного імпульсу. Ударна хвиля при ядерному вибуху має колосальну руйнівну силу, яка наносить незахищеним людям і тваринам важкі травми, аж до їх загибелі.
Хімічна зброя призначена для отруєння людини і біоти за допомогою бойових отруйних речовин — газів, рідини або твердих речовин. Засоби їх застосування: ракети, міни, снаряди, бомби або розпилення з літаків. Хімічні отруйні речовини здатні укорінюватися і пересуватися по трофічних ланцюгах, створюючи високу токсичну небезпеку для життєдіяльності організмів.
Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають бактеріальні засоби (бактерії, віруси), отрути (токсини), призначені для масового ураження людей. Використовуються за допомогою живих переносників захворювань (гризунів, комах тощо), або у вигляді боєприпасів, начинених зараженими порошками або рідиною. Бактеріологічна зброя може викликати масові інфекційні захворювання людей і тварин чумою, холерою, сибіркою та іншими хворобами, навіть попадаючи в їх організм у малих кількостях.
Зараз зброя масового знищення загрожує самому існуванню планети. Потужність накопичених запасів ядерної зброї в 80-ті pp. XX ст. оцінювалася в 3,5 т тротилового еквіваленту на кожного жителя Землі. Як і раніше на гонку озброєнь витрачається до 1 трлн дол. на рік, в арміях держав світу зайнято понад 25 млн людей. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10017-bank-11354 | Презентація на тему «Банк» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10017/11354-prezentaciya-na-temu-bank.pptx | files/11354-prezentaciya-na-temu-bank.pptx | « Банк »
Виконала: уч. 11 класу Чорнобаєва О.
Банк (от итал. banco — скамья, лавка, стол, на которых менялы раскладывали монеты) —финансово-кредитное учреждение, производящее разнообразные виды операций сденьгами и ценными бумагами и оказывающее финансовые услуги правительству, юридическим и физическим лицам.
История банковского дела
Ростовщики, предоставлявшие деньги взаймы под проценты, появились в глубокой древности. Банковское дело существовало ещё в Вавилонии в VIII веке до н. э. Вавилонским купцам был даже известен банковский билет, называвшийся гуду (hudu) и имевший обращение наравне с золотом.
В Древней Греции трапезиты (Τραπεζίται от Τράπεζα — стол) принимали на хранение вклады с целью производить платежи за счёт вкладчиков. Им давали на хранение также ценные документы, договоры, спорные суммы. Греческие банкиры отдавали вверенные им капиталы взаймы под залог движимости, рабов, домов и земель.
Серьёзными конкурентами частных банкиров при этом были древнегреческие храмы, которые давали из своих храмовых сокровищ взаймы большие суммы, как частным лицам, так и на общественные предприятия. Неприкосновенность храмовых сокровищниц позволяла им привлекать значительные вклады от частных лиц, правителей и городов.
Во II веке до н. э. в Фивах , Гермонтисе, Мемфисе и Сиене существовали «царские банки», управляемые трапезитами, в которые стекались разные государственные сборы, доходы с государственных фабрик и которые за счёт государства производили различные платежи, например, выдачу жалованья солдатам.
В Древнем Риме банкиры назывались менсариями (mensarii) и аргентариями (аrgentarii). Аргентарии принимали вклады, давали кредиты, через них можно было перевести деньги в другой город.
В Средние Века из-за разнообразия местных монетных систем был развит промысел менял. Затем им начали давать на хранение денежные капиталы и поручалось производство платежей. Лавки менял располагались на рыночных площадях, где у стола (banco), покрытого зелёным сукном, они вели свою торговлю.
Менялы в Италии постепенно стали называться банкирами, bancherii (от banco — стол, прилавок). Производство платежей путём списывания в книгах банкиров со счёта одних на счёт других оказалось наилучшим способом платежа, устраняющим все неудобства перевозки, оценки, сосчитывания разнообразной монеты. Банковским делом занимались преимущественно итальянцы и евреи.
С деятельностью отдельных банкиров конкурировали так называемые montes pietatis (итал. monte di pietа, франц. montes de pietè) — особые банки, созданные в разных итальянских городах для предоставления дешёвых мелких кредитов нуждающимся. Они взимали проценты по ссудам только для покрытия своих издержек и их капитал образовывался из частных или общественных пожертвований. Первое такое учреждение возникло в Орвието (1463 год).
В 1609 году городскими властями Амстердама был основан Амстердамский банк. Он установил неизменную счётную единицу, представлявшую стоимость определённого количества серебра, равнявшуюся 211,91 асам чистого серебра и называвшуюся «банковский флорин» — банк принимал во вклады различные монеты, но счёт вёлся только в банковских флоринах. Этот банк просуществовал до 1795 года.
В 1694 В Англии банк был создан в форме акционерного общества.
Управление банком
Высшим органом управления банка является собрание акционеров (участников). Ему подотчётны совет директоров банка и ревизионная комиссия.
Совет директоров банка:
определяет общие направления развития банка,
рассматривает планы деятельности банка,
открывает и закрывает филиалы банка.
Исполнительным органом управления, непосредственно руководящим деятельностью банка, является правление банка, в состав которого обычно входят представители наиболее крупных акционеров (участников) банка.
Виды банков:
- центральные банки, осуществляющие государственное регулирование банковской сферы и денежную эмиссию.
- коммерческие банки, осуществляющие предпринимательскую банковскую деятельность;
универсальные банки, осуществляют все основные виды банковских операций;
инвестиционные банки, специализируются на инвестициях, чаще всего в ценные бумаги;
сберегательные банки, специализируются на привлечении средств населения.
Функции банков:
Исторически первой функцией банков было безопасное хранение денег клиентов.
Так как у банка есть много клиентов, которые хранят в нем свои деньги, то банк становится способен переводить деньги от одного из них другому путем изменения записей в банковских счетах (безналичные расчеты). Безналичные расчеты возможны и между клиентами различных банков благодаря системе корреспондентских счетов.
Банки выдают кредиты. При этом фактически создаётся дополнительная денежная масса.
Ресурсы банка:
Собственный капитал (имеет безвозвратный характер) — главное средство защиты, позволяющее вкладчикам и кредиторам получить возмещение потерь в случае потери ликвидности банка:
уставный капитал,
фонды, образованные за счёт прибыли прошлых лет,
эмиссионный доход (положительная разница между ценой акций банка и их номинальной стоимостью).
Привлечённые средства:
депозиты клиентов — юридических и физических лиц,
межбанковские кредиты,
облигации и векселя банка.
Активы коммерческого банка — это объекты бухгалтерского баланса, отражающие размещение и использование ресурсов банка.
Доходы банка
Считается, что основным источником доходов банка является доход, получаемый от разницы между процентами по вкладам в банке (депозитам) и процентами по кредитам.
Банковская тайна
В некоторых странах все служащие кредитной организации обязаны хранить тайну об операциях, счетах и вкладах её клиентов и корреспондентов, а также об иных сведениях, устанавливаемых кредитной организацией. Банковская тайна часто критикуется за то, что она является одним из основных инструментов теневой экономики и организованной преступности.
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10046-bezpeka-lyudyny-16247 | Презентація на тему «Безпека людини» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10046/16247-prezentaciya-na-temu-bezpeka-lyudyny.pptx | files/16247-prezentaciya-na-temu-bezpeka-lyudyny.pptx | Безпека людини
при роботі з електричними приладами і пристроями
1
Дмитро Бойчук
Введення
Електрика і електроприлади міцно увійшли в сучасне життя. З кожним днем збільшується асортимент електроприладів, пристроїв і машин, без яких уже не мислиться побут сучасного жителя. Це електричні праски, плитки, рефлектори, каміни, радіатори, натирачі, пральні машини, холодильники, електричні дрилі та іншіелектроприлади. Щоправда, часто люди нехтують правилами користування цими продуктами цивілізації, що нерідко призводить до сумних наслідків. Щоб цього не трапилося з вами, необхідно дотримуватися вимог безпеки при роботі з електропобутовими приладами. У своєму рефераті я назву причини виникнення пожеж та ураження струмом, а також розповім, як запобігти небезпечним для здоров'я людини і для його майна явища і тому, що треба робити, якщо почалася пожежа або людини вдарило струмом.
2
Кожен день ти користуєшся електричними приладами, але потрібно знати, що вони криють у собі небезпеку. Так, дія електричного струму на людину може призводити до електричних травм та пошкоджень, таких як скорочення м’язів, що супроводжується сильним болем, втратою свідомості, порушенням роботи серця чи дихання (або обох цих порушень разом). Іноді трапляються нещасні випадки від дії електричного струму, які приводять до смерті людини. Та щоб уникнути багатьох неприємностей, тобі достатньо завжди пам’ятати та дотримуватись правил поводження з електричними приладами: Електронагрівальні прилади, такі як електрочайник, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші, потрібно включати в електромережу справними.
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Текст слайда
3
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Якщо ти дивишся телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути. Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, які працюють, треба в першу чергу їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий. Переважна кількість побутових електроприладів є переносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголених місць, бо це може призвести до травми. Не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади. Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом.
4
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі. Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу. Не можна підвішувати речі на кабелі. Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму життю. Коли ідеш з дому – всі електроприлади мають бути вимкнені. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, може призвести до пожежі! Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно: вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!)
5
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовувати для гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові; терміново телефонуй за номером 101 і викликай пожежників на допомогу. Якщо електроприлад зайнявся, спробуй діяти за такою схемою: обмотай руку сухою ганчіркою, висмикни вилку з розетки; накрий палаючий предмет ковдрою; повідом дорослих про пожежу. Під час прогулянки ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: підходити до оголених дротів і чіпати їх руками; розводити багаття, запускати повітряних зміїв під лініями електропередач; гратись поблизу підстанцій. Якщо не забувати ці прості правила, то можна уникнути багатьох неприємностей. Пам’ятай, несправності в електромережі й електричних приладах може усунути лише спеціаліст-електрик!
6
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Ви знаєте, що прикладом грандіозного іскрового розряду в природі є блискавка. У результаті наукових досліджень було встановлено, що під час грози відбувається перерозподіл зарядів у грозовій хмарі, у результаті різні частини хмари заряджаються зарядами протилежних знаків. Напруга між двома хмарами, зверненими одна до одної різнойменно зарядженими частинами, та напруга між хмарою і Землею сягають кількох сотень мільйонів вольтів. Від ударної йонізації та йонізації випромінюванням, яке супроводжує розряд, в електричному полі між хмарами з’являються лавини вільних йонів та електронів, тобто виникає короткочасний самостійний газовий розряд блискавка. Сила струму в каналі блискавки сягає сотень тисяч амперів. Бережемося від удару блискавки Підраховано, що в атмосфері земної кулі щосекунди проскакує близько 100 блискавок, а кожна двадцята з них ударяє в землю, завдаючи чималої шкоди. Удар блискавки може викликати лісові пожежі, вивести з ладу лінії електропередач і навіть призвести до загибелі людей.
7
Безпека людини при роботі з електричними приладами і пристроями
Щоб не стати жертвою удару блискавки, слід пам’ятати, що блискавка частіше вдаряє у відносно високі предмети, тому слід дотримуватися таких правил. • Опинившись під час грози у полі, не можна бігти ним,— навпаки, потрібно лягти, щоб не підноситися над місцевістю. » Під час грози у лісі не можна ховатися під високими деревами, а в полі — під поодиноким деревом, копицею сіна тощо, навіть якщо вони здаються дуже надійними прихистками. • Під час грози не можна купатись у відкритих водоймах, а перебуваючи високо в горах, краще ховатися в печері або під глибоким уступом. • Під час грози не можна запускати повітряного змія: мокра мотузка стає провідником електрики й блискавка може вдарити в змія. При цьому заряди пройдуть через руку й тіло людини в землю. До речі, саме так під час експерименту загинув друг і колега М. В. Ломоносова російський учений Г. Ріхман.
8
Правила безпеки поводження з електричними приладами
Переважна кількість побутових електроприладів є переносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголених місць, бо це може призвести до травми.
Не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади.
Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом.
Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі.
Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу.
Не можна підвішувати речі на кабелі.
Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму життю.
Коли ідеш з дому – всі електроприлади мають бути вимкнені.
Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, може призвести до пожежі!
Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно:
вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!)
Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовувати для гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові;
терміново телефонуй за номером 101 і викликай пожежників на допомогу.
9 |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10025-prava-ta-obovyazky-nepovnolitnih-8692 | Презентація на тему «Права та обов’язки неповнолітніх» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10025/8692-prezentaciya-na-temu-prava-ta-obovyazky-nepovnolitnih.pptx | files/8692-prezentaciya-na-temu-prava-ta-obovyazky-nepovnolitnih.pptx | Права та обов`язки неповнолітніх
Підготувала: учениця 11 класу ДЗОШ №40
Юдіна Вікторія
Будь-яка людина, починаючи з самих юних років, стикається з ситуаціями, коли необхідно знати свої права і обов'язки. У міру дорослішання підлітки часто не знають, як вчинити, як захистити свої права. Що робити, з ким порадитися, куди йти за
допомогою?
Які права має дитина у сім‘ї?
· Жити і виховуватися в сім'ї;
· Знати, хто є його батьками;
· На проживання спільно з ними (крім випадків, коли це суперечить її інтересам) і на турботу з їхнього боку;
· На виховання батьками, а за їх відсутності або позбавлення батьківських прав - на виховання опікуном, піклувальником або дитячим установами
· На всебічний розвиток; · На повагу людської гідності; · На спілкування з батьками, бабусею, дідусем, братами, сестрами та іншими родичами; · На захист; · На вираження власної думки; · На отримання прізвища, імені, по батькові; · На отримання коштів на існування і на власні доходи;
А які за Законом обов'язки неповнолітніх?
Перерахуємо деякі (але не всі) обов'язки неповнолітніх:
· Кожен неповнолітній зобов'язаний отримати основну загальну освіту. Цей обов'язок зберігає силу до досягнення нею 15 років (Закон «Про освіту»).
· В освітніх установах середньої (повної) освіти підготовка до військової служби здійснюється в добровільному порядку (Закон «Про військовий обов'язок і військову службу»)
Особи, які не досягли повноліття, не можуть купувати, зберігати, колекціонувати і носити зброю, в тому числі зброю самооборони (газові пістолети, аерозолі, електрошокові пристрої та ін.); повну заборону на виготовлення, зберігання і носіння введена на кастети, бумеранги, холодну зброю з викидаємим лезом.
Відповідальність неповнолітнього
Неповнолітні за певних умов несуть кримінальну, адміністративну та іншу відповідальність.
Цивільний кодекс України передбачає часткову цивільну дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа), має право:
1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини
2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності.
Для фізичної особи у віці від 14 до 18 років статтею 32 ЦК встановлена неповний цивільна дієздатність:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Трудове право щодо неповнолітніх
Згідно ст. 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб, молодше 16 років. Як виняток, за згодою одного з батьків чи особи, що його заміняє, можуть бути прийняті на роботу особи, які досягли 15 років. Але для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів закладів освіти у вільний від навчання час по досягненню ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Для неповнолітніх передбачено скорочення тривалості робочого часу (ст. 51 КЗпП України): - від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; - від 15 до 16 років – 24 години на тиждень; - для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул, – 24 години на тиждень. Оплата праці неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи проводиться у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам при повній тривалості щоденної роботи. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10053-finansove-pravo-4353 | Презентація на тему «Фінансове право» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10053/4353-prezentaciya-na-temu-finansove-pravo.pptx | files/4353-prezentaciya-na-temu-finansove-pravo.pptx | Фінансове право
Фінансове право - галузь юридичної науки, а також галузь права, предметом якої є суспільні відносини, пов'язані з утворенням і витрачанням публічних фінансів (фінансів держави та місцевого самоврядування), необхідних для реалізації публічних функцій.
Предмет фінансового права
Предмет фінансового права - суспільні відносини з освіти і витрачання публічних фінансів, призначених для здійснення публічних функцій. У предмет фінансового права входять, в основному, податкові відносини і діяльність щодо витрачання публічних коштів. В умовах державної монополії на фінансова справа в Росії в радянський період частинами предмета фінансового права вважалися так звані кредитно-розрахункові відносини та подібні їм (страхові, валютні тощо). Відповідно, після роздержавлення фінансової справи відповідні області зазвичай продовжували розглядатися як частини фінансового права. У той же час, класичний підхід до фінансового права передбачає, що воно є відносно самостійної (з точки зору предмета) подотраслью публічного права, а останнє характеризується так званим «методом влади-підпорядкування» (більш правильно - суспільно-службовим методом). Відносини, що виходять за рамки публічного права і регульовані «методом рівності», повинні розглядатися як частина цивільного (приватного), а не фінансового права. Наприклад, такими є відносини громадян і організацій з приватними банками і страховиками (під приватними тут розуміються будь недержавні та немуніціпальние, а не тільки належать одній групі осіб). Нарешті, і з публічного права в фінансове право як відносно самостійну підгалузь з точки зору предмета виділяються лише ті області, які прямо регулюють утворення і витрачання публічних
фінансів. Так, відносини з ліцензування тієї ж банківської або страхової діяльності, валютний контроль, регулювання аудиту і т. п. тяжіють до предмета «спільного» адміністративного права, нерозривно пов'язані з загальноадміністративної доктриною нагляду, а в частині економіки більш тяжіють до цивільного (приватного) права , значить, відносно самостійну галузь за своєю природою не утворюють. Лише податковий контроль і фінансово-бюджетний нагляд, оскільки вони тісно пов'язані з особливим економічним, а не тільки управлінським наповненням публічних функцій, можуть розглядатися як частина предмета фінансового права, суміжна з Загальноадміністративні правом. Концепція фінансового права як підгалузі публічного права про утворення та витрачання публічних фінансів заснована на тому, що саме ці області публічних функцій мають особливе економічне наповнення, якого немає в «Загальноадміністративні» право, яке регулює публічне управління. Разом з тим, повної самостійності фінансового права не може бути: характер економічного наповнення норм фінансового права грунтується на загальноадміністративних засадах, таких, як службова, функціональна заданість, обмеженість публічно-правових майнових обтяжень (на відміну від класичної, в радянській доктрині, йшлося виключно про владному характері), в тому числі податкових зобов'язань, а також прямий зв'язок витрачання публічних фінансів з адміністративно-правовим розкриттям публічних функцій.
Фінансові правовідносини
Верховна Рада України як суб’єкт фінансових правовідносин
Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансів:
· прийняття законів, у тому числі у сфері фінансів (п.3 ст.85 Конституції України) – зокрема виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України);
· затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (п.4;
· затвердження загальнодержавних програм економічного, розвитку (п.6 ст.85 Конституції України);
· здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції (п.13 ст.85 Конституції України);
· затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п.14 ст.85 Конституції України);
· призначення чи обрання на посади, звільнення з посад посадових осіб, зокрема:
1) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;
2) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку України за поданням Президента України;
3) призначення та звільнення половини складу Ради
Національного банку України (пп.16,18,19 ст.85 Конституції України);Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.
Президент України як суб’єкт фінансових правовідносин
Повноваження Президента України у сфері фінансів:
- підписання законів/накладення вето на закони у сфері фінансів;
- призначення половини складу Ради Національного банку України;
- призначення Міністра фінансів України, Міністра економіки України;
- призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної податкової Адміністрації України за поданням Прем'єр-міністра України;
- скасовує акти КМУ, у тому числі у сфері фінансів;
- видає укази, у тому числі у сфері фінансів.
Кабінет Міністрів України як суб’єкт фінансових правовідносин
Повноваження КМУ у сфері фінансів:
1) забезпечує економічну самостійність України;
2) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;
3) розробляє і здійснює загальнодержавну програму
економічного розвитку України;
4) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
5) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
6) спрямовує і координує роботу міністерств, зокрема, міністерства фінансів, міністерства економіки, інших органів
виконавчої влади, зокрема, ДПА;
7) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами
України, актами Президента України.
8) подає до ВРУ Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10016-lev-volodymyrovych-pysarzhevskyj-12835 | Презентація на тему «Лев Володимирович Писаржевський» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10016/12835-prezentaciya-na-temu-lev-volodymyrovych-pysarzhevskyy.pptx | files/12835-prezentaciya-na-temu-lev-volodymyrovych-pysarzhevskyy.pptx | 2014 рік
«Наукова школа»
Лев
Володимирович
Писаржевський
Володимирівська ЗОШ І-ІІІст.
За дослідження в галузі перекисних сполук, узагальнених у праці «Исследования над перекисями», Л.В. Писаржевського, ще магістра, та його наставника професора П.Г. Мелікова удостоєно Ломоносівської премії.
На початку XX століття у Дніпропетровську зароджується наукова школа Л.В. Писаржевського. Напрямок її досліджень — електронна хімія.
Основні праці школи Л.В. Писаржевського присвячено властивостям та будові перекисів і надкислот, дослідженню впливу розчинника на хімічну рівновагу та вільну енергію хімічних реакцій, проблемам хімії з точки зору електронних уявлень. Л.В. Писаржевський створив основи електронної теорії окислювально-відновлювальних реакцій, запропонував теорію гальванічного елементу, яка враховує термодинамічну рівновагу між іонами та електронами в металі, заклав основи електронної теорії гетерогенного каталізу.
Експериментальну роботу Л. В. Писаржевський почав з аналізу одного з метеоритів , а тема його дипломної роботи лежала в галузі органічної хімії .
У 1896 р. Л. В. Писаржевський закінчив університет і був залишений при ньому спочатку лаборантом , а потім приват -доцентом . Наступні чотири роки були заповнені інтенсивною науковою роботою спочатку з П. Г. Меліковим , а потім самостійною. За цей короткий час обидва вчених опублікували 18 , більшою частиною спільних , робіт з вивчення неорганічних перекисів . Роботи ці друкувалися в ряді журналів у Росії і за кордоном.
Вони були відразу оцінені і створили Л. В. Писаржевського репутацію одного з видатних хіміків того часу. Виданий ним і П. Г. Меліковим зведений працю " Дослідження над перекисами " був удостоєний в 1899 р. Академією наук Ломоносовський премії . Л. В. Писаржевський , продовжуючи самостійно ці роботи , підвів їх підсумок у магістерської дисертації " Перекиси і надкислоти ", виданої в 1902 р. Ця книга містить величезний , що зберіг і зараз велику цінність експериментальний матеріал , нові методи дослідження і широкі узагальнення.
Перекисні сполуки , найбільш відомим представником яких служить перекис водню , здавна привертали увагу дослідників своїми своєрідними властивостями. Вони легко віддають кисень і є тому енергійними окислювачами , грають в якості проміжних продуктів важливу роль в процесах горіння і отримали широкі і різноманітні застосування в техніці , медицині та побуті . Ці з'єднання не схожі на інші класи , на які поділяються численні неорганічні речовини , і займають серед них відокремлене положення .
Л. В. Писаржевського вдалося показати , що перекису металів утворюють з кислотами перекисного типу ( надкислотами ) солеобразние з'єднання подібно до того , як окису металів утворюють з звичайними кислотами звичайні солі. Керуючись цим відправним положенням , Л. В. Писаржевський синтезував ряд нових перекисних сполук; описав їх властивості і показав закономірне зміна їх міцності в залежності від місця відповідного елемента в періодичній системі . З ряду вперше отриманих Л. В. Писаржевського перекисних сполук звертають на себе увагу перборати натрію та інших лужних металів , пізніше отримали велике поширення в якості дезінфікуючих та відбілюючих засобів. Зараз отримання перборати виросло у велику і важливу галузь хімічної промисловості .
У подальших роботах Л. Писаржевський встановив будову перекисів металів, надкислот та їх солей, показавши, що, аналогічно перекису водню, вони містять так званий перекисный місток з двох кисневих атомів (-О-). Великою науковою сенсацією було в свій час отримання Ст. Л. Писаржевським чистою кристалічної перекису амонію шляхом розщеплення аміачної солі надурановой кислоти в ефірному розчині при сильному охолодженні. У магістерській дисертації він дав глибокий аналіз будови перекисів металів, спростував панувало тоді думка, що вони не належать до істинним перекисям, і показав, що їх слід розглядати як солі відповідних металів і перекису водню. Для докази цих положень були застосовані тоді ще нові електрохімічні та термохімічні методи.
Дуже скупий на похвали, Д. І. Менделєєв докладно цитує ці роботи в останніх виданнях "Основ хімії" і дає їм високу оцінку. Там же він відзначив значення цих робіт для підкріплення періодичного закону
Інтерес до перекисям не залишав Л. Писаржевського і надалі. У 1915 р. він займався електролітичним отриманням перекису водню з надсерной кислоти, в 1933 р. опублікував дослідження про будову трьох нововідкритих перекисних сполук хлору та йоду, а незадовго до смерті припускав організувати в своєму інституті спеціальну лабораторію з вивчення перекисів.
Закінчивши цикл робіт з вивчення перекисів, Л. В. Писаржевський отримав у 1900 р. дворічне наукове відрядження за кордон. Там він працював в лабораторії відомого хіміка Ст. Оствальда і спілкувався з найбільшими фізико-хіміками того часу - Вант-Гоффом, Аррениусом і Ернстом.
Творчу роботу
з хімії підготувала
учениця 9 класу
Нікуліна Єлизавета
Вчитель: Підлубна
Лілія Миколаївна
2014 рік |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10043-odeskyj-opernyj-teatr-17676 | Презентація на тему «Одеський оперний театр» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10043/17676-prezentaciya-na-temu-odeskyy-opernyy-teatr.ppt | files/17676-prezentaciya-na-temu-odeskyy-opernyy-teatr.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10048-teatr-9424 | Презентація на тему «Театр» (варіант 6) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10048/9424-prezentaciya-na-temu-teatr-onlayn.pptx | files/9424-prezentaciya-na-temu-teatr-onlayn.pptx | Театральна культура. Театр корифеїв. Творчий шлях Марії Заньковецької
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві.
У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів.
Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі
У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
Будівля “театру корифеїв”
І. Карпенко-Карий - «один з батьків новочасного українського театру»
І. Карпенко-Карий написав 18 оригінальних п'єс, кожна стала своєрідною вершиною драматургії. Митець жив і працював заради розвитку українського театру, збагативши українську драматургію соціально-психологічною та історичною драмою, соціальною комедією. Йому аплодували Москва і Кубань, Білорусь і Поволжя, бо І. Карпенко-Карий був і прекрасним актором з надзвичайно тонкою грою. А тому драматурга, режисера і актора І. Карпенка-Kapoгo по праву, за висловом Івана Франка, називають одним із батьків українського театру. Драматург був культурним діячем, борцем за відродження свого народу.
Микола Садовський
Як актор Садовський відзначався винятковою пластичністю, простотою, глибиною і щирістю почуттів, хоч і не позбавлених характером гри «нутром» (від великих емоцій до спаду). Садовський уславився в героїчно-історичному — Богдан Хмельницький (в одноіменній п'єсі М. Старицького), Сава Чалий (І. Карпенка-Карого), Гетьман Дорошенко (Л. Старицької-Черняхівської) і героїчно-побутовому репертуарі: Дмитро («Не судилося» М. Старицького), Опанас («Бурлака» І. Карпенка-Карого); був першим Командором («Камінний господар» Лесі Українки) і Городничим на українській сцені («Ревізор» М. Гоголя); крім того, виступав у оперовому репертуарі й уславився як виконавець українських народних пісень.
Професійну акторську діяльність Панас Саксаганський розпочав у 1883 році, виконавши роль Возного в «Наталці Полтавці» І.Котляревського. Панас Саксаганський мав передусім талант коміка, переважно з сатиричним забарвленням. Проте також мав успіх і в інших амплуа: у героїчних та трагедійних ролях. Грав у трупах Марка Кропивницького, Миколи Садовського, в 1890-1898 роках очолював Товариство Українських Акторів. У 1918 році Панас Саксаганський очолив Державний Народний Театр, який мав завдання ставити побутовий, історично-побутовий класичний репертуар. Гастролював в складі Театру ім.. М. Заньковецької, а з 1926 року - у різних театрах. Останній його виступ на сцені відбувся 1935 року.
Кропивницький Марко Лукич - фундатор українського професійного театру; Йому належить основоположна роль у створенні національної школи театрального мистецтва, формуванні оригінального вітчизняного репертуару. Актора не раз запрошували на імператорську сцену, однак він не хотів розлучитися з батьківщиною, рідним мистецтвом, відстоюючи у такий спосіб право українців на свою мову і культуру.
М. П. Старицький - "батько українського театру" "Батьком українського театру" назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п'єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: "Не судилось", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "У темряві", "Розбите серце", "Талан".
Марія Заньковецька
Театр для мене, перш за все і після всього, — Храм.
М. Заньковецька
Народилася 4 серпня (22 липня) 1854 року, в селі Заньки під Ніжином на Чернігівщині у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової.
1876 — вийшла на сцену ніжинського театру. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки («Наталка Полтавка») Івана Котляревського.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах
Марія Заньковецька. 70-і рр. ХІХ ст.
М. Заньковецька з сестрою Лідією. 80-і рр. ХІХ ст.
Марія Заньковецька з братом Євтухієм Адасовським. 90-і рр ХІХ ст.
Грала Наталку в «Наталці Полтавці» (1909), матір в «Остапі Бандурі» (1923).
З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» І. К. Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» М. П. Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» М. П. Старицького, 1892), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 М. П. Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Т.Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»).
А ще: Аксюші з «Лісу» О.Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.
М. Заньковецька в ролі Олени Чаплинської у виставі М. Старицького "Богдан Хмельницький". 80-90-і рр. ХІХ ст.
М. Заньковецька в ролі Зосі у виставі за п'єсою І. К. Карпенка-Карого "Сава Чалий". До 1917 р.
Вшановуємо пам’ять Марії Заньковецької
Пам`ятник у Ніжині.
Надгробок Марії Заньковецької на Байковому цвинтарі в Києві
Марія Заньковецька на поштовій марці 2004 року
Монета в честь Марії Заньковецької |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10054-anglicyzmy-v-suchasnij-ukrayinskij-movi-4910 | Презентація на тему «Англіцизми в сучасній українській мові» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10054/4910-prezentaciya-na-temu-anglicyzmy-v-suchasniy-ukrayinskiy-movi.pptx | files/4910-prezentaciya-na-temu-anglicyzmy-v-suchasniy-ukrayinskiy-movi.pptx |
Англіцизми в сучасній українській мові
Науково-дослідницька робота
учениці 6 (10) класу
Мукачівської гімназії
Буркало Ніколетти
Науковий керівник:
Немеш Любов Степанівна
Мета нашого дослідження полягає у встановленні ролі запозичень, виділенні позитивних і негативних аспектів впливу англіцизмів і основних причин появи запозичень в українській мові.
Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:
- розглянуто історію виникнення англіцизмів;
- зроблена спроба здійснення класифікацію англіцизмів за сферою їхнього використання;
- встановити причини запозичень іншомовних слів;
- виявлено сфери використання запозичень в усній і писемній формах української мови, молодіжному жаргоні.
Об 'єктом дослідження є процес запозичення лексичних одиниць з англійської мови в українську, що посилився у зв'язку з суспільно-політичними та економічними змінами в українському суспільстві.
Предметом дослідження є запозичені з англійської мови слова та їхній вплив на молодіжний сленг.
Методи дослідження
Основним методом є описовий.
Джерельною базою нашого дослідження є англомовні словники, тлумачні словники, словники іншомовних слів.
Останнім часом спостерігається надмірне вживання запозичень, що обумовлює актуальність даної теми.
Лексичні групи
Англійські лексичні запозичення, наявні в сучасній українській мові, можна поділити на кілька груп.
До першої групи належать давно запозичені слова.
Наприклад: Бекон(bacon), Хуліган(hooligan), футбол(football).
До другої групи можна віднести слова, відомі в українській мові, але розташовані на периферії української лексичної системи.
Наприклад: О-кей(о-key), вестерн( western), ланч(lunch).
Третя група- це слова вже давно запозичені, але маловживані й тому маловідомі
Наприклад: Брокер(broker), менеджмент(management), імпічмент(impichment)
До четвертої групи відносимо нові слова, що ввійшли або входять до вжитку за останні 15-20 років.
Прикладом можуть бути слова: Грумінг,кайф,піар,маркетинг.
З нових запозичень частина відразу входить в активний обіг, наприклад: маркетинг(marketing), менеджмент(management), кайф(keif), шоп(shop), маркет(market), імідж(image).
Найчастіше англіцизми стосуються :
техніки: блюмінг, бульдозер, буфер, конвейєр, кренінг, тендерфільм;
політики, економіки та торгівлі: банк, бюджет, гангстер, демпінг, інтерв’ю, лідер, мітинг, бізнес, бізнесмен, прас, ділер, імпічмент;
спорту: аут, бокс, боксер, волейбол, гол, голкіпер, матч, нокаут, раунд, рекорд, старт, фініш;
одягу й тканин: бджемпер, піджак, піжама, смокінг;
їжі та напоїв: біфштекс, кекс, пудинг, пунш, ром, сандвіч;
культури: джаз, клоун, клуб, комфорт, сквер, хол шоу-бізнес, фан-клуб, сингл, саунд-трек;
у сфері побуту: відеоплеєр, сі-ді-плейер, міксер, тостер, маркер, пейджер.
У таких сферах,як спорт, культура, економіка, політика нові слова й терміни з'являються постійно. За останні роки з'явилися такі спортивні терміни, як армреслінг (armresling), боулінг (bowling) та інші.
Даниною моді можна вважати і такі нові запозичення, як бутик, бренд, девайс (вигадка), біг-мак, хот-дог, гамбургер (різновид бутерброда), шопінг (прогулянка по магазинах), шоп.
Молодіжні жаргонізми
До найуживаніших слів молоді належать іменники: герл, сейшн, шузи, паті та прикметники: драйвовий, о`кейний, суперний або суперовий, крейзи «ненормальний» – crazy (kreizi), паті «вечірка» - parti(pa:ti), мен «чоловік» - man (maen), супер «відмінний»- super (sju :pa) та інші.
За значенням усі жаргонізми можна поділити на кілька тематичних груп:
лексеми на позначення предметів одягу, взуття, різних побутових речей: шузи (ботинки), буци (туфлі), найки (кросівки фірми «Найк»);
видовищні заходи, концерти: сейшн, денс, паті, диско.
назви людей з диференціацією:
за віком та статтю: бой, гай (хлопець), герла (дівчина);
за родинними зв`язками: олди (батьки), френди (друзі);
за професією: сек`юріті (охоронець), ді-джей (ведучий дискотеки);
за національною та расовою належністю: нігер (негр), кайзер (азербайджанець), раша (росіянин);
ВИСНОВКИ
Таким чином, досліджуючи англіцизми в сучасній українській мові можа зробити настуні висновки:
Абсолютно чистих мов, вільних від запозичень, у світі немає, тому що не існує народу, який би жив ізольовано, не контактуючи з іншими народами.
Потрібно боротися не стільки з самим фактом існування в мові запозичених слів, скільки з явищами її засмічення, передусім суржиковими елементами, які руйнують національне єство мови, притуплюють наше мовне мислення і можуть спричинити зникнення питомої української лексики.
Слід відзначити велику вагу англіцизмів у процесі формуваннясловника молоді. Але не можна допустити, щоб такі процеси проходили стихійно.
«ДЯКУЮ за УВАГУ» |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10018-osnovy-teoriyi-prava-ta-pravovidnosyn-8656 | Презентація на тему «Основи теорії права та правовідносин» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10018/8656-prezentaciya-na-temu-osnovy-teoriyi-prava-ta-pravovidnosyn.pptx | files/8656-prezentaciya-na-temu-osnovy-teoriyi-prava-ta-pravovidnosyn.pptx | Основи теорії права та правовідносин
Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у суспільстві, зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні , моральні, корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об'єднань громадян), звичаї чи традиції.
1. Система соціальних норм і місце та роль права в цій системі
Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюються з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
2. Поняття права та його ознаки
Право має певні напрями впливу і будується на конкретних правових і демократичних засадах (принципах).
Функції права — це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права в громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми.
Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.
3. Функції і принципи права
Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.
4. Поняття системи права як внутрішньої його організації
Державне (конституційне) право - це провідна галузь права іі законодавства, що включає систему правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, які закріплюють і регулюють відносини народовладдя, основи конституційного ладу Україні, правового статусу людини і громадянина, територіального устрою, системи державних органів та організації місцевого самоврядування в Україні.
5. Загальна характеристика основних галузей права України
Трудове право — це система правових норм, які регулюють трудові відносини, що виникають у процесі праці, без якої не може існувати жодне суспільство.
Цивільне право — це сукупність правових норм, які регулюють майнові, товарно-грошові та деякі інші відносини, пов'язані чи не пов'язані з майновими, а також особисті немайнові відносини, засновані на рівності учасників цих відносин.
Земельне право — це система правових норм, які регулюють правовідносини у сфері володіння, розпорядження й користування землею, визначають землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, землі природознавчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового й водного фондів, землі запасу.
Кримінальне право — це система кримінальних норм, установлених законодавчим органом, що визначають основи та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, які вид і міра покарання можуть застосовуватися до особи, котра скоїла злочин.
Підприємницьке право — це система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва, тобто самостійної, ініціативної, систематичної діяльності на власний ризик з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі з метою одержання прибутку.
Окрім внутрішньої, розрізняють також зовнішню форму права, або джерела права. Це способи юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку.
До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.
6. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
Останнім часом у юридичній літературі почали розрізняти такі категорії, як «правотворення», «правотворчість» і «нормотворчість». Усі ці види діяльності здійснюються з метою покращення соціального регулювання та охорони суспільних відносин.
7. Правотворення як процес самоорганізації права
Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це державно-владна й організаційна діяльність компетентних органів держави та посадових осіб з реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).
8. Реалізація норм права: загальна характеристика
Нормативно-правові акти регулюють (охороняють) правові відносини, які постійно виникають, змінюються чи припиняються. Правовідносини — це врегульовані нормами права спільні відносини, учасники яких виступають як носії взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою
9. Правові відносини. Загальна характеристика
1. Право та держава мають розглядатися в постійній взаємодії, взаєморозвитку, взаємофункціонуванні.
2. Як самостійне явище право має свої поняті, ознаки, функції, форму і середовище здійснення.
3. Теоретичні знання про право сприяють оволодінню регулятивно-юридичними механізмами в повсякденному житті, формують навички його практичного застосування.
4. Вміння користуватися правом допоможе активно здійснювати, охороняти і захищати права людини в громадянському суспільстві.
Висновки |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10010-simejne-pravo-3584 | Презентація на тему «Сімейне право» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10010/3584-prezentaciya-na-temu-simeyne-pravo.pptx | files/3584-prezentaciya-na-temu-simeyne-pravo.pptx | Сімейне право
Сімейне право, також Родинне право — це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між: подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями та інших сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.
Історія сімейного права в Україні
Згідно з прийнятими у княжі часи візант. законами, договірний елемент шлюбного акту переважав над розумінням шлюбу як церк. таїнства. «Руська Правда» містить низку постанов про інститут опіки, але окремо Р. п. не обговорює.
Згідно з вимогами кодексу 1926, мінімальний шлюбний вік встановлено для чоловіка 18 р. і для жінки 16 р. Одружуватися не могли особи, вже в цей
час одружені, визнані за слабоумних або душевнохворих, споріднені по прямій лінії, а також повнорідні й неповнорідні брати і сестри.
У 1947 — 53 рр. шлюби між громадянами СРСР і чужинцями були заборонені.
До 1944 батько дитини, народженої, в шлюбі й поза шлюбом, був зобов'язаний утримувати дитину. Допускалися позови встановлення батьківства. Декрет від 8. 7. 1944 заборонив такі позви й наклав на державу обов'язок утримувати дітей, народжених поза шлюбом.
З 1. 10. 1968 діють «Основи законодавства Союзу РСР і союзних респ. про шлюб і родину». Для укладення шлюбу потрібна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку: 18 р. для чоловіків і 17 для жінок. Кожний з подружжя користується в родині рівними правами і має рівні обов'язки. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною власністю.
Сімейний кодекс України
Сімейний кодекс України — закон України, що визначає:
засади шлюбу;
особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя;
підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Витяги з «Сімейного кодексу України»
Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
Сімейний кодекс України був ухвалений Верховною Радою України 10 січня 2002 р. Передбачалося, що він буде введений у дію з 1 січня 2003 р., однак у зв’язку з необхідністю усунення розбіжностей у регулюванні цивільних правовідносин СК України набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України від 16 січня2003 р.
Підготувала: Носова К., 10-Л |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10039-antychnyj-skulptor-fidij-5846 | Презентація на тему «Античний скульптор Фідій» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10039/5846-prezentaciya-na-temu-antychnyy-skulptor-fidiy.pptx | files/5846-prezentaciya-na-temu-antychnyy-skulptor-fidiy.pptx | Античний скульптор Фідій
Підготувала:
учениця 11-А класу
Вепрук Анастасія
Фідій, на відміну від Мирона, відходить від зображення індивідуальності героя, намагаючись утілити загальний ідеал прекрасного. Овальні форми набувають ідеальних рис: великі очі з підкресленими повіками, виразний рот, високе чоло – це так званий «класичний грецький профіль». Таких самих узагальнених рис набувало й тіло. Епоха класики відкидала всі вади моделі, робила її досконалою.
Творіння Фідія грандіозні, величні і гармонійні, форма і зміст перебувають у них в повній рівновазі.
Фідій – давньогрецький скульптор 5 ст. до н. е. Один з найбільших майстрів давньогрецького мистецтва епохи високої класики.
Найкраще уявлення про творчість Фідія дає скульптурне оздоблення Парфенону в Афінах (мармур, 438–432 до н. е.), виконане під керівництвом та за особистої участі майстра.
Ці твори, повні глибокої людяності, прославляють велич афінського полісу та його громадян, відображають ідеї боротьби афінян проти їхніх ворогів.
Скульптура Парфенона, що є у поєднанні з архітектурою храму одним з найвищих зразків синтезу мистецтв, відрізняється надзвичайним багатством ритмів та композиційних прийомів.
Бронзова статуя Афіни Промахос заввишки 8 м, встановлена близько 460 до н. е. на афінському Акрополі в пам'ять про перемогу над персами
Статуя Афіни Парфенос в храмі Парфенон в Афінах заввишки 12 метрів, яка була закінчена в 438 р. до н.е.
Найвидатнішою роботою Фідія самі греки вважали скульптуру Зевса Олімпійського, що було створено для храму Зевса в Олімпії.
Величезний 14-метровий Зевс сидів на троні із золота, слонової кістки, чорного дерева та самоцвітів.
На троні Фідій відтворив чимало сюжетів еллінської міфології та фігури реальних людей.
Голова Зевса Олімпійського Фідія |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10061-aktor-12063 | Презентація на тему «Актор» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10061/12063-prezentaciya-na-temu-aktor-skachaty.pptx | files/12063-prezentaciya-na-temu-aktor-skachaty.pptx | Актор
Ставище 2013
Історія винекнення
Професія актора зародилася дуже давно. Першими акторами були ще шамани древніх цивілізацій, які влаштовували різні ритуали. Великою популярністю професія актора користувалася в Стародавньому Римі та Греції. У кожного прославленого полководця, як правило, в штаті були актори, які навчали їх ораторській справі. Протягом багатьох століть в усіх королів при дворі були блазні які постійно розважали свого правителя і гостей.
Специфіка професії
Плюси
цікава , творча професія ;
слава , популярність , народна любов (при отриманні популярності) ;
гастролі за кордоном , подорожі;
можливість в грі спробувати себе в ролі різних людей , з різними професіями , долями , побувати як позитивним , так і негативним героєм.
Мінуси
необхідність віддаватися професії цілком ( зйомки , репетиції займають велику кількість часу ) ;
необхідність , часом , жити в похідних умовах з відсутністю необхідних зручностей;
акторська професія пов'язана з ризиком отримання травм (виконання трюків ) ;
крім слави і успіху в акторській кар'єрі може бути і затишшя, пов'язане з відсутністю запрошень в спектаклі чи кіно.
Якості що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:
Здібності:
акторські і творчі здібності
глибина і багатство уяви;
чиста, явна дикція;
добре розвита словесно-логічна, образна й емоційна пам'ять;
уміння вільно і розкуто рухатися, танцювати
Здібності
психоемоційна урівноваженість
високий рівень розвитку концентрації і переключення уваги
наявність красивого, сильного, гнучкого голосу й уміння їм керувати
здатність втілювати образ персонажа перед кінокамерою;
здатність знаходити контакт із глядачем.
Особисті якості, інтереси, схильності
експресивність (виразність);
емоційність;
чутливість;
терплячість, наполегливість;
уміння імпровізувати;
оригінальність, індивідуальність;
інтуїтивність.
Якості що перешкоджають
відсутність артистичних здібностей;
скутість, "зажатість", незручність;
неоригінальність;
тривожність;
ригідність мислення (нездатність вживатися в різні образи); явні зовнішні дефекти.
Де може працювати актор
театри, палаци культури, кіноконцертні зали; концертні зали, філармонії;
кіно- і радіостудії;
соціальні організації (дитячі центри творчості і дозвілля);
освітні установи (театральні училища, вузи).
Медичні протипоказання
Шляхи здобуття професії
Навчання актора проходить у вищих навчальних закладах , середніх професійних чи школах- студіях. Але стати хорошим актором можливе лише за наявності таланту , навчальні заклади його лише розвинуть , направлять в правильне русло.
Зарплата і перспективи професії кіноактора
Заробіток актора, щойно прийнятого в театр, зазвичай складає $200-225. Якщо кар'єра складається успішно, актору привласнюється наступний розряд, потім ще один і т.д. Верхня планка - $1300. - стільки отримують заслужені і народні артисти. Проте так скромно справи йдуть далеко не скрізь. Все залежить від того, чи має театр гідних спонсорів. Зарплата кіноактора - гонорарна. Залежить від "імені" і розміру бюджету кінофільму або рекламного ролика. $50-1000 за один знімальний день і більш.
Дякуємо за увагу
Виконала:
Коваленко Альона |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1000-care-about-the-environment-22772 | Презентація на тему «Care about the environment» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1000/22772-prezentaciya-na-temu-care-about-the-environment.pptx | files/22772-prezentaciya-na-temu-care-about-the-environment.pptx | Care about the environment
The World Society for the Protection of Animals exists to tackle animal cruelty across the globe. They work directly with animals and with the people and organizations that can ensure animals are treated with respect and compassion. WSPA is dedicated to improving the lives of animals. They are inspired by our supporters’ commitment to animal welfare – you make our work possible. Together we are creating a world where animal welfare matters.
The international, regional or local organisation of save the animals
Endangered animals or birds. The ways to save them
The Florida panther
Previously, the Florida panther (Puma concolor coryi) lived across the south-east coast of the United States. Now, this species is found only in Florida. Municipal landfills, farms, contaminated water leaves no chances to survive this animal. In order to somehow save this view, scientists are forced to cross the Florida panther panther Texas. Make a conclusion, otherwise we will soon lose forever the rare species of animals.
Cassowary
Cassowary (Casuarius casuarius) - ancient flightless bird of Australia, eating fruit, it spreads the seeds of a tropical tree species. The reason for the disappearance of this bird are feral pigs, which attack and ruin the nest cassowaries, regardless of their size (weight cassowary is 60 kg). By the wild pigs from the face of the earth had disappeared Australian dodo.
The environmental situation in the world.
Urban environmental problems of the world, mainly the largest of they are related to the excessive concentration on relatively small areas of population, transport and industry, with formation of man-made landscapes, far removed from the state ecological balance.
The results of global warning
The fact that the planet was warmer - a fact that is hard to argue. In the middle latitudes of Russia will soon have forgotten that the boots, and the Sahara desert is increasing every year by hundreds of thousands of hectares. Global warming over many centuries. Today, scientists around the world are trying to find the main cause of global warming. Causes of global warming for a long time are the cause of the dispute climate scientists, but most of the discussions is the anthropogenic greenhouse effect.
In recent decades, the environmental situation worsened Ukraine. One of the main factors that influenced the ecological environment, is to develop the mining and processing industries with outdated technologies associated with the excessive urbanization of many areas. To prevent this we must be attentive to the environment
Pollutants in our town
My attitude to life of animals in the zoos
I think that to keep the animals in a zoo in most cases, inhumane. Cruel treatment of animals is prohibited by law, but many owners it does not stop. But thanks to some zoos animals apparently still exist. I thank them for that. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10036-styli-v-obrazotvorchomu-mystectvi-14996 | Презентація на тему «Стилі в образотворчому мистецтві» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10036/14996-prezentaciya-na-temu-styli-v-obrazotvorchomu-mystectvi.ppt | files/14996-prezentaciya-na-temu-styli-v-obrazotvorchomu-mystectvi.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10033-movlennya-yak-predmet-stylistyky-17143 | Презентація на тему «Мовлення як предмет стилістики» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10033/17143-prezentaciya-na-temu-movlennya-yak-predmet-stylistyky.ppt | files/17143-prezentaciya-na-temu-movlennya-yak-predmet-stylistyky.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10024-toma-akvinskyj-9371 | Презентація на тему «Тома Аквінський» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10024/9371-prezentaciya-na-temu-toma-akvinskyy.pptx | files/9371-prezentaciya-na-temu-toma-akvinskyy.pptx | Тома Аквінський (Фома, Томас) (1225- 1274рр.)
Тома Аквінський один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школи томізму святий католицької церкви
Був ченцем домініканського ордену.
Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя.
Тома Аквінський залишив після себе низку фундаментальних праць, що сприяли виникненню неотомізму та неосхоластики і досі мають важливе теологічне та філософське значення.
Тома Аквінський створив своєрідну енциклопедію католицького богослов'я «Сума теології», в якій усі питання пізнання природи і суспільства розглядалися з позицій теологічного раціоналізму . Висуваючи ідею гармонії віри і розуму, він намагається підпорядкувати науку богослов'ю, а тому розрізняє істини розуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступними розуму, підвладними лише душі (вірі).
Так зображували та зображують Фому Аквінського
Ще в дитячому віці був відданий батьками до бенедиктинського монастиря в Монте-Касіно. Коли Фрідріх II вигнав звідти бенедиктинців, він вступив до Неапольського університету і проти волі батьків — до новоствореного ордену домініканців(1243).
За два роки керівництво ордену послало його до Парижа навчатися у Альберта Великого, за яким він попрямував до Кельна , але у 1252 році Тома повернувся до Парижа і почав викладацьку діяльність, яку пізніше продовжив у Орв'єто, Вітебро і Римі, а потім знову в Парижі.
Головні зусилля його теологічної діяльності були спрямовані на намагання поєднати раціоналізм Арістотеля з християнськими одкровеннями.
Завдяки своїм енциклопедичним знанням, він не тільки підкорив розуми тогочасних теологів, але значно вплинув на подальший розвиток філософії. Також Тома Аквінський є упорядником
П'яти доказів існування Господнього, які сам Аквінат називав шляхами (viae).
1323 року Римо-католицька церква проголосила
його святим, а 1567 року включила до складу
Вчителів церкви .
Політико-правові погляди Фоми Аквінського викладені у трактатах «Сума теології», «Про правління володарів», а також у коментарях до «Політики» і «Етики» Аристотеля. Аквінат, слідом за Августином розглядав державу як частину універсального порядку, творцем і верховним правителем якого є Бог.
Політико-правові погляди Фоми Аквінського
Фома Аквінський поділяв думку Арістотеля про те, що людина є політичною істотою. Головним у природі людини є прагнення жити з іншими людьми для забезпечення своїх потреб. Наслідком цього прагнення і є держава. Вона має важливе значення в житті суспільства, оскільки її метою є «загальне добро».
Головну мету і виправдання держави він вбачав у збереженні суспільної злагоди і громадського миру, які досягаються шляхом надання кожної людині прийнятних умов для існування, засобів для морального і розумового розвитку, що в свою чергу має допомагати державі в духовному вихованні справжнього християнина.
Роль володаря в державі теолог порівнював із роллю Бога у світі. Він зазначав, що Бог, перш ніж керувати всесвітом, встановлює відповідний порядок. Так і монарх насамперед установлює порядок у рамках держави, а потім здійснює правління. Монархія, на думку теолога, є найдосконалішою формою правління. За низкою ознак вона є усталенішою та надійнішою, ніж інші форми, а також здатною гарантувати щасливе життя.
Однією з таких ознак є те, що монархія за будовою схожа на всесвіт, що його створив Бог і править ним, як і монарх у своїх володіннях. Друга ознака і перевага монархії полягає в тому, що вона, як і людський організм, управляється одним центром — розумом, а тому виключає суперечки між учасниками правління, що точаться за аристократії, олігархії та демократії.
Водночас Фома Аквінський поділяв монархію на абсолютну і політичну. Останню теолог уважав прогресивнішою, оскільки влада в ній регламентується законом. У своєму політико-правовому вченні теолог намагався обґрунтувати тезу про зверхність у суспільстві духовної влади над світською.
Про державу:
Аналізуючи світську владу, він дійшов висновку, що вона складається з трьох аспектів: сутності влади; форми влади (походження) і використання влади. Сутність влади, або її першооснову, мислитель розглядав як установлений Богом порядок відносин панування й підкорення, в яких воля правителів приводить до руху підданих. На відміну від сутності влади, її походження не завжди збігається з приписами Закону Божого, оскільки заволодіти владою люди можуть завдяки омані чи застосуванню сили. Третій аспект — використання світської влади. Тут Фома Аквінський зазначив, що в житті має місце зловживання владою, несправедливе її використання, що теж порушує заповіти Бога. З огляду на невідповідність світської влади настановам Бога на стадіях її походження й використання теолог зробив висновок, що вона не може претендувати на зверхність у суспільстві.
Єдиною, що відповідає заповітам Бога, є церковна влада. Тільки завдяки її намаганням у суспільстві може бути встановлена справедливість. Свою правову концепцію Фома Аквінський будував з опертям на моральну категорію справедливості. Право, за його вченням, — це дія справедливості у божественному порядку людського спілкування. Справедливість полягає в наданні кожному свого, того, що йому належить. Як і Аристотель, Фома Аквінський розрізняв два види справедливості: розподільну і вирівняльну. Розподільна справедливість — це надання благ згідно з заслугами, а порівняльна — це дії на вирівнювання чого-небудь. Відповідно до цього існують і види права.
Про владу:
Якщо вирівняння відбувається за внутрішньою природою речей, то це дія природного права; коли вирівнюються дії (відновлюється справедливість) за людською волею — це позитивне (людське) право. Причому воля людини може робити правом тільки те, що відповідає природному праву.
Джерелом права є закон, Фома Аквінський стверджував, що існує злагоджена система, підпорядкована вічному законові. Вічний закон — це універсальні норми, загальні принципи божественного розуму, якими скеровується всесвіт, а всі інші закони випливають із нього. Передусім, це природний закон, що є відображенням вічного закону в розумі людини. Цим законом керується людина у своїх прагненнях до продовження роду, самозбереження, пошуку істини.
Далі в системі законів теолога знаходиться позитивний (або людський) закон, що конкретизує природний закон і за допомогою сили і страху змушує людей досягти доброчесності й відмовитися від зла. Заслуговує на особливу увагу теза мислителя про те, що на відміну від природного закону, який поширюється на всіх людей, норми позитивного закону в різних країнах можуть суттєво різнитися. Але серед цих норм є багато й таких, що збігаються за змістом. Ці норми Фома Аквінський називав «правом народів», за допомогою якого повинні врегульовуватися міжнародні відносини.
Рівночасно християнський мислитель зазначав, що люди, через їхню розумову недосконалість, не можуть усвідомити сутності правди, а позитивний закон, прийнятий ними, теж не завжди може відновити порушену справедливість. У цих випадках правда може бути відновлена завдяки Законові Божому (Святому Письму), який є критерієм істинної справедливості. Тут же теолог зробив спробу розмежувати соціальну роль і призначення божественного і позитивного законів, підкресливши непересічне значення першого з них. Якщо позитивний закон регулює лише відносини людей у суспільстві, тобто зовнішній бік життя, то божественний закон визначає кінцеву мету людського буття, скеровує душевний рух і прагнення людей.
Про природне і позитивне право: |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1004-lviv-national-art-gallery-6757 | Презентація на тему «Lviv National Art Gallery» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1004/6757-prezentaciya-na-temu-lviv-national-art-gallery.pptx | files/6757-prezentaciya-na-temu-lviv-national-art-gallery.pptx | Lviv National
Art Gallery
Lviv National Art Gallery , a leading art museum in Ukraine, has over 60,000 artworks in its collection, including works of Polish, Italian, French, German, Dutch and Flemish, Spanish, Austrian and other European artists.
The gallery is based on a Polish institution,Lwowska Galeria Sztuki, which was founded in 1907 as a municipal museum, following the purchase of the collection of Jan Jakowicz by the city magistrate.
In 1940, after the city of Lviv/Lwów had been occupied by the Soviet Union, Soviet government ordered nationalization of private property. As a result, works from theLubomirski family museum, the Baworowscy Library, and some other private collections came into the possession of the gallery. All these works had until the 1939 Invasion of Poland belonged either to the Polish state, or to Polish private collectors, as well as Roman - Catholic church.
Ivan Shishkin At the edge of a pine forest
Sofonisba Anguissola. Portrait of a young patrician Peter Paul Rubens. Man Portrait
Francois Gerard - Portrait of Catherine Starzeńska
Narcisse Virgile Diaz de la Pena Autumn Landscape
Ivan Shishkin After the storm in Mary-Howie 1891
Jan Matejko, "Bebek near Constantinople" |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10009-pochemu-ya-yzuchayu-russkyj-yazyk-9138 | Презентація на тему «Почему я изучаю русский язык» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10009/9138-prezentaciya-na-temu-pochemu-ya-yzuchayu-russkyy-yazyk.pptx | files/9138-prezentaciya-na-temu-pochemu-ya-yzuchayu-russkyy-yazyk.pptx | Почему я изучаю русский язык
Русский язык – язык великих писателей и поэтов
Богатство русского языка
в Большом академическом словаре зафиксировано 131 257 слов.
В «Толковом словаре живого великорусского языка» В.И. Даля представлены более 200 тысяч слов! Даль трудился над своим словарем 47 лет.
Пантограммы (равнорифмица, гетерограммы) - фразы, которые одинаково читаются на слух, но отличаются различным положением разделителей:
Пойду, шаман, долиною - пой, душа, мандолиною!
Горда ль гор даль?
Утро пылает догмой, у тропы лает дог мой.
Задело - за дело.
И дико мне - иди ко мне.
Покалечилась - пока лечилась.
Мы женаты - мы же на ты.
Ты жеребенок - ты же ребенок.
Несуразные вещи- несу разные вещи.
Ему же надо будет- ему жена добудет.
Надо ждать - надо ж дать.
Бери гитару - береги тару.
Уста ли - у стали - у ста ли - устали?
Палиндромы - слова и фразы, которые одинаково читаются как в прямом, так и в обратном направлении:
шабаш
А роза упала на лапу Азора
А лис, он умен — крыса сыр к нему носила
Аргентина манит негра
Умер, и мир ему.
Кулинар, храни лук.
Он в аду давно.
Кабан упал и лапу набок
Лена набила рожу мужу, муж орал и банан ел
Им я иранец со сценариями, имя и ранец со сцен ариями. (палиндром-равнорицмица)
Каламбуры
Слово, которое заканчивается на 3 «ё»: «остриё»
Слово, которое заканчивается на 3 «я»: «нутрия», «геометрия»
Город, в котором 1 мальчик и 100 девочек: «Севастополь»
Скороговорка для буквы «о»: «логово налогового головоногого»
Единственные слова в русском языке с тремя буквами «е» подряд это длинношеее (и прочие на -шеее, например, криво-, коротко-) и "змееед"
Рассказ «П»
Пётр Петрович Петухов, поручик пятьдесят пятого Подольского Пехотного полка получил по почте письмо, полное приятных пожеланий. «Приезжайте», писала прелестная Полина Павловна Перепелкина. «Поговорим, помечтаем, потанцуем, погуляем. Приезжайте Пётр Петрович поскорей». Петухову приглашение понравилось. Поезд прибыл после полудня. Принял Петра Петровича почтеннейший папаша Полины Павловны, Павел Пантелеймонович. «Пожалуйста, Пётр Петрович, присаживайтесь поудобнее», - проговорил папаша. Подошёл плешивенький племянник, поздоровался: «Порфирий Платонович Поликарпов. Просим, просим». Появилась прелестная Полина. Полные плечи покрывал прозрачный персидский платок. Поговорили, пошутили, пригласила пообедать. Подали пельмени, плов, пикули, печёнку, паштет, пирожки, пирожное, пол-литра померанцевой. Плотно пообедали. Пётр Петрович почувствовал приятное пресыщение. После приёма пищи, после плотного перекуса, Полина Павловна пригласила Петра Петровича прогуляться по парку. Перед парком простирался полноводный пруд. Прокатились под парусами; после плаванья по пруду пошли погулять по парку. «Присядем», - предложила Полина Павловна. Присели. Полина Павловна придвинулась поближе. Посидели, помолчали, прозвучал первый поцелуй... «Поженим, поженим!» - Прошептал плешивый племянник. «Право, поженим», - пробасил подошедший папаша. Пётр Петрович побледнел, пошатнулся, потом побежал прочь. Позже приостановился, подумал: «Полина Павловна — прекрасная партия». Перед Петром Петровичем промелькнула перспектива получить прекрасное поместье. Поспешил послать предложение. Предложение Полина Павловна приняла. Поженились. Приятели приходили поздравлять, приносили подарки. Передавая пакеты, приговаривали: « Прелестная пара» |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10006-osoblyvosti-vzhyvannya-osnovo-i-slovoskladannya-abreviatur-yih-pravylna-vymova-17732 | Презентація на тему «Особливості вживання осново і словоскладання абревіатур, їх правильна вимова» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10006/17732-prezentaciya-na-temu-osoblyvosti-vzhyvannya-osnovo-i-slovoskladannya-abreviatur-yih-pravylna-vymova.pptx | files/17732-prezentaciya-na-temu-osoblyvosti-vzhyvannya-osnovo-i-slovoskladannya-abreviatur-yih-pravylna-vymova.pptx | Особливості вживання осново – і словоскладання абревіатур, їх правильна вимова.
Складання — це спосіб творення складних слів поєднанням двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень. Цим воно відріз- няється від інших способів морфологічного словотвору, орієнтованих нам творення про- стих слів. Складні слова функціонують у тісному зв’язку із системою словосполучень, які стають основою їх творення .
Основоскладання, словоскладання та абревіація — різні типи складання основ, унаслідок чого виникають складні та скла- дноскорочені слова: двовірш, світловодо-лікарня, голіруч, землероб.
Словоскладання , або юкстапозиція (лат.juxta — поряд, біля і positio — міс-
це), — це поєднання двох слів або слово- форм в одному складному слові (салон-перукарня, вагон-ресторан). Юкстапозити утворюються на основі словосполучень прикладкового типу, але на відміну від синтаксичного словосполу- чення, що складається з головного слова і прикладки (на зразок дівчина-красуня, місто-гігант), яка виражає другу назву, слова - юкстапозити виражають одне поняття. Складання є продуктивним способом творення іменників і прикметників, менше використовується в прислівниках (здебільшого як індивідуально-авторські новотвори) і спорадично — в дієсловах.
Також словоскладання – спосіб утворення нових слів без
інтерфіксів.
Цим способом творять наукові терміни на зразок: ракета-носій, кіловат-година, інженер-економіст, лікар-стоматолог,
мовознавець-лексикограф, технік-механік, проте більшість
таких утворень має яскраво виражену образність.
Одним із небажаних явищ в українській мові є калькування.
Калька – слово чи словосполучення, складене з українських
мовних елементів (морфем, слів) шляхом перекладу структури
іншомовного зразка. Кальки – це приховані запозичення українським словом значення іншомовного слова, яке відбувається на основі того, що вони вже мають інші спільні значення. Наприклад, слова лівий і правий стали означати політичні поняття під впливом відповідних значень французь- ких слів; слово блискучий здобуло значення талановитий, прек- расний також під впливом французького.
Основоскладання — це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів
-о-, -є- (доброзичливий, працездатний),
-и-, -ох- (триповерховий, двохатомний).
Результатом основоскладання є складні слова, або композити (лат. compositus — складний, складений із частин). У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться із слово-сполученнями, побудованими за типами підрядного зв’язку (дрібнолистий, книго-друк) або із сурядним зв’язком (природ-ничо - географічний).
Основоскладання може супроводжуватися суфіксацією,наприклад:природознавство.
Цей засіб словотвору властивий усім функціональним
стилям мови, але найбільше поширений він в офіційно-ділових,
наукових і публіцистичних текстах. Як правило, книжно -
термінологічний характер мають утворення з іншомовними
складниками: гідроканал, демократія, макросистема,
мікросвіт. Книжного (але менш інтенсивного) відтінку
надають питомі компоненти само -, мало -, багато -:
самозречення, самоаналіз, малозабезпечений, багатоплановість. Виразне книжне забарвлення характерне для слів з
компонентами - лог, - філ, - фоб, - ман, - знавство: філолог,
палеонтологія, слов'янофіл, слов'янофільство, бібліофіл,
графоманія, меломанія, суспільствознавство, антропологія.
Утворення складних слів пов’язане з безафіксним словотворенням, до якого належить передусім основоскладання.
За його допомогою утворюються складні іменники і прикметники поєднанням двох і біль- ше основ.
У ролі сполучних звуків (інтерфіксів) виступають -о- або -е- (-є-).
Якщо першою частиною складного слова є прикметник, то сполучним звуком виступає
-о- (у прикметниках м’якої групи — -ьо-): важкоатлет, гірничопромисловий, давньо -руський. Якщо перша частина складного слова іменник або займенник, то вживання сполучного звука (-о- або -е-) залежить від м’якості – твердості останнього звука основи: атомохід, дощомір,самовчитель (бо атом, дощ, сам) і землетрус, працездатний, боєздатність (бо земля,праця, бій) тощо. Винятки: кожум’яка, овочесховище, очевид- ний, конов’язь, коногон, костогриз, костоправ, свинопас, свиноматка.
Без сполучних звуків складні слова утворюються шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися: а) на голосний звук: всюдихід, кількаразовий, радіокомітет, одноденний, дводенний, триніжок, чотири-кутник (у словах з числівниками одно -, два -, три -, чотири -); двадцятирічний, п'яти- кутний, семимильний (у словах із тими числівниками, що мають у родовому відмінку закінчення -и);
б) на приголосний звук: Новгород, виконком, колгосп, медінститут (в абревіатурах); двохосьовий, чотирьохактний (у словах з числівниками двох -, трьох -, чотирьох -, якщо дальша частина починається голосними -а- або -о-).
Абревіація відрізняється від осново - і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи,наприклад: профком, ЗМІ (засоби масової інформації).
Абревіація поєднує два способи – скорочення і складання. Твірною основою для абревіатур є переважно словосполучення. Способом абревіації утворюються тільки іменники. Основами для творення складноскорочених слів виступають переважно словоспо- лучення з опорним іменником і залежним прикметником (районне управління освіти — райвно) або поєднання двох іменників (коман- дир батальйону — комбат). Перехідний тип між складними і складноскороченими словами становлять іменники, які творяться поєднанням усіченої основи залежного компонента словосполучення і цілого слова, що є опорним компонентом, наприклад: райцентр, спорт база, сільгосптехніка, будматеріали.
Абревіатури утворюються по-різному: від початкових частин
окремих слів (Донбас – Донецький басейн), початкової частини
першого слова і початкових звуків наступних слів (райвно –
районний відділ народної освіти), початкової частини першого
слова і повного другого слова (демблок), початкових звуків або
початкових букв кожного окремого слова (власне абревіація: неп
– нова економічна політика); СНД – Співдружність Незалежних
Держав) тощо.
Уживання великої букви у скорочених назвах установ, закладів, організацій, утворених з частин слів, залежить від того, чи пов’язується назва з адресною функцією:
а) складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони
є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і
вживаються на позначення установ одинично: Держкіно,
Міненерго, Укратом, Промінвестбанк;
б) з малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є
родовими назвами: держадміністрація, облвиконком, міськрада.
Великими літерами пишуться абревіатури, які не відмінюються (СНД, США, ГЕС, ТЕЦ, МТС, ВНЗ), і малими, якщо вони відмінюються і
перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких будуються нові слова (неп, бо за часів непу, непман, непівська модель еконо-міки).
При комбінованому записі деяких абревіатур в одному слові поєднуються два способи слово-твору (ДонНТУ: Дон- – складноскорочення від власної назви Донецький і НТУ – невідмінювана абревіатура від національний технічний універ-
ситет), або поступового переходу абревіатур до розряду звичайних слів, коли вони починають відмінюватися, що й підкреслюється додаванням закінчення (СНІДу).
Графічні скорочення. Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичай- них графічних скорочень відповідних слів і словосполучень. Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з мет-ричної системи мір: мм – міліметр, см – сантиметр, кг кілограм, т – тонна), курсивом, через скісну лінію, з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова.
Наприклад, слово ПТУ (пе-те-у) – абревіатура, бо воно має літерну вимову, ознаки середнього роду і може бути твірною основою похідних слів (петеушник), а написання б-ка (бібліотека), д-р (доктор), л-ра (література), та ін. (та інше), сб (субота), півн.-зах. ( північно-західний), п/к (під керівництвом) – скорочення, оскільки вони не збігаються з вимовою і з окремою граматичною характеристикою слів. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1001-childrens-rights-22306 | Презентація на тему «Children’s Rights» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1001/22306-prezentaciya-na-temu-childrens-rights.pptx | files/22306-prezentaciya-na-temu-childrens-rights.pptx | Children’s Rights
Ryazanceva Ira
Children’s Rights
Children's rights can be put into three categories: -provision; -protection; -participation.
Provision: Children have the right to an adequate standard of living, health care, education and services, and to play and recreation. These include a balanced diet, a warm bed to sleeping, and access to schooling.
Protection: Children have the right to protection from abuse, neglect, exploitation and discrimination. This include the right to safe places for children to play; constructive child rearing behaviour, and acknowledgment of the evolving capacities of children.
Participation: Children have the right to participate in communities and have programs and services for themselves. This includes children's involvement in libraries and community programs youth voice activities, and involving children as decision-makers.
Children - it is absolutely a special caste of people! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10001-gomer-16709 | Презентація на тему «Гомер» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10001/16709-prezentaciya-na-temu-gomer-skachaty.ppt | files/16709-prezentaciya-na-temu-gomer-skachaty.ppt | Nota bene!
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10052-dyalektyka-15783 | Презентація на тему «Диалектикa» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10052/15783-prezentaciya-na-temu-dyalektyka.pptx | files/15783-prezentaciya-na-temu-dyalektyka.pptx | диалектикa
Термин «Диалектика»
Диалектика (греч. διαλεκτική — искусство спорить, вести рассуждение) — метод аргументации в философии, а также форма и способ рефлексивного теоретического мышления, имеющего своим предметом противоречия мыслимого содержания этого мышления.
Принципы диалектики
Принцип – это сложная, концентрированная форма знания, аккумулировавшая в себе основную направленность исследования, его «дух». К таким принципам обычно относят принцип развития, принцип всеобщей связи, принцип тождества (единства) диалектики, логики и теории познания, принцип восхождения от абстрактного к конкретному, принцип единства исторического и логического.
Принцип развития
Принцип развития является прямым следствием признания движения основным свойством (атрибутом) материи. Вместе с тем принцип развития выделяет в многочисленных видах движения его ведущую форму – развитие. Движение может быть круговым), регрессивным и прогрессивным (необратимые формы движения). Развитие аккумулирует в себе особенности всех трех видов движения, оно предполагает необратимость (невозможность полного возврата к исходной точке), преемственность (связь нового и старого), направленность, цикличность.
Принцип всеобщей связи
Принцип всеобщей связи неотделим от принципа развития, как бы раскрывает условие реализации первого принципа. Возникновение, изменение, развитие невозможно в изолированном состоянии, оно предполагает связь внутреннего и внешнего. Наконец, само развертывание противоречия как основное содержание принципа развития есть особая форма связи противоположностей.
Связи могут быть:
внешние и внутренние;
непосредственные и опосредованные;
генетические и функциональные;
пространственные и временные;
случайные и закономерные.
Принцип тождества диалектики, логики и теории познания выражает единство законов развития, тотальность процесса развития, захватывающего природу, и человеческое мышление, и общество.
Его другая формулировка – единство диалектики объективной, диалектики природы и диалектики субъективной, диалектики мышления. В такой формулировке различие разных форм диалектики признается, но не раскрывается. Когда же появляются названия трех различных теоретических дисциплин – диалектики, логики и теории познания, то становится очевидным и «принципиальным» существование развития в различных формах. Один из предлагаемых ответов заключается в следующем: диалектика изучает проявление развития в природе, это диалектика объективного; логика изучает особенности развития в человеческом мышлении.
Принцип тождества
Принцип восхождения от абстрактного к конкретному
Принцип восхождения от абстрактного к конкретному аккумулируют в себе познавательную возможность законов и категорий диалектики, он организует процесс познания. «Абстрактное» и «конкретное» имеют несколько значений.
Абстрактное и конкретное
В повседневности абстрактное понимают как синоним понятийности, в отличие от чувственности, образности, которая, соответственно, и есть конкретное. Абстрактное – это отвлечение от ряда несущественных свойств и выделение основных. В этом смысле познание всегда абстрактно, поскольку оно обобщает, отвлекается от индивидуального, оперируя понятиями.
Конкретное, соотносимое так понимаемым абстрактным, есть сама объективная действительность, где существенное и несущественное не разделены..
Абстрактное – это вырванное из общей связи, общей логики развития предмета, воспроизведение какой-то одной его сторон и противопоставляющее одну сторону другим. Высшая форма конкретного – научная теория, типичное проявление абстрактного – «житейские» суждения. Познание происходит как движение от конкретного в действительности и конкретному в познании
Абстрактное и конкретное как этапы познавательного процесса имеют другой смысл. Конкретное - это отражение объективной действительности в системе понятий, это теоретическое воспроизведение единства проявлений, свойств, связей предмета.
Принцип единства логического и исторического
Принцип единства логического и исторического помогает понять, как конкретное в действительности трансформируется в конкретное в познании.
Логическое и историческое
Логическое – это теоретическое воспроизведение закономерностей реального развития.
Историческое – процесс развертывания действительности во времени во всем многообразии ее конкретных форм.
Развитая, «классическая» форма объекта – это достижение полной его структуры, доступности, «прозрачности» его внутренних связей. Предмет как бы сам «показывает» себя, открывает нам то общее, «логическое», что является законом его развития. Для своих прошлых состояний высшая стадия предмета становится своеобразной «целью». Для исследователя предмет как своеобразная осуществляемость возможностей, заложенных в нем, как достижение «цели» становится инструментом изучения стадий его развития, поиском момента его возникновения.
Помимо тривиального смысла этого принципа нет прямого совпадения предмета и его реальной истории; теория – это история, очищенная от случайностей, в нем заключены идеи, связанные с пониманием возможности познания прошлого, характером предвосхищения будущих событий, способом существования общего в нашей жизни. Научный анализ избирает путь, противоположный объективному развитию предмета: развитая форма исследуемого объекта позволяет судить об истоках возникновения этого объекта, «анатомия человека – ключ к анатомии обезьяны».
Другой нетривиальный вывод из принципа единства логического и исторического – обращенность диалектики в прошлое, но не в будущее. «Сова Минервы вылетает в полночь» - человек не может уловить пути, направления трансформаций предмета в будущем, поскольку закономерности, «логика» его еще не сформировалась, она еще тонет в бесчисленных внешних связях-возможностях. Судить можно только о прошлом, когда мы уже имеем путеводительную нить в виде результата процесса, достигшего своего предельного смыслового развития.
Логическое помогает нам «опознать» прошлое, в результате чего логика развития предмета и его реальная история совпадают. Этот принцип неотделим от принципа тождества бытия и мышления в его гегелевской интерпретации: общее («логическое») начинает жить своей самостоятельной жизнью в ткани истории, на определенной стадии оно начинает рефлектировать над собой и возвращается к своим истокам с помощью рефлектирующего мышления. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10020-bertolt-breht-3646 | Презентація на тему «Бертольт Брехт» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10020/3646-prezentaciya-na-temu-bertolt-breht-skachaty.pptx | files/3646-prezentaciya-na-temu-bertolt-breht-skachaty.pptx | Бертольт Брехт. Життя Галілея
підготував Котенко Роман, 11-В
Бертольт Брехт
Народився 10 лютого 1898 року в німецькому місті Ауґсбурґ у заможній буржуазній родині.
Закінчив Мюнхенський університет, почав літературну діяльність 1918 року.
Створив власну концепцію «епічного», або «діалектичного» театру.
Помер 14 серпня 1956 року в Берліні у віці 58 років.
Життя Галілея
«Життя Галілея» (нем. Leben des Galilei) – п’єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, один із найзначніших його творів.
Діючі особи
Галилео Галилей
Андреа Сарти
Госпожа Сарти, экономка Галилея, мать Андреа
Людовико Марсили, богатый молодой человек
Приули, куратор университета в Падуе
Сагредо, друг Галилея
Вирджиния, дочь Галилея
Федерцони, шлифовальщик линз, помощник Галилея
Козимо Медичи, великий герцог Флоренции
Патер Кристофер Клавиус, астроном
Маленький монах
Кардинал-инквизитор
Кардинал Барберини, он же — папа Урбан VIII
Кардинал Беллармин
Филиппо Муциус, ученый
Гаффоне, ректор университета в Пизе
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10059-rok-muzyka-16053 | Презентація на тему «Рок-музика» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10059/16053-prezentaciya-na-temu-rok-muzyka-onlayn.pptx | files/16053-prezentaciya-na-temu-rok-muzyka-onlayn.pptx | Рок-музика
Підготував учень 9-Д класу Коваль Юрій
На тему рок-музика.
Презентація
Рок
Піджанри року
Виконавці року - рок гурти
Соціальний вплив рок-музики
Рок як спосіб життя
Перші роки рок-музики
Висновок
План
Rock) — узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)». Також «роком» називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.
Піджанри Року
Хард-рок
Фолт-рок
Альтернативний рок
Арт-рок
Глем-рок
Панк-рок
Серф-рок
Поп-рок
Рок-музика зазвичай виконується рок-групою, що складається з вокаліста, гітариста (як правило, що грає на електрогітарі), бас-гітариста і барабанщика, іноді також клавішника. В окремих випадках може бути присутнім також саксофон, губна гармоніка, акордеон та інші інструменти.
Соціальний вплив рок-музики як культурного явища вважається дуже значним. Рок-музиці приписують зупинку війн та поширення миру й взаєморозуміння, але водночас і розтління підростаючого покоління і розповсюдження морального розкладу в суспільстві.
Рок-музика як культурний феномен породила так званий «рок-н-ролльний спосіб життя», певний стиль поведінки і систему життєвих цінностей, свого роду філософію. Проте, виникнувші на основі різних жанрів рок-музики субкультури деколи мають мало схожого. Рок-музика володіє щодо великою захоплюючою енергією («драйвом»). Вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.
Рок – це спосіб життя!!!
Початком рок-музики є поява рок-н-ролу, що увібрав в себе риси блюзу, ритм-енд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Розвиток раннього рок-н-ролу пов'язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо.
Перші роки рок-музики
Рок-музика володіє великою захоплюючою енергією ("драйвом"). Вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.
Висновок |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10008-ekonomiko-geografichna-harakterystyka-ssha-12436 | Презентація на тему «Економіко-географічна характеристика США» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10008/12436-prezentaciya-na-temu-ekonomiko-geografichna-harakterystyka-ssha.ppt | files/12436-prezentaciya-na-temu-ekonomiko-geografichna-harakterystyka-ssha.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10051-vijskovo-morski-syly-zbrojnyh-syl-ukrayiny-9845 | Презентація на тему «Військово-Морські Сили Збройних Сил України» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10051/9845-prezentaciya-na-temu-viyskovo-morski-syly-zbroynyh-syl-ukrayiny.pptx | files/9845-prezentaciya-na-temu-viyskovo-morski-syly-zbroynyh-syl-ukrayiny.pptx | Військово-Морські Сили Збройних Сил України
Зміст
Загальне поняття.
Трішки історії.
Марш ВМС України.
Роди сил Військово-Морських Сил України.
Кораблі Військово-Морських Сил України.
Загальне поняття
Військово-Морські Сили Збройних Сил України — вид Збройних Сил України, призначений для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку. У складі ВМС України служить 15470 осіб. На озброєнні 4 корвети, 1 фрегат, 1 підводний човен, 26 допоміжних кораблів і 35 літаків.
Історія
Історія українського флоту сягає часів Київської Русі. За тих днів руський княжий флот забезпечував торгову безпеку у Чорному і Азовському морях. Існували віддалені руські морські торгові і державні колонії Тмутараканського князівства, на Дунаї, Дону і Волзі. За часів Української Народної Республіки російський імператорський Чорноморський флот перейшов під український прапор. За часів Української Держави весь Чорноморський флот увійшов до складу українських військово-морських сил.
Під час Другої світової війни, Чорноморський флот СРСР вів активну боротьбу з сухопутними та морськими військами країн Осі, приймав участь в обороні Севастополя.
Остаточний розподіл Чорноморського флоту відбувся 28 травня 1997 року за двосторонньою угодою між Україною та Російською Федерацією.
Марш ВМС України
Прапор Військово-Морських Сил України
Роди сил Військово-Морських Сил України
Надводні сили - призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.
Підводні сили - призначаються для пошуку і знищення підводних і надводних кораблів і суден противника, ведення розвідки, висадки диверсійних груп на узбережжя противника, виконання мінних постановок та вирішення інших завдань. Представлені єдиним підводним човном«Запоріжжя».
Авіація ВМС - є тактичним з'єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу. Морська авіація має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовнову, транспортну та пошуково-рятувальну авіацію.
Морська піхота - передовий загін сил висадки — призначена для дії у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також для оборони пунктів базування ВМС, островів і ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів. Морська піхота ВМС України має у складі один батальйон.
БТР-80 під час висадки морської піхоти
Кораблі Військово-Морських Сил України
Бойові кораблі
U-130 Фрегат «Гетьман Сагайдачний» (флагман ВМСУ)
U-153 Ракетний катер «Прилуки»
U-155 Корвет «Придніпров'я»
U-205 Корвет «Луцьк»
U-206 Корвет «Вінниця»
U-208 Корвет «Хмельницький»
U-209 Корвет «Тернопіль»
«Гетьман Сагайдачний»
Кораблі Військово-Морських Сил України
2) Десантні кораблі
Транспортна баржа «Сватове» U-763
U-401 Середній десантний корабель «Кіровоград»
U-402 Великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський»
Великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський»
Кораблі Військово-Морських Сил України
3) Тральщики
U-310 Морський тральщик «Чернігів»
U-311 Морський тральщик «Черкаси»
U-360 Рейдовий тральщик «Генічеськ»
Морський тральщик «Чернігів»
Кораблі Військово-Морських Сил України
4) Кораблі управління
U-500 Корабель управління «Донбас»
U-510 Корабель управління «Славутич»
Корабель управління «Донбас»
Кораблі Військово-Морських Сил України
5) Підводні човни
U-01 Підводний човен «Запоріжжя»
Кораблі Військово-Морських Сил України
Допоміжні кораблі і судна
Транспорт U-423 «Горлівка»
Морський водоналивний транспорт U756 «Судак» (не в строю).
Малий морський танкер U760 «Фастів»
Судно розмагнічування U811 «Балта».
Судно контролю фізичних полів U812 «Северодонецьк» (не в строю)
Кілекторное судно U852 «Шостка».
Рятувальне буксирне судно U705 «Кременець»
Рятувальне буксирне судно U706 «Ізяслав» (не в строю).
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10049-tkactvo-14557 | Презентація на тему «Ткацтво» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10049/14557-prezentaciya-na-temu-tkactvo.pptx | files/14557-prezentaciya-na-temu-tkactvo.pptx | Ткацтво
Ткацтво — виготовлення сурових (необроблених) текстильних тканин на ткацькому верстаті шляхом їх взаємного переплетення.
Суть поняття і види ткацтва
У широкому розумінні слова поняття ткацтво охоплює усю сукупність технологічних процесів з виробництва тканин (ткацьке виробництво).
Реліктове існування ткацтва як ремесла прийнято називати ткацтвом художнім, оскільки найчастіше воно є частиною декоративно-ужиткового мистецтва, сувенірної промисловості тощо.
За походженням тканини можна виділити бавовноткацтво, шовкоткацтво, льоноткацтво, вовноткацтво та ін.
Ткацтво є одним з найбільш важливих народних ремесел в Україні. Це ремесло було поширене по всій території країни. Основним матеріалом для ткацтва служив льон, коноплі та шерсть.
На початку ХХ століття ткацтвом займалися в кожному українському селі, так як продукція користувалася попитом. Технічний прогрес вніс свої корективи у виробництво тканин. З'явилися цехи з сучасним обладнанням, і праця сільських майстрів поступово стала втрачати свого споживача.
Сьогодні ручне ткацтво розвивається, в основному, як вид народного мистецтва. В Україні були організовані спеціальні центри та виробничі об'єднання.
Традиційною галуззю ткацтва в Україні є виготовлення килимів. Перші килими на території нашої країни з'явилися в 998 році. У ті часи килим можна було зустріти в оселях багатіїв і у звичайному сільському будинку. Килим виконував різноманітні функції в житті українців: килимами утепляли і прикрашали житла, ними платили данину, їх продавали, обмінювали на інші товари, застосовували у ритуалах.
Дякую за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10028-suchasna-religijna-sytuaciya-v-ukrayini-9563 | Презентація на тему «Сучасна релігійна ситуація в Україні» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10028/9563-prezentaciya-na-temu-suchasna-religiyna-sytuaciya-v-ukrayini.pptx | files/9563-prezentaciya-na-temu-suchasna-religiyna-sytuaciya-v-ukrayini.pptx | Сучасна релігійна ситуація в Україні.
Прийняття Закону «Про свободу совісті і релігійні організації»
стаття 35 Конституції України 1996 року щодо взаємин церкви і держави:
Кожен має право на свободу світогляду і віросподівання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність...
Постійне зростання релігійної мережі та релігійно – національного відродження.
Зростання кількості віруючих серед молоді
Церква «Блага вість» - проводить багато заходів щодо виступу проти СНІДу, інших хвороб та багато інших благодійних заходів серед дітей та молоді. Відбуваються і концерти, і різноманітні ігри та розваги та ще багато іншого.
Україна по праву посідала і продовжує посідати одне з чільних місць у православному світі
українці становлять приблизно 16% православних Європи.
українці населяють 10% території країн православ’я.
Виникнення багатьох церкв, організацій та інших об'єднань на території України.
Андріївська церква.
Храм Святого Миколая.
Михайлівський Золотоверхий монастир.
Михайлівський собор.
Софіївський собор.
Проблеми у сфері релії.
Однією з найгостріших є проблема глибокого розколу в православ’ї.
в поглибленні розколу православ’я винні, в першу чергу, політики.
непоодинокі конфлікти між греко-католиками і православними.
Соціально-психологічна напруга
Підпал церкви
У ніч на суботу, 15 грудня невідомий підпалив дерев'яну церкву на честь Різдва Богородиці (Українська православна церква Московського патріархату) в однойменному Десятинному монастирі в Києві, неподалік від фундаменту Десятинної церкви.
За словами прес-секретаря намісника монастиря архімандрита Гедеона (Харона) отця Антонія, в 03.45 камери спостереження біля церкви зафіксували людини, який розбив вікно, налив гарячу рідину і підпал храм.
Пожежа виявили в суботу в 06.30. У 07.00 викликали наряд міліції.
За інформацією сайту «Православіє в Україні», всередині церква постраждала дуже сильно, звалилася внутрішня обшивка. Ікони з частками мощей цілі.
Отець Антоній зазначає, що нікого конкретно в підпалі не підозрюють.
Дерев'яна церква біля фундаменту Десятинної церкви була побудована в 2007 році. Низка громадських організацій періодично протестують проти цієї забудови, стверджуючи, що відсутні відповідні дозвільні документи.
УПЦ МП домагається відновлення Десятинної церкви на залишках її фундаменту. Проти цього виступають археологи і архітектори.
У кінці грудня 2011 року фундамент храму б тимчасово законсервований.
Голова Київської міськадміністрації Олександр Попов заявляв, що будь-які роботи га території Десятинної церкви можуть здійснюватися з метою музеєфікації та консервації археологічних знахідок, підкресливши, що столична влада не погодять жодного документа на дозвіл будівництва на фундаменті цієї церкви.
Висновок щодо сучасної релігії в Україні.
Отже, ми можемо побачити за сучасним станом української релігії те як вона розвивається та збільшується кількість віруючих, але тільки за умови того, що людям будуть допомагати морально, матеріально та діями інші та буде допомагати сама держава. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10056-skulptura-8883 | Презентація на тему «Скульптура» (варіант 5) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10056/8883-prezentaciya-na-temu-skulptura-bezkoshtovno.pptx | files/8883-prezentaciya-na-temu-skulptura-bezkoshtovno.pptx | Мистецтво скульптури
Підготували:
Забігайло Анастасія та Савчина Марія
Без скульптури мистецтво не може бути повноцінним.
Вирізання та виліплювання людей, тварин і різноманітних предметів з'явилися в історії людства чи не одночасно з наскельним живописом. Скульптури - це ті ж картини, тільки тілесні, а значить і виражають емоції трохи по-іншому. Те, що говорять нам статуї, ми сприймаємо багато в чому простіше, тому що вони відчутні і більше схожі на нас, ніж твори будь-якого іншого виду мистецтва.
В цьому матеріалі зібрані найвідоміші та найцікавіші скульптури, створені у різні часи, із різних матеріалів та з різними цілями.
Венера Мілоська
Знаменита давньогрецька скульптура, створена приблизно в середині другого століття до нашої ери, була знайдена на острові Мелос в 1820 році французьким моряком, який вирішив пошукати на березі древні речі на продаж. Руки тоді були цілі й на місці, але були втрачені в момент конфлікту між французами (тими, що знайшли) і турками (власниками острова).
Автор: вірогідно, Агесандр Антиохійский
Ніка Самофракійська
Давньогрецька мармурова скульптура богині Ніки була знайдена на острові Самотракі на території святилища кабирів у квітні 1863 року. Статую спорудили жителі острова Родос в пам'ять про перемогу, здобуту ними над флотом сирійського царя. Вона стояла на прямовисній скелі над морем, її п'єдестал зображував ніс бойового корабля. Могутня і велична Ніка в одязі, що розвівається від вітру, представлена у нестримному русі вперед. В даний час знаходиться в Луврі.
Крокуюча людина
Автор: Альберто Джакометті
Найдорожча скульптура в історії людства. У 2010 році 183-сантиметрова скульптура «Людина, що крокує», виконана швейцарським скульптором в 1961 році, була продана з аукціону Sotheby's за рекордну суму в 104,3 мільйони доларів.
Скульптура вважається однією з найбільш важливих у творчості цього майстра, її зображення також розміщено на банкноті в 100 швейцарських франків.
Нефертіті
Одна із найвідоміших скульптурних пам'яток культури Стародавнього Єгипту. Нефертіті була дружиною фараона-реформатора Ехнатона. Бюст цілком виготовлений з вапняку і повністю пофарбований. Особливий вигляд гарних квітів, що дають великий контраст між коричневим кольором обличчя Нефертіті і коштовностями корони, роблять її унікальним витвором мистецтва. Єгипет і Німеччина, де зберігається бюст цариці, вже багато років лаються через неї, але ніяк не можуть прийти до згоди.
Мислитель
Автор: Огюст Роден
Ще один популярний образ створений Огюстом Роденом в 1882 році. Спочатку скульптура мала називатися «Поет» і бути частиною композиції «Ворота пекла» за мотивами «Божественної комедії». Моделлю для скульптури послужив француз на ім'я Жан Бо, м'язистий боксер, в основному виступав у Парижі, у кварталі червоних ліхтарів.
Інше місце
Автор: Ентоні Гормлі
Ландшафтна інсталяція «Інше місце» - зразок сучасного мистецтва, що викликає філософські роздуми і наводить меланхолію. Рівно сто чавунних скульптур заввишки в людський зріст розставлені у 2006 році на трикілометровій пляжної лінії на північ від Ліверпуля. Вони звернені обличчям до моря, і під час припливів деякі з скульптур частково або повністю занурюються під воду.
Пам ятник Чарльзу Ла Тробе
Мельбурн, Австралія. Його поставили на честь голові округу «Порт Філіп» та губернатора поселення «Вікторія». Чому Тробе стоїть на голові досі не відомо.
Особливості гравітації для слона
Париж, Франция. На відстані 18 000 км від землі, слон зміг би встояти на власному хоботі. Таке ствердження у вигляді скульптури було зроблено Даніелом Фірманом.
Гігантський кран
Вінтертур, Швейцарія. Скульптура висить у повітрі, коли з неї постійно ллється вода. Автора визначити не вдалося.
Пам ятник трудоголіку
Скульптура знаходиться при вході в будівлю компанії Ernst & Young в Америці.
Закохані скелети
Нонг Кай, Таїланд
Дякуємо за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10047-syntaksys-3535 | Презентація на тему «Синтаксис» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10047/3535-prezentaciya-na-temu-syntaksys.ppt | files/3535-prezentaciya-na-temu-syntaksys.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10040-luy-armstrong-12852 | Презентація на тему «Луи Армстронг» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10040/12852-prezentaciya-na-temu-luy-armstrong.pptx | files/12852-prezentaciya-na-temu-luy-armstrong.pptx | Луи Армстронг
Биография
Луи Армстронг — американский джазовый трубач, вокалист и руководитель ансамбля. Оказал наибольшее влияние на развитие джаза и много сделал для его популяризации во всем мире. Биография Луи Амстронга начинается в Новом Орлеане, штат Луизиана (США), 4 августа 1901 года. Хотя сам Луи уверял всех, что был рожден в день независимости Америки в начале века, он верил, что день его рождения 4 июля 1900 г. В этом были убеждены все, даже его близкие, до того момента когда в конце 1980 года нашли его свидетельство о рождении. Для чего была эта тайна, никому не известно. Луи Дэниэль родился в очень бедном афроамериканском районе Нового Орлеана.
Биография
Биография Армстронга умалчивает о его родителях, у него была горячо любимая бабушка, которая его и воспитала. Их жилище находилось в чёрном районе, Сторивилле, известном своими клубами, танцзалами барами и публичными домами. В не самом благоприятном месте для развития столь одаренного ребёнка Луи с бабушкой жили очень бедно, и как бы она его не любила, ей приходилось отдавать Луи ещё совсем малышом на работу. Маленький Армстронг, ещё не осознавая своего великого светлого будущего, днём продавал газеты, а вечером пел с тремя своими друзьями на улице. Затем постарше работал в порту и продавал уголь. Музыкальная биография Луи Армстронга начинается с 1913 года, когда он получил первое образование в лагере-интернате для подростков правонарушителей Jones Home. Судьбой так было задумано,
Биография
что оказался он там, из-за того что стрелял из пистолета на Новый год. В Jones Home он играет в оркестре на корнете. После освобождения он вернулся домой достаточно техничным музыкантом, но пришлось опять зарабатывать себе на хлеб тяжёлым трудом. По вечерам он обучался искусству джаза у новоорлеанских музыкантов. В 1922 году по приглашению Кинга Оливера Луи Армстронг приехал в Чикаго, чтобы устроить первые собственные записи. В 1923 году Армстронг познакомился со своей будущей женой, пианисткой Лили Харден. В 1925 году они организовали собственную группу Hot Five, затем собственный оркестр Louis Armstrong And His Stompers, которым он и управлял. Пик биографии Луи Армстронга приходится на конец 1920-х годов. Армстронг — джазовая звезда первой величины. Он совершает тур по Европе и Северной Африке, что приносит ему и зарубежную славу.
Биография
Являясь трубачом-революционером своего времени, Армстронг заложил фундамент всех грядущих джазовых революций. Не будь его, судьба джазовой музыки могла сложиться иначе. С приходом Сачмо — его прозвище — уходит в тень мягкая окраска звука и коллективные импровизации. А Луи Армстронг ярким звуком трубы, с удивительной вибрацией, с головокружительными переходами, с ритмической раскрепощенностью и неистощимой фантазией своих импровизаций расширяет представление о возможностях трубы и музыканта, играющего на ней. Благодаря Армстронгу джаз пошёл по сольному пути развития. В 1959 году музыкант переживает инфаркт, но не прекращает играть. Творческая биография Луи Амстронга заканчивается в марте 1971 года на его последнем выступлении All Stars в Нью-Йорке, а 6 июля 1971 года он умирает в Нью-Йорке: от сердечной недостаточности у него отказали почки.
Луи Армстронг во Флориде, 1941 г.
Армстронг выступает на сцене вместе с Эдмундом Холлом и Янгом Трамми, Гана, 1956 г.
Армстронг в Египте, в Италии
Группа Hot Five
Армстронг с Билли Холидэй, влиятельной джаз-певицей
Джаз-легенды : Луи Армстронг, Элла Фитцджеральд и Лайонел Хэмптон |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10013-metody-astrofizychnyh-doslidzhen-1398 | Презентація на тему «Методи астрофізичних досліджень» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10013/1398-prezentacya-na-temu-metodi-astrofzichnih-dosldzhen.ppt | files/1398-prezentacya-na-temu-metodi-astrofzichnih-dosldzhen.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10027-zlochyny-proty-bezpeky-ruhu-ta-ekspluataciyi-transportu-20039 | Презентація на тему «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10027/20039-prezentaciya-na-temu-zlochyny-proty-bezpeky-ruhu-ta-ekspluataciyi-transportu.pptx | files/20039-prezentaciya-na-temu-zlochyny-proty-bezpeky-ruhu-ta-ekspluataciyi-transportu.pptx | Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – це передбачені законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечні діяння, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного, а також магістрального трубопроводного транспорту.
Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена розділом XI Особливої частини КК (статті 276-292).
Суб’єкт
фізичні осудні особи, які досягли 14-річного (статті 277, 278, ч. 2 і 3 ст. 289 КК) або 16-річного віку (решта статей). Деякі злочини можуть вчинятися тільки спеціальними суб’єктами (наприклад, працівником залізничного, водного чи повітряного транспорту – ст. 276 КК; капітаном судна – ст. 284 КК; особою, яка відповідає за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів – ст. 287 КК).
Суб’єктивна сторона
Злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом.
У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації.
Переважна більшість злочинів, передбачених даним розділом характеризується змішаною формою вини – умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків. Саме відношення особи до наслідків визначає злочини цієї категорії, як необережні.
Об’єкт
Родовим об’єктом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту є суспільні відносини, які покликані забезпечувати безпеку руху та експлуатацію різних видів транспорту.
Додатковим безпосереднім об’єктом даних злочинів може виступати життя і здоров’я особи, власність.
Об’єктивна сторона
характеризуються переважно трьома обов’язковими ознаками:
1) суспільно небезпечним діянням;
2) суспільно небезпечними наслідками;
3) причиновим зв’язком між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками.
Залежно від безпосереднього об’єкта та виду транспорту всі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна поділити на три види (групи):
Злочини проти встановленого порядку водіння транспорту
Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту залізничного, водного чи повітряного транспорту
Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин
Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна
Порушення правил повітряних польотів
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Незаконне заволодіння транспортним засобом
Злочини проти встановленого порядку забезпечення функціонування транспорту
Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства
Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків
Порушення правил використання повітряного транспорту
Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації
Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху
Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
Порушення чинних на транспорті правил
Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів
Злочини проти встановленого порядку поведінки на водних шляхах
Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10057-arhitektura-baroko-u-lvovi-11530 | Презентація на тему «Архітектура бароко у Львові» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10057/11530-prezentaciya-na-temu-arhitektura-baroko-u-lvovi.pptx | files/11530-prezentaciya-na-temu-arhitektura-baroko-u-lvovi.pptx | Підготувала Кравченко Дарина
Архітектура бароко у Львові
Костел єзуїтів
Кам'яниця Убальдіні
Костел Святого Мартина
Це́рква Стрі́тення Госпо́днього
Костел і монастир кармелітів босих
Костел святого Антонія
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10062-polikulturnist-8191 | Презентація на тему «Полікультурність» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10062/8191-prezentaciya-na-temu-polikulturnist.pptx | files/8191-prezentaciya-na-temu-polikulturnist.pptx | Виконала:
учениця 11-а класу
КЗО ДСЗШ №147
ім. В. Чорновола
Іващенко Ірина
Полікультурність
Полікультурність – це політика, заснована на ідеї рівнозначної цінності культур усіх народів, паралельного існування культур з метою їх взаємного проникнення, збагачення й розвитку в загальнолюдському руслі масової культури.
Як виникли полікультурні суспільства? Сучасні суспільства з багатьма культурами виникли в більшості випадків в результаті політичних та економічних процесів.
Наприклад, в Європі розвиток полікультурних суспільств став посилюватися після Другої світової війни. В той час відбувалося значне переміщення населення з однієї країни в іншу і в межах країн (міграція). Це призвело до співіснування в межах кожної з європейських країн різних культур.
Україна є багатокультурною державою. На її території проживають представники різних культур, національностей, віросповідань.
Україна є не тільки полікультурною, а й поліетнічною державою. На її території проживають представники різних етносів, які являються носіями різних культур. В певних випадках різні соціальні групи населення та етноси в Україні називають меншинами.
Меншини - такі групи людей, які проживають на протягом довгого періоду, але володіють відмінними від більшості населення рисами характеру, мовою, культурою, поведінкою, звичаями, способом життя території країни.
Міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти та шляхи їх розв’язання
Міжетнічні (міжнаціональні) відносини — відносини між етносами (народами), що охоплюють усі сфери суспільного життя.
Рівні міжетнічних взаємин:
1) взаємодія народів у різних сферах суспільного життя;
2) міжособистісні стосунки людей різної етнічної приналежності.
У сучасному світі відбувається економічне, культурне і навіть політичне зближення (інтеграція) націй (ЄС — Європейський Союз).
Європейський Союз, утворений 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору 1992 р. на базі Європейського Співтовариства, об’єднує: Бельгію, Великобританію, Німеччину, Грецію, Данію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, Ірландію, Австрію, Швецію, Фінляндію, Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Естонію, Латвію, Литву, Словенію, Кіпр, Мальту, Болгарію і Румунію.
У червні 2004 р. була прийнята Європейська конституція. Вона зумовила критику з боку Ватикану через відсутність згадки про «християнське коріння» європейської цивілізації. До того ж Іспанія і Польща спробували переглянути порядок прийняття рішень в ЄЄ (замість нинішнього, де враховували «питому вагу» економік країн-членів, перейти до процедури, за якої кількість голосів від кожної країни було б пропорційно її населенню). Проте після приходу до влади в Іспанії уряду соціалістів ця країна відмовилася від своїх намірів. Нова Конституція була підписана 29 жовтня 2004 р. у Римі. Для того щоб вона набула чинності, її мали ратифікувати парламенти усіх країн-членів. У деяких країнах цей процес відбувався шляхом всенародних референдумів. 2005 р. референдуми у Франції та Нідерландах відмовилися від Конституції. 2009 р. Конституцію нарешті (з деякими застереженнями — заборона на аборти) підтримали Ірландія та Польща.
Інший шлях міжнаціональної інтеграції обрали в СІЛА (стратегія «плавильного котла»).
Плавильний котел» (meltingpot) — концепція, згідно з якою США представляє собою своєрідний «плавильний котел» (тигель), що перетворює представників різних етнічних груп на американців.
Етнічна міксація — змішування різних етнічних груп і поява нового етносу (Латинська Америка).
Асиміляція (від лат. assimilatio — злиття, уподібнення, засвоєння) — в етнографії злиття одного народу з іншим, що супроводжується втратою одним з них власної мови, культури, національної самосвідомості. Розрізняють природну асиміляцію, що виникає через контакт етнічно різнорідних груп населення, змішані шлюби і т. п., і насильницьку асиміляцію, характерну для країн, де національності нерівноправні.
Аккультурація (лат. accumulare — накопичувати + cultura — обробіток) — взаємне уподібнення і пристосування різних культур народів і окремих явищ цих культур за умов домінування більш високорозвиненої культури народу.
З іншого боку, активізується прагнення народів знайти національну самостійність (диференціація), протистояти експансії на/ держав.
Мультикультуралізм — політика, спрямована на розвиток і збереження в окремо взятій країні та у світі в цілому культурних відмінностей; обґрунтовує таку політику теорія або ідеологія.
Мультикультуралізм протиставляється концепції «плавильне го казана» (англ. melting pot), де передбачається злиття всіх кулі тур в одну.
Націоналізм — ідеологія, політика, психологія і соціальна практика відокремлення і протиставлення однієї нації іншим, пропаганда національної винятковості окремої нації.
Види націоналізму: етнічний, державно-державний, no6утовий.
Шовінізм — крайня, агресивна форма націоналізму, названа так за ім’ям солдата Н. Шовена, палкого прихильника завойовницької політики Наполеона.
Дискримінація (від лат. discriminatio — розрізнення) — обмеження (фактично чи юридично) прав будь-якої групи громадян за національною, расовою, статевою, релігійною ознаками. У галузі міжнародних відносин — надання громадянам і організаціям будь-якої держави менших прав і привілеїв, ніж громадянам і організаціям інших держав.
Сегрегація (від пізньолат. segregatio — відділення) — політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою чи етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.
Апартеїд (мовою африканс apartheid — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення, залежно від їх расової приналежності, політичних, соціально-економічних і громадянських прав, аж до територіальної ізоляції. Сучасне міжнародне право вважає апартеїд злочином проти людства.
Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і лат. caedo — вбиваю) — один із найтяжчих злочинів проти людства, винищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками, а також навмисне створення умов існування, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп, так само як і заходи щодо запобігання дітонародженню в їх середовищі (біологічний геноцид).
Такі злочини в масових масштабах вчиняли гітлерівці під час Другої світової війни, спрямовані проти слов’янського та єврейського населення.
У гітлерівській Німеччині було знищено в таборах смерті (Треблінка, Освенцім) близько 6 млн. євреїв. Цю трагедію назвали голокостом (від грец. «всезнищення через спалення»).
Голокост (холокауст) (англ. holocaust від грец. holokaustos — спалений цілком) — загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посібниками у Німеччині і на захоплених нею територіях протягом 1933-1945 pp.
Сепаратизм (франц. séparatisme від лат. separatus — окремий) — прагнення відокремлення, відособлення; рух за відокремлення частини держави і створення нового державного утворення (сікхн, баски, таміли) або за надання частині країни автономії.
Ірредентизм (від італ. irredento — незвільнені) — 1) ідея возз’єднання з основним ядром нації (ірландці в Ольстері), 2) політичний і суспільний рух в Італії наприкінці XIX — на початку XX ст. за приєднання до Італії прикордонних земель Австро-Угорщини з італійським населенням — Трієста, Трентіно та ін.
Міжнаціональні конфлікти (у вузькому сенсі) відбуваються між державами або всередині конфедерації, яку складає низка політично самостійних країн, населених різними етносами. Міжетнічні конфлікти виникають всередині держави.
Причини міжнаціональних конфліктів
Міжнаціональний конфлікт (у широкому сенсі) — це будь-яка конкуренція (суперництво) між групами — від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до соціальної конкуренції — в усіх тих випадках, коли протистояння зумовлено етнічною приналежністю її членів.
Причини міжнаціональних конфліктів
1. Економічні причини — боротьба етносів за володіння власністю, матеріальними ресурсами (земля, надра).
2. Соціальні причини — вимоги цивільного рівноправ’я, рівності перед законом в освіті, оплаті праці під час прийому на роботу, особливо на престижні місця в органах влади.
3. Культурно-мовні причини — вимоги збереження чи відродження, розвитку рідної мови, об’єднання етносу в єдине ціле.
4. Конфесійні, релігійні відмінності.
5. Історичне минуле взаємин народів.
6. Етнодемографічні — швидка зміна співвідношення численності контактуючих народів внаслідок міграції та відмінностей у рівні природного приросту населення.
Типи міжнаціональних конфліктів
1. Конфлікти стереотипів (етнічні групи чітко не усвідомлюють причини суперечностей, але щодо опонента створюють негативний образ «небажаного сусіда», вірмено-азербайджанський конфлікт).
2. Конфлікт ідей: висунення тих чи інших домагань, обґрунтування «історичного права» на державність, на територію (Естонія, Литва, Татарстан).
3. Конфлікт дій: мітинги, демонстрації, пікети, прийняття інституціональних рішень, відкриті зіткнення.
Способи розв’язання конфліктів:
1) позбавитися найбільш радикальних елементів або груп і підтримати сили, більш схильні до компромісів; важливо виключити будь-які чинники, здатні консолідувати конфліктуючі сторони (загроза застосування сили, наприклад);
2) застосування широкого спектра санкцій — від символічних до військових. Слід враховувати, що санкції можуть спрацювати на екстремістські сили, призвести до посилення конфлікту. Збройне втручання можливе лише в разі, якщо конфлікт, який набув форми збройних зіткнень, призвів до масових порушень прав людини;
3) поділ глобальних цілей на ряд послідовних завдань, які вирішують послідовно — від простих до складних;
4) запобігання конфліктам — сума зусиль, спрямована на те, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10031-tvorchist-antonio-gaudi-15594 | Презентація на тему «Творчість Антоніо Гауді» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10031/15594-prezentaciya-na-temu-tvorchist-antonio-gaudi.ppt | files/15594-prezentaciya-na-temu-tvorchist-antonio-gaudi.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10004-kytajska-pekinska-opera-17168 | Презентація на тему «Китайська (Пекінська) опера» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10004/17168-prezentaciya-na-temu-kytayska-pekinska-opera.pptx | files/17168-prezentaciya-na-temu-kytayska-pekinska-opera.pptx | Китайська (Пекінська) опера
Китайське мистецтво опери
Понад 2000 років у Китаї зі сцени оспівують правителів та аристократичні сім’ї. Усі актори — у національному одязі. Історії, які вони розігрують перед публікою,— узяті з життя Забороненого міста. Китайська опера кардинально відрізняється від свого західного аналога. Родзинкою опери у Піднебесній є те, що майже усі ролі в ній виконують чоловіки. Хоча оперу й адаптували до вимог сучасного глядача, багато елементів у ній не зазнали змін.
Сучасний Китай успадкував одну із найстаріших у світі театральних традицій. Його театральне мистецтво містить більше ніж 300 видів місцевої опери, понад 60 видів тіньового та лялькового театрів, нової («розмовної») драми, опери європейського типу і танцювальної драми. Завдяки постійному збагаченню й оновленню китайська опера дійшла до сьогодні.
Китайський музичний театр (опера) поєднує елементи музики, співу, діалогу, танцю, акробатики і вправ військового мистецтва із майстерно написаним текстом і технікою його втілення. Виконавці повинні суворо дотримуватися традиційних канонів. Дія в китайській опері не обмежена ані в часі, ані у просторі; широко використовуються умовності, символіка. Якщо які-небудь повсякденні реалії не можуть бути зображені на сцені прямо, їх відтворюють символічно. Обстановку, у якій відбувається дія, актори зображують виключно рухами, причому ефект є навіть сильнішим, ніж за наявності декорацій і реквізиту.
У Китаї розвивається більше ніж 300 театральних жанрів, здебільшого локального характеру. До різновидів театрального мистецтва, що набули загальнонаціональної популярності, належать цзінцзюй (Пекінська опера), пінцзюй (Хебейська опера), юєцзюй (Шаосинська опера), юйцзюй (Хенаньська опера), юєцзюй (Гуандунська опера).
Найпопулярнішою нині є Пекінська опера.
Пекінська опера
З історії…
Пекінська опера бере свій початок у XVIII ст., коли у Пекіні на ґрунті музичного фольклору та ритуальної музики різних регіонів Китаю поступово сформувалося своєрідне музичне і сценічне мистецтво, об’єднавши музику, танець, театральну виставу, акробатику та бойові мистецтва. За більше ніж 200 років структура і принципи Пекінської опери практично не змінилися.
Пекінська опера
Пекінська опера — це злиття всіх жанрів театрального мистецтва (опери, балету, пантоміми, трагедії й комедії). Багатством репертуару, хрестоматійністю сюжетів, майстерністю акторів і сценічними ефектами вона знайшла ключик до серця глядачів.
До речі, під час вистави в Пекінській опері можна насолоджуватись ароматним зеленим чаєм із фруктами.
Вистава в Пекінській опері зумовлена традиціями китайського театру, не схожого на жоден інший. Основними рисами традиційного театру Китаю є свобода й розслабленість. Для цього артистові необхідно знати основи національної акторської майстерності — це «чотири вміння» і «чотири прийоми». Перші чотири — це спів, декламування, перевтілення й жестикуляція; другі чотири — «гра руками», «гра очима», «гра тулубом» і «кроки».
На цих китах — чотирьох способах гри і чотирьох видах майстерності — стоїть Пекінська опера. Хоча це, звичайно, не все. Адже мистецтво Пекінської опери глибоко закорінене в культуру Китаю.
Музика опери
Оркестрова музика — ударні (гонги і барабани, що різняться за розмірами й видами) — створюють глибоко ритмічний акомпанемент. Оркестром керує барабанщик, який бамбуковими паличками видає різноманітні звуки, «виражаючи» почуття героїв відповідно до акторської гри. Вокальна частина пекінської опери складається з мовлення (юньбай — речитатив; цзінбай — пекінське розмовне мовлення) та співу (ерхуан — запозичений із народних мелодій провінцій Аньхой і Хубей; сипі — із мелодій провінції Шеньсі). Речитатив використовують серйозні персонажі, розмовну мову — молоді героїні та коміки.
Спів акторів опери
Спів у Пекінській опері принципово відрізняється від західної системи вокалу: акторські амплуа різняться не за діапазоном, а за принципом статі, віку, особистості, стану, характеру персонажів і тембру. Для кожного амплуа існує свій порядок вимови: наприклад дань-баба співає природним голосом, а дань у темному халаті — фальцетом. Співочий діапазон артистів становить 1,7–2,8 октави.
Система амплуа опери
Амплуа — це доля. Ким кому бути в Пекінській опері, визначається відразу. Причому на вибір майже не можна вплинути — усе залежить від голосу й зовнішності. Якщо в учня ідеально правильні риси обличчя, він стане старшим шен. Дівчаткам і хлопчикам, наділеним яскравою вродою, дістанеться дань. Ті, кому природа подарувала дзвінкий тембр голосу, ідуть у хуалянь (цзин), а хлопцям, у чиїх рисах виявляється щось комічне, — пряма дорога в чоу.
Основні амплуа Пекінської опери (шен, дань цзин, чоу)
Герої амплуа можуть бути як позитивними, так і негативними. Їх натуру глядачі можуть визначити за маскою. Маски є досить складним поєднанням гриму й аксесуарів. Костюми візуально та тематично поєднуються з маскою, і найчастіше в масці й костюмі використовують таку саму палітру кольорів та відтінків, підкреслюючи характер персонажа.
Грим у Пекінській опері
Це одна з найкрасивіших особливостей Пекінської опери. Грим дуже схожий на маску, але — не маска: фарба накладається прямо на обличчя.
Відомо кілька тисяч композицій оперного гриму, і кожен має певне значення й відповідає тому або іншому образу (до складу фарб завжди додають спеціальну олію, яка не дозволяє їм розтікатися під час вистави).
Обізнаний глядач не заплутається. Глянувши на грим, він легко вгадає саму оперу та ім’я героя.
Місце дії
Сцена максимально наближена до глядача: відкрита на три сторони. Підлогу спочатку вистилали дошками, але пізніше стали прикривати килимом, щоб уберегти виконавців від травм.
Із декорацій наявний тільки стіл і два стільці. Залежно від розвитку сюжету ці предмети можуть зображувати то імператорський палац, то кабінет чиновника, то залу суду, то намет воєначальника, а то й галасливий шинок.
Розміщення меблів теж має значення. Стільці за столом — ситуація врочиста. Стільці спереду — перед нами зараз розгортається життя простої родини.
Ще стіл може перетворюватися на постіль, оглядовий майданчик, міст, вежу на міській стіні, гору й навіть хмару, на якій літають герої. Стільці нерідко стають «дрюками» для бійки.
Сцена опери
Відомі актори Пекінської опери
Мей Лань-фан
Гай Цзяо-тянь
Головне в Пекінській опері — експресія, а не побутова правдоподібність. Усе залежить від уміння артиста управлятися зі скупою бутафорією свого жанру.
Сьогодні артистів Пекінської опери готують в академії мистецтв. І якщо місць у Пекінській опері на всіх випускників не знайдеться, існують різні концертні програми. Адже академія випускає універсалів, що вміють на сцені все.
У Пекіні між собою конкурують два шоу бойових мистецтв: «Легенда кунг-фу» і «Шаоліньські воїни». Серед учасників — не тільки випускники шкіл бойових мистецтв (при Шаолінському монастирі), а й дипломовані оперні артисти. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10023-administratyvnyj-aresht-22846 | Презентація на тему «Адміністративний арешт» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10023/22846-prezentaciya-na-temu-administratyvnyy-aresht.ppt | files/22846-prezentaciya-na-temu-administratyvnyy-aresht.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10032-vynyknennya-i-rozvytok-futbolu-14582 | Презентація на тему «Виникнення і розвиток Футболу» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10032/14582-prezentaciya-na-temu-vynyknennya-i-rozvytok-futbolu.ppt | files/14582-prezentaciya-na-temu-vynyknennya-i-rozvytok-futbolu.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1003-art-11106 | Презентація на тему «Art» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1003/11106-prezentaciya-na-temu-art-skachaty.pptx | files/11106-prezentaciya-na-temu-art-skachaty.pptx | FORMS OF ART means the type of artwork such as drawing, painting, sculpture (carving, modelling, assemblage and construction) architecture, printmaking, electronic media such as computer and digital graphics, ceramics, Visual Design, Graphic Design, collage, photography and Post Modern appropriation and recontextualisation.
Drawing is a form of visual art that makes use of any number of drawing instruments to mark a two-dimensional medium. Instruments used include graphite pencils, pen and ink, inked brushes, wax color pencils, crayons, charcoal, chalk, pastels, various kinds of erasers, markers, styluses, and various metals (such as silverpoint). An artist who practices or works in drawing may be called a draftsman or draughtsman
Theatre or theateris a collaborative form of fine art that uses live performers to present the experience of a real or imagined event before a live audience in a specific place. The performers may communicate this experience to the audience through combinations of gesture, speech, song, music, and dance. Elements of design and stagecraft are used to enhance the physicality, presence and immediacy of the experience. The specific place of the performance is also named by the word "theatre" as derived from the Ancient Greek (theatron, "a place for viewing")
Classical music is art music produced or rooted in the traditions of Western music (both liturgical and secular). It encompasses a broad period from roughly the 11th century to the present day. The central norms of this tradition became codified between 1550 and 1900, which is known as the common practice period.
Art film (also known as art movie, specialty film, art house film, or in the collective sense as art cinema) is typically a serious, independent film aimed at a niche market rather than a mass market audience. An art film is "intended to be a serious artistic work, often experimental and not designed for mass appeal";[they are "made primarily for aesthetic reasons rather than commercial profit", and they contain "unconventional or highly symbolic content.
I like painting and painting is inspiring me . Arts is developing our cognition
My works |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10044-rokery-14150 | Презентація на тему «Рокери» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10044/14150-prezentaciya-na-temu-rokery.pptx | files/14150-prezentaciya-na-temu-rokery.pptx |
«Рок-н-рол - це не просто музика. Це спосіб життя. І це у вас назавжди »
В'ячеслав Решетняк «Там, де ночує вітер»
Рокери
Рокери
Слово рокери, спочатку, служило для визначення британської молоді в Британії в шістдесятих роках минулого століття, яка дозволяла собі вельми нешанобливо їздити по дорогах на мотоциклах. Рокери з'явилися як субкультура в п'ятдесятих - початку шістдесятих років в епоху рок-н-ролу, представниками музики і стилю якої стали Чак Беррі, ранній Елвіс Преслі, Джин Вінсент та інші. Однак перших рокерів об'єднував тільки один принцип - манера їзди на мотоциклі, а вже потім з'явилося таке поняття як стиль. Ці хлопці могли роз'їжджати зі швидкістю до 160 кілометрів на годину по дорогах Лондона.
Рокери
Стиль рокера породили необхідність і практичність. Рокери носять шкіряні мотоциклетні куртки , прикрашені кнопками , латками , нашивками і шпильками. На головах у них нерідко досить модні шкіряні кепки . Зазвичай вони їздять на мотоциклі в шоломі з відкритим обличчям , в авіаційних окулярах , і білому шовковому шарфі , який захищає їх від переохолодження.
У гардеробі кожного рокера присутні шкіряні штани , високі мотоциклетні черевики від «Lewis Leathers » або військові черевики і футболки.
Зовнішній вигляд
Зачіска рокерів може , в принципі , залежати від особистих переваг , але нерідко про неї говорять як про згладжену або , навпаки, в стилі помпадур.
Основними рисами рокерів стала прихильність до рок- н- ролу і їзди на мотоциклі , що допомогло створити образ англійського вуличного хулігана. У нас , як водиться , прихильність до рок- н- роллу набула більш ненав'язливих форм. Мотоцикл « того класу» для студентів був нездійсненною мрією , тому зберігався вдома тільки у вигляді зображення на плакатах . Головним сегментом рокерської субкультури була саме музика.
Основні риси
Рокерський жест
Популяризований вокалістом Dio Роні Діо, який стверджував, що цього жесту його навчила бабуся. Трактується і як старовинний жест для відганяння злих духів
Хто тільки не звертався до теми рок- н- ролу за всю його історію. Це , мабуть, єдиний стиль, який не передбачає від своїх представників нічого , крім позитивного ставлення до музики. Нерідко подібну музику прихильники року починають грати не відходячи від каси , створюючи свої маленькі музичні команди. Любителі мотоциклів,пізніше створили паралельну рокерам – байкерську культуру.
Байкери стають єдиним цілим зі своїми мотоциклами , у них існує свій кодекс честі , який включає в себе вираз високих моральних принципів.
Рокери
Інша сторона рокерської культури - зловживання алкоголем , наркотиками , сигаретами. Саме рокерскій культурі властива пропаганда відходу від недосконалого світу . Ця культура вибудувана на філософських способах світосприйняття , що можна явно побачити в текстах пісень. В ідеалі , рокер - це начитана людина , яка розбирається в суспільних ситуаціях , вміє самостійно мислити і робити висновки , які й викладає у відповідних текстах , покладених на музику .
Рокери
Дякуємо за увагу ;3 |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10055-romantyzm-u-muzyci-9062 | Презентація на тему «Романтизм у музиці» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10055/9062-prezentaciya-na-temu-romantyzm-u-muzyci.pptx | files/9062-prezentaciya-na-temu-romantyzm-u-muzyci.pptx | Романтизм в музиці
Підготували учениці 9класу
Кисленко є.
Музичний Романтизм, як художній напрямок, постав на початку XIX століття під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінг, Жан Поль та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).
Періодизація
Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи. Початковий етап музичного романтизму пов'язаний з творчістю Ф. Шуберта, Н. Паганіні, Дж. Россіні та інших. Наступний етап (1830 — 1850-ті рр.) пов'язаний з творчістю Ф. Шопена, Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Ліста, Дж. Верді. Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття і представлений творчістю Й. Брамса, А. Брукнера, Р.Вагнера та інших.
Образна сфера та естетика
У порівнянні з попередніми епохами, музичний романтизм вирізняється глибшим розкриттям індивідуального світу особистості, висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. При цьому ставлення романтиків до традицій класицизму було неоднозначним: у творчості Шуберта, Шопена, Мендельсона, Брамса ці традиції органічно перепліталися з романтичними, у творчості Шумана, Ліста, Вагнера, Берліоза вони радикально переосмислювалися.
Провідною стала тема особистої драми самотнього, непорозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).
Важливим моментом естетики музичного романтизму стала ідея синтезу мистецтв, що знайшла найяскравіше вираження в оперній творчості Вагнера й у програмній музиці (Ліст, Шуман, Берліоз), котра відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура й ін.). Виразні прийоми, що постали в рамках програмної музики, проникнули в непрограмні твори, що сприяло посиленню їхньої образної конкретності, індивідуалізації драматургії.
Різноманітно трактується романтиками сфера фантастики — від витонченої скерцозності, народної казковості («Сон у літню ніч» Мендельсона, «Вільний стрілець» Вебера) до гротеску («Фантастична симфонія» Берліоза, «Фауст-симфонія» Ліста).
По-новому, з небаченої до того конкретністю, мальовничістю й натхненністю, відтворять романтики образи природи. Із цією образною сферою тісно зв'язаний розвиток жанрового й лірико-епічного симфонізму (одне з перших творів - «Велика симфонія» C-dur Шуберта).
Виникнення національних шкіл
Інтерес до народної творчості у його національно-самобутніх форм значною мірою стимулював виникнення в руслі романтизму нових композиторських шкіл. В середині XIX століття постають національні школи:
польської (Ф. Шопен, С. Монюшко),
чеської (Б. Сметана, А. Дворжак),
угорської (Ф. Ліст),
пізніше, до кінця XIX століття у руслі романтизму постали:
норвезька (Е. Гріг),
іспанська (Альбеніс),
фінська (Я. Сібеліус)
В романтичному ключі проходить і становлення української композиторської школи, зокрема у 1863 році С. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу, а з 1870-х до українського фольклору і поезії звертаються Микола Лисенко, Анатоль Вахнянин та інші.
Що стосується російської музики, то російські музикознавці вказують на переважання естетики реалізму, проте відмічають стикання з романтизмом у творчості П.І. Чайковського, О. М. Скрябіна, С. В. Рахманінова, М. К. Метнера.
Розвиток музичного романтизму мав свою специфіку в інших європейських країнах. У Німеччині й Австрії музичний романтизм був нерозривно пов'язаний з німецькою ліричною поезією (що визначила в цих країнах розквіт вокальної лірики), у Франції - з досягненнями драматичного театру.
Музична мова
Нові теми й образи зажадали від романтиків розробки нових засобів музичної мови й принципів формоутворення. Поряд з методом образних антитез великого значення набуває і метод послідовної еволюції та трансформації образів, що спричинив появу техніки лейтмотивів (найбільш розгалуженої - у творчості Вагнера), та монотематизму (Ф. Ліст). Романтичній музиці також властива індивідуалізація мелодики і впровадження мовних інтонацій, розширення тембрової й гармонічної палітри музики. Так, наприклад у симфонічній творчості таких композиторів, як Берліоз, Вагнер, Малер спостерігається тенденція до розширення складу симфонічного оркестру за рахунок введення видових дерев'яних духових, а іноді й розширення групи мідних та ударних інструментів. Гармонічна система збагачується натуральними ладами, барвистими зіставленнями мажору й мінору й т.д., а в кінці XIX століття процес її розширення підготував повну відмову від неї наступників німецьких романтиків - композиторів нововіденської школи.
Послідовники
Музика романтизму, будучи провідним напрямком у мистецтві 19 століття, на пізньому своєму етапі породила нові напрямки й течії в музичному мистецтві - веризм, імпресіонізм, експресіонізм. Музика XX століття багато в чому розвивається під знаком заперечення ідей романтизму, однак його традиції живуть у рамках неоромантизму. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10042-harchovi-dobavky-21798 | Презентація на тему «Харчові добавки» (варіант 23) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10042/21798-prezentaciya-na-temu-harchovi-dobavky-prezentaciya-17.pptx | files/21798-prezentaciya-na-temu-harchovi-dobavky-prezentaciya-17.pptx | Харчові добавки
Харчові добавки використовувалися людиною багато століть – сіль, спеції, перець, гвоздика, мускатний горіх, кориця, мед та ін.
Однак широке використання харчових добавок почалося в кінці 19 ст., воно пов’язане із зростанням населення, вдосконаленням харчових технологій та досягненнями хімії.
Харчові добавки – це речовини природного й штучного походження, спеціально внесені у харчові продукти для досягнення певних технологічних ефектів.(Кольру, стійкості до псування, збереження структури й зовнішнього вигляду та ін.)
Відрізняємо БАДи від харчових добавок БАДи – біологічно активні добавки отримують із природної сировини(рослин, ягід, водоростей, продуктів бджільництва). Вони містять великі набори біологічно активних речовин – вітамінів, амінокислот, макро- й мікроелементів тощо. І як з’ясувалося, є корисними для людини.
А ось харчові добавки – природні або синтетичні речовини, які не мають біологічної активності.
Харчові добавки позначаються індексом Е з трьох або чоритьохзначним номером.
Е-номери(Е-числа) є кодами харчових добавок, які були засновані для використання в ЄС( “Е”- означає приставку “Європа”)
Називати харчові добавки “Е” почали у 1953 році. Це допомогло скоротити величезні складні назви до кількох символів та уникнути проблеми перекладу іншими мовами. Літера “Е” – це скорочення англійського “edible” , що у перекладі означає “їстівний”.
Як їх розрізняти?Центр екологічної безпеки споживачів для зручності створив табличку Е.
Ті, що мають номер від Е100 до Е182 – це барвники, які підсилюють або відновлюють колір продукту. Бувають натуральними та штучними. Найчастіше виробники додають їх до напоїв, желе та солодощів.
Безпечні барвники Куркумін Е100(морозиво, соуси, напої, хлібобулочні вироби) Хлорофіл Е140(соуси, морозиво, йогурти, молочні продукти) Кармін Е120 речовина червоного кольору(морозиво, йогурти, джем) виробляється з щитівок комах, що паразитують на кімнатних рослинах Каротин Е160 жовтий пігмент(безалкогольні напої, морозиво, майонез) Рибофлавін Е101(В2) дитяче харчування.
До переліку небезпечних добавок варто додати шість синтетичних барвників: -татразін Е102(кам’яновульний дьоготь, відноситься до промислових відходів) використовується у желе,соки, жувальні солодощі, цукерки, крем-суфле, карамелі, бісквітні рулети, пюре, супи, гірчиця та ін. Може спровокувати напад бронхіальної астми, мігрень, порушення зору. -хіноліновий жовтий Е104 синтетичний азобарвник торти, копчена риба, кольорове драже, льодяники від кашлю, кольорові жуйки. Викликає дерматиди, кропивянку, анафілаксію
-захід сонця жовтий Е110 солодощі,напої, соуси, пакетовані супи,східні прянощі. Провокує алергії, нежить, нудоту, болі в животі -азорубін Е 122 кондитерські вироби, газовані напої, соуси Висипи на шкірі, алергії -Понсо 4Р Е 124 Кондитерські вироби,салямі, салатні заправки. Вважається канцерогеном.Загострює бронхіальну астму. -червоний чарівний Е129 алегрія, рак.
Небезпечні барвники найчастіше потрапляють у продукти харчування, розраховані на дітей, бо власне ці продукти і створюються барвистими для того, щоб привертати дитячу увагу.
Від Е200 до Е280 – це консерванти. Їх використовують щоб знищити бактерії, віруси гриби та подовжити термін зберігання продуктів. Використовують консерванти в м’ясних та ковбасних виробах, консервах, шоколадах, алкогольних напоях.
Наприклад консерванти Е230, Е231, Е232 використовують при обробці фруктів(ось звідки апельсини чи банани на магазинних полицях, не псуються роками.
А представляють вони собою не що інше, як фенол. Той самій, що, потрапляючи в наш організм в малих дозах провокує рак, а у великих – він просто чиста отрута. Наносять його на шкірку, і коли ми миємо фрукти перед їжею, то змиваємо фенол. Але чи всі і завжди миють ті ж банани?
Виробництво рибної ікри неможливе без використання суміші консервантів бензоату натрію Е211(один з найнебезбечніших) та сорбату калію Е202. При виробництві вин використовують діоксид сірки Е220, який запобігає псуванню продукту.
Бензоат натрію Е211 при надмірному споживанні може призвести до порушень у системі травлення, широко використовується при виробництві газових напоїв, соусів, кетчупів, кондитерських виробів.
Небезпечним при нагріванні може бути нітрит натрію Е250, що міститься у варених ковбасах. І ця проблема є актуальною, з огляду на звичку багатьох людей варити сосиски та смажити лікарську ковбасу. Доза у 2-6 г. здатна убити людину. Використовується як консервант та фіксатор кольору. Сам по собі не є канцерогеном.
Шкідливим стане навіть звичайне цукор, якщо його термічно обробити, бо при його нагріванні утворюється небезпечна для здоров’я органічна сполука гідроксиметилфурфурол, що має токсичні та канцерогенні властивості, здатна призвести до паралічу. Найчастіше міститься у вареннях, особливо домашніх, у соках, що виготовляються з порушенням технологій(особливо у соках у скляних банках), у газованих напоях темного кольору(Пепсі, Кола, Байкал), у численних фальсифікатах гранатового кольору.
Найнебезпечніша концентрація міститься у термічно обробленому меді(мед нагрівають перед консервуванням, аби він не кристалізувався)
Е з позначками від Е300 до Е391 – це добавки,що зберігають свіжість продуктів. Це і антиоксиданти, які додають до масел і пакувальних матеріалів, щоб вберегти їжу від зміни кольору через окислення.
Наприклад людина, що у надмірних кількостях споживає напої типу “Кола” може захворіти на карієс, так як ортофосфатна кислота Е338, здатна поступово розчиняти зубну емаль.
Кока-Колу винайшов американський фармацевт Джон Памбертон 29 березня 1886 р. в Атланті, як новий лікувальний напій. Рекламний плакат Кока-Коли 1890-1900 рр.
Склад “Кока-Коли” -цукор; -диоксид вуглецю; -барвник(цукровий колір); -ортофосфатна кислота; -кофеїн; -ароматизатор:ванілін, коричне масло, масло гвоздики, масло лимона; -азорубін.
Від Е400 до Е481 – це стабілізатори, емульгатори, загусники та та ущільнювачі. Вони потрібні для хорошої форми продукту та консистенції. Без них не роблять соуси, майонез, йогурти та більшість кондитерських виробів.
Е500- Е585 – регулятори кислотності, тобто розрихлювачі, регулятори вологи. Їх зазвичай використовують пекарі та кондитери. Такі “покращувачі” допомагають їм економити час та гроші на якісній сировині.
Від Е600 до Е699 – це підсилювачі смаку. У процесі зберігання та переробки продуктів кількість речовин, що посилюють смакове сприйняття – зменшується, тож їх доводиться додавати штучним хляхом. Знайти їх можна у швидкосупах, напівфабрикатах, шоколадних батончиках.
Глутамат натрію Е621
Е700-Е799 Антибіотики. Пригнічують ріст мікроорганізмів.
Від Е900 до Е999 – підсолоджувачі. Попри солодку назву, глюкози в них майже немає. Власне тому їх використовують в першу чергу при виготовлені дієтичних продуктів.
Підсолоджувачі: ацесульфам, аспартам, цикламат, сахарин. Речовини, що у сотні разів солодші за цукор, але мають численні побічні ефекти на організм людини. Через дешевизну часто застосовуються у харчовій промисловості замість значно дорожчого цукру.
Сфера застосування газовані солодкі напої, низькокалорійні напої, жувальні гумки, дешеві цукерки, кондитерські вироби, фальсифікати згущеного молока.
В Україні заборонені добавки: Е102,Е103, Е105,Е110,Е111,Е120,Е121,Е123, Е124, Е125, Е126, 127, Е130,Е152, Е240,Е241,Е242,Е450,Е451,Е452,Е453,Е454, Е461, Е462, Е463,Е465. Тоді як дозволено 351 харчову добавку.
Серед товарів, які містять Е з “чорного списку” чемпіонами виявилися шоколадні драже “М&Мs” від компанії “Марс”. Жовтий та червоний горішки, які весело розмовляють у телероликах, у своєму складі містять одразу шість небезпечних складників – Е104, Е122, Е110, Е102 та Е171.
Практичні рекомендації: Якщо Ви бажаєте звести до мінімуму вживання продуктів з добавками, намагайтеся їсти більше натуральних продуктів. Замість ковбаси їжте м'ясо, замість соків, готуйте фреш самостійно, замість магазинного хліба намагайтеся пекти хліб в домашніх умовах, шпроти замініть на свіжу рибу, тортики замініть домашня випічка, солодкі напої - домашніми компотом і узвар. Не вірте коли пишуть без консервантів, а термін придатності продуктів досягає року. Найбільш нешкідливі ті продукти, у яких термін придатності найменший. Вибираючи продукти в магазині, не полінуйтеся уважно прочитати склад. Намагайтеся взагалі не купувати продукти з добавками. Чим простіше продукти буде на вашому столі, тим більше користі Ви від них отримаєте.
Намагайтеся їсти зі своєї грядки або саду. Консервують соління самостійно, печіть пироги і хліб у домашній печі. Намагайтеся не купувати продукти з неприродно яскравою, для цього продукту, забарвленням. Швидше за все, в ньому присутні барвники. Уникайте продуктів, у яких занадто довгий і неприродний термін зберігання. Молоко не може зберігатися кілька місяців. Мінімізуйте вживання чіпсів, продуктів швидкого приготування, готових сніданків та інших продуктів з підвищеним вмістом Е-добавок. Купуючи собі або дитині кондитерські вироби, прохолодні напої або будь-які інші напої завжди звертайте увагу на етикетку. Намагайтеся купувати продукти, які містять менше всього харчових добавок. В ідеалі, щоб їх не було взагалі, але такі потрібно добре пошукати. Потрібно орієнтуватися в харчових добавках. Роздрукуйте і носіть із собою в магазин список найбільш шкідливих харчових добавок. Якщо більшість добавок відносно нешкідливі, то існують заборонені, вживання яких може призвести до летального результату дуже швидко. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1006-ancient-rome-2030 | Презентація на тему «Ancient Rome» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1006/2030-prezentacya-na-temu-ancient-rome.pptx | files/2030-prezentacya-na-temu-ancient-rome.pptx | Ancient Rome
Ancient Rome was a thriving civilization that grew on the Italian Peninsula as early as the 8th century BC. Located along the Mediterranean Sea and centered on the city of Rome, it expanded to one of the largest empires in the ancient world.
In its centuries of existence, Roman civilization shifted from a monarchy to an aristocratic republic to an increasingly autocratic empire. It came to dominate Southern Europe, Western Europe, Balkans, Asia Minor, North Africa and parts of Eastern Europe through conquest and assimilation. Rome was preponderant throughout the Mediterranean region, and was the sole superpower of Antiquity. Even today its influence survives.
Rome was undoubtedly the central power of Antiquity. The Romans are still remembered today, as Julius Caesar (a military and political genius, symbol of Roman power), Cicero (a master of oratory) and Horace (the greatest poet of Latin language). Roman culture and history was also praised by great thinkers and philosophers like Machiavelli, Rousseau and Nietzsche.
A society highly developed in military and politics, Rome professionalized the military and created a system of government called res publica, the inspiration for most of modern republics like the United States and France.
By the end of the Republic, Rome had conquered the land arounds the Mediterraean and beyond: its domain extending from the Atlantic to Judaea and from the mouth of the Rhine to North Africa.
In the Empire, Rome entered in its golden times at the hands of Augustus Caesar. Under Trajan, the Empire reached its territorial peak, but showing signs of fatigue. The republican values started to fall in the imperial times, and civil wars became the common ritual for a new emperor's rise.
Plagued by internal instability and attacked by various migrating peoples, the western part of the empire broke up into independent kingdoms in the 5th century AD. This splintering is the landmark historians use to divide the ancient period from the medieval era and the "Dark Ages".
The Eastern Roman Empire survived this crisis and was governed from Constantinople after the division of the Empire. It comprised Greece, the Balkans, Asia Minor, Syria and Egypt. Despite the later loss of Syria and Egypt to the Arab-Islamic Empire, the Eastern Roman Empire continued for another millennium, until its remains were finally annexed by the emerging Turkish Ottoman Empire. This eastern, Christian, medieval stage of the Empire is usually called the Byzantine Empire by historians.
Roman civilization is often grouped into "classical antiquity" together with ancient Greece. Ancient Rome contributed greatly to government, law, war, art, literature, architecture, technology, religion, and language in the Western world, and its history continues to have a major influence on the world today.
vocabulary
Ancient – стародавній
Existence - існування
Increasingly -більше
Preponderant - переважаючий
influence - вплив
Survives- виживає
Undoubtedly - безсумнівно
Philosopher- філософ
system of government –системи управління
conquer - підпорядковуати
Value - значення
various - різний
Contribute - сприяти
The end. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10000-istoriya-rok-muzyky-16957 | Презентація на тему «Історія рок-музики» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10000/16957-prezentaciya-na-temu-istoriya-rok-muzyky.ppt | files/16957-prezentaciya-na-temu-istoriya-rok-muzyky.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10011-socium-22290 | Презентація на тему «Соціум» (варіант 5) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10011/22290-prezentaciya-na-temu-socium-pereglyanuty.pptx | files/22290-prezentaciya-na-temu-socium-pereglyanuty.pptx | Соціум
ТЕМА 5
Презентацію виконали
Учениці 11-В класу
Чуйко, Сідорова
Соціум — це:
суспільство як цілісна соціальна система;людська спільність певного типу (родові і сімейно-споріднені, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності);соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися.
Суспільство — це
організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними.
Термін суспільство іноді заміняють запозиченим з латинської мови словом соціум. Відповідно, прикметниксоціальний у багатьох контекстах синонімічний прикметнику суспільний.
У суспільстві існують, як правило власні культурні та історичні надбання, суспільні норми та установи. У кожному суспільстві є свої власні суб'єкти соціального спілкування :
Суспільство — це основоположна категорія філософії, соціології та антропології. Основними елементами, що визначають суспільство, є :
Окремим видом суспільства є людство — спільнота всіх людей на планеті Земля. Суспільство — група людей, формально не організована, але яка має спільні інтереси і цінності.
Поняття відкритого і закритого суспільства були введені Карлом Поппером для опису культурно-історичних і політичних систем, характерних для різних суспільств на різних етапах їх розвитку.
Закрите суспільство (за Поппером) — це
тип суспільства, що характеризується статичною соціальною структурою, обмеженою мобільністю, нездатністю до інновацій, традиціоналізмом, догматичною авторитарною ідеологією (має місце система, коли більшість членів суспільства охоче приймають ті цінності, які їм призначені, звичайно це тоталітарне суспільство).
Відкрите суспільство (за Поппером) — це
тип суспільства, який характеризується динамічною соціальною структурою, високою мобільністю, здатністю до інновацій, критицизмом, індивідуалізмом і демократичною плюралістичною ідеологією (тут людині надається можливість самій обирати світоглядні, моральні цінності. Відсутня державна ідеологія, а людина сама намагається знайти основні цінності).
Закрите суспільство схильне до спеціалізації, а відкрите — до творчості.
У відкритому суспільстві кожен учасник відповідальний за своє життя і дбає переважно про себе, при цьому в суспільстві поважається право на приватну власність і особисту гідність. У закритому суспільстві «святий обов'язок» — піклуватися про інших, а приватна власність — справа сумнівна (негожа) або навіть злочинна, негідна.
Функціонування та розвиток соціальної системи обов'язково передбачає змінюваність поколінь людей і, отже, соціальне наслідування — члени суспільства передають від покоління до покоління знання і культуру.
Соціа́льна стратифіка́ція — це
диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в прибутках, власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.
Дослідження соціальної структури суспільства (соціальна стратифікація) є однією з теоретичних галузей сучасної соціології.
Суть поняття
Стратифікація відображає соціальну неоднорідність, розшарування суспільства, неоднаковість соціального положення його членів і соціальних груп, їхню соціальну нерівність. Термін показує відмінності між формами соціального ранжування і нерівності, котрі характеризують різні суспільства або що існують в рамках одного з них.
Стратифікація — риса будь-якого суспільства. Англійський соціолог Ентоні Гіденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства:
Рабство.
Воно було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було неоднорідним залежно від періоду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в іншому — йому відводилася роль слуги чи солдата.
Касти.
У різних регіонах поділ на касти має різні форми. Особливо характерний він для Індії. Як правило, межі між кастами дуже різкі, що практично виключає будь-яку соціальну мобільність. Каста пов'язана з індуїзмом і з ученням про «переселення душі». Сподівання на те, що в «наступному» житті його каста підвищиться, спонукає індивіда суворо дотримуватися певних суспільних норм.
Стани.
Властиві європейському феодалізмові. До найвищого стану належали аристократи і вельможі. До другого — духівництво, наділене значними привілеями. До третього стану — вільні селяни, чиновники недворянського походження, купці й ремісники. Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.
Класи.
Цей тип стратифікованого суспільства є головним об'єктом соціології марксизму. Її основоположник К. Маркс вважав класову структуру суспільства основою розвитку і змін, а виникнення класів пояснював економічними чинниками — суспільним поділом праці, формуванням відносин приватної власності. В. Ленін застосовував багатофакторний аналіз класоутворюючих ознак: місце в системі суспільного виробництва, відношення до власності на засоби виробництва, роль у суспільній організації праці, розміри доходів та ін.
Відзначимо, що за можливостями соціальної мобільності перші три типи стратифікації належать закритим суспільствам, а останній тип — відкритому.
Соціальна структура населення — це
система різноманітних видів спільностей — класових, майнових, професійних тощо і стійких і впорядкованих зв'язків між ними. Під час аналізу соціального складу населення розрізняють основні і неосновні класи, групи і верстви всередині класів, а також проміжні прошарки між ними.
Існують великі розбіжності в уявленнях про критерії належності людей до певного класу, соціальної групи. Одні визначають соціальну групу, клас на підставі доходу, майнового стану, професії або роду занять, освіти тощо. Інші включають до певного класу, групи тих людей, які самі себе до них зарахували неза- лежно від соціально- економічних показників, що визначають їх соціальне становище.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10070-stereotypy-ta-uperedzhennya-4380 | Презентація на тему «Стереотипи та упередження» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10070/4380-prezentaciya-na-temu-stereotypy-ta-uperedzhennya-skachaty.pptx | files/4380-prezentaciya-na-temu-stereotypy-ta-uperedzhennya-skachaty.pptx | Стереотипи та упередження
Стереотипи – регулятори соціальних відносин, їх вирізняє економія мислення, своєрідний «захист», тобто виправдання власної поведінки, задоволення агресивних тенденцій, спосіб виходу групового напруження, стійкість.
Класифікація стереотипів
– антропологічні (проявляються у тому разі, якщо оцінка внутрішніх, психологічних якостей людини, оцінка її особистості залежить від її антропологічних ознак, тобто від особливостей фізичного вигляду);
– етнонаціональні (виявляються тоді, коли психологічна оцінка людини опосередкована її належністю до тієї чи іншої нації, раси, етнічної групи);
– соціально-cтaтyсні (полягають в залежності оцінки особистісних якостей індивіда від його соціального статусу);
– соціально-рольові (проявляються в підпорядкованості оцінки особистісних якостей індивіда його соціальній ролі, рольовим функціям);
– експресивно-естетичні (визначаються залежністю оцінки особистості від зовнішньої привабливості людини, чим привабливішою здається зовнішність людини, тим більш позитивними особистісними рисами її наділяють);
– вербально-поведінкові (пов'язані із залежністю оцінки особистості від зовнішніх особливостей – мови, міміки, пантоміміки та ін.).
В умовах нинішнього швидкого ритму життя стереотипи певною мірою нам допомагають. Вони економлять час, не примушуючи довго роздумувати над тим чи іншим питанням. Часу на обдумування певних явищ часто не вистачає, а установка дає можливість орієнтуватися в нашому швидкоплинному світі. Таким чином ми економимо свій час, звертаючи увагу лише на те, що для нас важливо.
До 60-х рр. психічні або поведінкові властивості, котрі ймовірно відрізняють чоловіків від жінок, називали статевими властивостями або відмінностями. У сучасному розумінні термін ґендер був уведений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером.
Гендер (англ. gender – стать, від лат. genus – рід) – стать, яку «приписали» даній людині від імені суспільства уповноважені на те органи, інакше – паспортна стать, або стать у документах.
Вчені виділяють три умовні групи гендерних стереотипів:
– Перша група стереотипів базується на відповідних уявленнях про психологічні риси та якості особистості чоловіків та жінок – стереотипи «maschile – feminnile». Згідно з цими стереотипами чоловіки та жінки є протилежностями. Чоловікам приписується активне, творче начало, здатність вирішувати проблеми, застосовувати розвинуте логічне мислення та власну компетентність. Жіноче ж начало – природно-репродуктивне і тому жінка повинна бути покірною, залежною, емоційною.
– В основу виокремлення другої групи стереотипів покладені соціальні начала. Дана група стереотипів закріплює професійні роли чоловіків і жінок. Для жінки головними є ролі сімейні (жінка, мати, господарка), а для чоловіків – ролі професійні.
– До третьої групи гендерних стереотипів вчені відносять стандартизовані уявлення, які пов’язані з відмінностями у змісті праці – жіночої та чоловічої. Місце жінки – у сфері виконавчої та обслуговуючої праці, чоловіка – у сфері інструментальної праці, тобто творчої.
Упередження – це iррацiональне, негнучке ставлення до цiлої категорiї людей. Можливі i позитивнi упередження, але звичайно упередження являє собою негативнi почуття – антипатiю, ворожнечу, або навiть страх.
Дискримiнацiя пов’язана iз свавiльною вiдмовою у привiлеях, престижi та владi тим членам меншин, чия квалiфiкацiя є такою ж самою, як і у членiв домiнантної групи. Упередження необов’язково поєднуються iз дискримiнацiєю; тому що мiжособовi стосунки не обов’язково будуються на єдностi ставленнь та дiй. У повсякденній промові терміни «забобона» і «дискримінація» часто взаємозамінні. Забобоном вважається упереджене відношення до членів іншої групи.
Відомий американський соціолог Роберт Мертон ідентифікує чотири види взаємовідношення між упередженням та дискримінацією і відповідних типів індивідів:
1) стійкий ліберал – людина без упереджень, що не вдається до дискримінації навіть під соціальним тиском за дискримінацію;
2) нестійкий ліберал – людина без упереджень, що вдається до дискримінації під соціальним тиском за дискримінацію;
3) нестійкий антиліберал – упереджена людина, що не вдається до дискримінації під соціальним тиском проти дискримінації;
4) стійкий антилiберал – упереджена людина, що непохитно діє за тими поглядами, яких притримується, навіть коли є соціальний тиск проти дискримінації.
У 1948 році Загальна декларація прав людини заборонила всі форми расової й іншої дискримінації. Дискримінації заборонена у багатьох міжнародних документах з прав людини і в Лісабонській угоді, що заміняє Конституцію ЄС. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст.1) Набула чинності 4 січня 1969 р., для України – 7 квітня 1969 р.
Дискримінація має дві основні форми:
– правова (de jure), закріплена в законах;
– неофіційна (de facto), що укоренилася в соціальних звичаях.
Дискримінація de facto має місце в ситуаціях, де домінує група людей, що користується перевагами стосовно меншості. На відміну від дискримінації de jure, що може бути знищена шляхом зміни законів, дискримінацію de facto знищити не просто. Дискримінація de facto звичайно існує тривалий час, тому що вона міцно пускає коріння у звичаї або інститути товариства. Дискримінація етнічних груп є основним джерелом політичних конфліктів і сецесії (виходу із складу держави).
Види дискримінації:
– Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу чи групу, наприклад, бюро з працевлаштування відкидає претендента певної національної ознаки (єврея, цигана та ін.) або житлова компанія не продає квартири для осіб «кавказької національності».
– Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або конкретних заходів: це відбувається тоді, коли формально нейтральні правила, критерії або практика ставлять де-факто особу або осіб певної меншини у невигідне становище у порівнянні з іншими. Прикладами можуть бути: мінімальний критерій росту для певної професії (завдяки чому серед заявників може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків);
Расизм
Світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду як-от колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас).
Расистські концепції культур з’явилися через неможливість пояснити з позицій еволюційного підходу, що декларував обов’язковість прогресивного поступального і стадіального розвитку, існування традиційних, «примітивних», архаїчних культур. Крім цього, у працях багатьох дослідників зустрічалися положення про вищі та нижчі культури, про інший (природно, нижчий) спосіб мислення, тобто існувала теорія наївного дикуна, чесного і доброго, але розвитку, що поступається в рівні, європейцю.
У 1853 р. вийшов маніфест даного напрямку – книга французького дипломата й аристократа А. Гобіно (1816–1882) «Дослідження про нерівність людських рас». У своєму творі він показував, що джерело різниці в історичних долях культур перебуває в расових особливостях людей, що становлять ті чи інші визначені етнокультурні спільноти. Таким чином, джерело розвитку, якісної своєрідності вищих і нижчих культур він бачив у специфіці організмів людей різних народів, у тому числі в їхньому зовнішньому вигляді. Природно, що А. Гобіно був прихильником полігенізму (навчання, що заперечує єдність людського роду). Кожна раса створювала свою культуру. Людські раси відрізняються між собою, на думку Гобіно, за «красою», за фізичними ознаками, за психологічними якостями і за різними здатностями створювати і засвоювати культуру. Дикі в даний час народи залишаться такими назавжди. Культура однієї раси не може проникнути в середовище людей іншої раси.
Нижчою расою Гобіно вважав чорну («меланічу»), більш развинутою – жовту. Єдино здатною до прогресу і створення повноцінної культури він вважав білу расу, особливо її еліту – арійську расу. Абсолютну перевагу вищої раси Гобіно обґрунтовував, розглядаючи розвиток десяти (за його підрахунками) культур — цивілізацій, відомих в історії людства (індійська, єгипетська, ассірійська, грецька, китайська, римська, німецька, алеманская, мексиканська і перуанська). Усі вони створені, на думку Гобіно, вищим різновидом білої раси – арійцями. Для підтвердження своєї тези він використовує фантастичні дані про підставу найдавніших культур і зв’язках між ними. Так, він приписує виникнення давньоєгипетської цивілізації арійської колонії на Середньому Нілу. Китайська ж культура, на його думку, була створена «гілкою білих людей», що прибули з Індії. Доколумбові цивілізації в Америці створювали «білі елементи», що проникли на континент через Ісландію і Гренландію в Х ст.
Основні висновки з расово-антропологічної концепції культури Гобіно полягали в наступному:
а) культура – продукт расово-антропологічних факторів;
б) раси нерівні між собою, і це обумовлює нерівність створених ними культур;
в) культурні стереотипи поведінки людей переважно визначаються біологічною спадковістю;
г) расові змішання шкідливі, вони наносять утрату розвитку культур (природно, білої раси) і ведуть до втрати енергетичних імпульсів, що спонукують удосконалювати культуру, створювати її нові форми.
Ксенофобія (від грец. ксенос – «чужинець», «незнайомець», та фобос –«страх»), – це система поглядів, що виявляється у нав’язливому страху стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, чужоземного, або страх перед чужоземцями та ненависть до них. У науковій фантастиці ксенофобія – страх перед інопланетянами.
Протилежний випадок становить позитивна дискримінація, під якою розуміються політичні заходи, спрямовані на врахування статі, раси або етнічної приналежності суб’єкта з метою забезпечення рівності можливостей для представників груп населення, які піддаються або піддавалися раніше дискримінації. Є важливим чинником подолання гендерної нерівності, орієнтована на збільшення представленості жінок у сфері зайнятості, освіти і бізнесу, з яких вони були історично виключені.
Кожен обираэ для себе. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10085-zhyttya-ta-naukova-diyalnist-oleksandra-myhajlovycha-butlyerova-19953 | Презентація на тему «Життя та наукова діяльність Олександра Михайловича Бутлєрова» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10085/19953-prezentaciya-na-temu-zhyttya-ta-naukova-diyalnist-oleksandra-myhaylovycha-butlyerova.pptx | files/19953-prezentaciya-na-temu-zhyttya-ta-naukova-diyalnist-oleksandra-myhaylovycha-butlyerova.pptx | Життя та наукова діяльність Олександра Михайловича Бутлєрова
Підготувала учениця 11-А класу
Івова Наталія
Біографія
Народився в сім'ї поміщика в Чистополі Казанської губернії.
Дитинство його протікало спочатку в се-лі Бутлеровці, потім в Казані.
Первинну освіту отримав в приватному пансіоні Топорнина, а потім в 1-ій казанській гімназії, в 1844-1849 роках студент Казанського універси-тету. Після закінчення університету Бутлеров в 1854 він склав іспит і захистив дисертацію на ступінь доктора хімії. У 1868 був обраний професором хімії Петербурзького університету
Педадогічна діяльність
Величезна заслуга Бутлерова - створення першої російської школи хіміків. Ще за життя учні Бутлерова зайняли професорські кафедри в університетах.
В різний час у бутлеровській лабораторії працювали практикантами Е. Е. Вагнер, Д. П. Коновалов,Ф. М. Флавицкий, А. И. Базарів, А. А. Кракау, А. П. Эльтеков та ін. видатні російські хіміки.
Відмінною рисою Бутлерова як керівника було те, що він учив прикладом -студенти завжди могли самі спостерігати, над чим і як працює професор.
Створення теорії хімічної будови
Перший публічний виступ А.М. Бутлерова з теоретичних питань органічної хімії відноситься до кінця 50х років:його доповідь на засіданні Паризь-кого хімічного суспільства 17 лютого 1858 г. В цій же доповіді Бутлеров уперше вжив і сам термін "структура".
У більш розвиненій формі ідея хімічної будови була викладена А.М.Бутлеровим через три роки в доповіді"Про хімічну будову речовини", з якою він виступив на З'їзді німецьких дослідників природи і лікарів в Шпейері (19 вересня 1861)
Сучасне значення теорії хімічної будови ім. Бутлерова
Відколи А.М.Бутлеров створив свою теорію хімічної будови органічних сполук пройшло більше 150 років. За цей час органічна хімія зробила колосальні успіхи. Звичайно,постає питання: яке місце бутлеровскої теорії в сучасній органічній хімії? Відповідь на це питання пояснюється тим, що сам О.М.Бутлеров не сформулював теорію хімічної будови пункт за пунктом: вона розсіяна у багатьох публікаціях. Постараємося тепер провести порівняння первозданної теорії з її нинішнім варіантом.
1.Атоми в органічних сполуках пов'язані один з одним в певному порядку хімічними силами.
Сучасна наука набагато глибше проникла в при-роду хімічних сил і хімічного зв'язку. За часів Бутле- рова лише в загальних словах говорили про сили валентності і умовно зображували рискою хімічний зв'язок між ато- мами.
У наш час з'ясовано, що сили валентності мають електронну природу: риска символізує ковалент-ний зв'язок, пару електронів.
2.Будову можна вивчати хімічними методами
Вивчення будови органічних сполук - природних і синтетичних - було і залишається основним завданням органічної хімії. При цьому, як і за часів А.М.Бутлерова, ми користуємося методами хімічного аналізу і синтезу.
Проте, разом з ними у наш час широко застосовуються фізичні методи дослідження будови - різні види спектроскопії, ядерний магнітний резонанс, мас-спектрометрія, визначення дипольних моментів, рентгенографія, електронографія.
3.Формули повинні виражати порядок хімічного зв'язку атомів
Сучасна наука повністю приймає це положення, але в ті часи розрізняли формально лише три типи зв'язку -простий, подвійний, потрійний, то тепер ми знаємо про хімічні зв'язки значно більше: властивості зв'язків змінюються під впливом сусідніх атомів, сусідніх зв'язків. У цьому проявляється взаємний вплив атомів - поняття введене в науку О.М.Бутлеровим і В. В. Марковниковим, а нині розкрите в конкретних формах електронних ефектів і просторових впливів.
4.Кожна речовина має одну певну формулу будови
Це положення зберегло силу. Часто запитують про те, як це узгоджується зі здатністю деяких органічних речовин існувати у вигляді тих, що знаходяться в рівновазі декількох ізомерних форм? Прекрасно ілюструє виконання цього пункту притаутомерія - це моносахариди, здатні існувати у вальдегідній і циклічній формах.
Правила Бутлерова це ніяк не порушує: в рівновазі знаходяться дві речовини, кожне з яких має певну структурну формулу. Це ізомери, уся своєрідність яких в тому, що вони в звичайних умовах легко переходять один в одного.
5.Формула повинна відображувати будову реально існуючої молекули
Це положення правильне, проте, всю суму сучасних знань про органічну речовину вже не можна укласти в просту структурну формулу, що зображує молекулу як поєднання символів атомів і рисок зв'язків.
Тому нерідко можна бачити у складі структурних формул всілякі стрілки, пунктири, знаки зарядів і інші символи,що дозволяють повніше зрозуміти будову молекули. Усе це покращує відповідність між формулою і реальною молекулою, тобто відповідає принципам теорії будови, а не відміняє її.
Основне положення теорії хімічної будови:
Атоми в молекулах органічних речовин сполучені між собою хімічними зв’язками в чітко визначеній послідовності відповідно до їх валентності.
Дякую за увагу!!! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10066-hipstery-17506 | Презентація на тему «Хіпстери» (варіант 3) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10066/17506-prezentaciya-na-temu-hipstery-zavantazhyty.pptx | files/17506-prezentaciya-na-temu-hipstery-zavantazhyty.pptx | Молодіжна субкультура: “Хіпстери”
Підготувала
учениця 11-а класу
Мороз Дарина
Хі́пстери (англ. hipsters) - демонстративна молодіжна гедоністична субкультура зосереджена на зовнішньому вигляді. Хіпстери намагаються обігрувати образ молодих інтелектуалів. Цікавляться елітарною культурою і мистецтвом, модою, альтернативною музикою на кшталт інді-року, артхаусним кіно, сучасною літературою тощо.
Узагалі hipster — це англійською штани, які носяться не на талії, а на стегнах. Вперше субкультура з'явилася наприкінці 40-х років у США і проіснувала до 60-х. Щодо назви, то існує версія про те, що вона походить від виразу «to be hip», що можна перекласти приблизно як «бути в темі».
Що характерно для хіпстерів?
Хіпстери люблять вінтаж. Настільки, що дехто навіть стверджує ніби в них чим річ дешевша тим крутіша.
Джинси
Вузькі джинси, так звані «скіні», що обтягують ноги як добрі панчохи.
Майка-светрик
Майка чи светрик з малюнком. Зазвичай зображені старі рок групи, тварини, кеди, машини, стільці, гумористичні написи або просто геометричні фігури, байдуже що, аби було яскраво чи «концептуально».
Кеди
Найпопулярнішим взуттям серед хіпстерів є кеди, переважно марки Convers і яскравого кольору. Кеди носяться незважаючи на погоду. Носять також вінтажні туфлі, часто на босу ногу.
Окуляри
Хіпстери носять два види окулярів: це або темні сонцезахисні, що давно вже стали деталлю «крутого» образу, або, що незвично, звичайні у товстій оправі. Культова марка — Rayban.
Айподоманія
Айпод чи айфон, чи макбук — бо хіпстери фанати яблучних товарів. Справа не в їх технічній просуності чи в тому, що продукція компанії Apple якісніша, а в тому, що це модно.
«Лук»
«Лук» (від англійського look) — фотографія хіпстера у хіпстерському стилі. Об'єкт завжди має бути в повен зріст, стояти на витяжку і дуже бажано тримати в руці якийсь модний аксесуар, переважно сумку.
Харчові пристрасті
Хіпстери вживають багато цибулі.
Місце тусовки
Кав'ярні одне з найулюбленіших місць для хіпстерів. Вони можуть днями сидіти за кавою обговорюючи моду, модні журнали, модні тенденції, модних людей…
Дякую за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10092-yaponske-ekonomichne-dyvo-15118 | Презентація на тему «Японське «економічне диво»» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10092/15118-prezentaciya-na-temu-yaponske-ekonomichne-dyvo-zavantazhyty.pptx | files/15118-prezentaciya-na-temu-yaponske-ekonomichne-dyvo-zavantazhyty.pptx | Японське економічне диво
Підшготувала Кравченко Дарина
"Японське економічне диво" було сплановане й детально розроблене, у 1955 р. в якості офіційного урядового документа був прийнятий 5-річний план економічної незалежності, а через 2 роки Сабуро Окіта - творець японських реформ - очолив роботу над новим довгостроковим планом економічного розвитку, що мав забезпечити найвищі темпи зростання, структурну модернізацію й економічну стабільність, включно із практично повною зайнятістю та стійким підвищенням рівня життя в країні.
"Економічне диво" базувалося на використанні здобутків НТП: електронізації економіки й суспільства в цілому, широкомасштабній автоматизації праці, створенні й застосуванні принципово нових матеріалів і речовин, форсованому розвиткові науки про життя, зокрема, біологічних і біотехнологічних процесів.
Першою у світі Японія налагодила масове серійне виготовлення побутових відеомагнітофонів і відеокамер, промислових роботів, кремнієвих мікросхем тощо. Здійснення аграрної реформи привело до значного розширення внутрішнього ринку, появи на селі великої кількості господарств селян-власників, що сформували зростаючий попит на сільськогосподарські машини й знаряддя, хімічні добрива, гербіциди та ін.
У промисловості відбувалося форсоване накопичення капіталу, колосальна економія коштів на розвиткові власних науково-дослідних робіт, яка стала можливою завдяки вільному придбанню американських та західноєвропейських патентів і ліцензій на запровадження наукових відкриттів, зниження цін на світових ринках сировини й палива, відсутність значних військових видатків - усе це дозволило японським компаніям зекономити й спрямувати на розвиток промисловості величезні додаткові засоби.
Економічне зростання стимулювали й американські кредити. Варто відзначити й такий фактор, як достатньо висока ефективність державного регулювання економічного розвитку країни, високий ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом на стадії вироблення принципових рішень із питань економічного розвитку, що полегшувало їхню практичну реалізацію.
Завдяки всьому цьому, а також перевагам місцевого ринку праці (системі по-життєвого і спадкового найму, винятковому патріотизму щодо фірми та відносно недорогій робочій силі) зростання японської економіки у 50-і - на поч. 70-х рр. було найбільшим у світі, становлячи щорічно в середньому 11%.
Практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за винятком кам'яного вугілля), Японія вже наприкінці 60-х рр. посіла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на поч. 70-х рр. і за обсягом ВНП.
Причому за масштабами використання станків із цифровим програмним управлінням, роботів, гнучких виробничих систем Японія значно випередила США та інші країни. Протягом 1965-1985 рр. номінальна зарплата у Японії зросла більш ніж у 8 разів, а реальна -утричі, за рівнем погодинної реальної зарплати у 1986 р. (9,2 дол. або 18 дойчмарок) Японія упритул наблизилася до США (9,5 дол.) і перегнала ФРН (16,2 дойчмарки), а через 2 роки обійшла на 5% і США.
З політичного боку "японське економічне диво" забезпечувалося фактичною монополією на владу Ліберально-демократичної партії, що виникла в листопаді 1955 р. у результаті об'єднання Ліберальної й Демократичної партій. Нова партія спиралася на фінансово-підприємницькі кола і включила до своєї програми завдання створення "держави загального благоденства", урегулювання міжнародних відносин, "удосконалення самостійності й незалежності країни".
Ліберальні демократи прагнули здійснювати економічну політику, "засновану на принципах індивідуальної думки й свободи підприємництва". Одним із наріжних каменів внутрішньої політики ЛДП є слідування принципові парламентської демократії, що передбачає збереження в країні конституційної монархії.
Перебуваючи при владі в умовах багатопартійності у другій половині 50-х - 80-х рр., ЛДП великої уваги надавала збільшенню японського експорту, підвищенню конкурентноздатності вітчизняних товарів на світових ринках шляхом зниження податків із корпорацій, що виробляли експортну продукцію, зменшення митних тарифів на імпорт сировини й напівфабрикатів, надання пільгових державних кредитів для експортерів.
На рубежі 70-80-х рр. японська економіка зміцнилася настільки, що країна змогла розпочати "економічні війни" - пряму боротьбу за ринки збуту у США. Тоді ж розгорнулася масштабна структурна перебудова японської економіки, внаслідок якої виникли виробництва й цілі галузі, породжені прогресом науки й техніки: виробництво мікроелектронної техніки, великих і надвеликих інтегральних схем, нових засобів зв'язку, промислових роботів, біотехнологія та ін.
Водночас із стрімким економічним зростанням у середовищі військових і консервативної інтелігенції визріла ідея підкріплення промислової могутності країни політичними претензіями. Численні військово-спортивні та історичні товариства час від часу вдавалися до пропаганди воєнної історії Японії, традицій вірності імператорові, потреби реваншу за поразку у Другій світовій війні.
25 листопада 1970 р. група молодих радикалів, очолена відомими письменником Юкіо Місімою, захопивши штаб однієї з частин столичного гарнізону, здійснила спробу військового перевороту. Але оскільки солдати й офіцери "Сил самооборони" відмовилися підтримати цей виступ, Юкіо Місіма та його найближчі сподвижники вчинили ритуальне самогубство харакірі.
Коли ж восени 1982 р. уряд очолив нетрадиційний політик із яскраво вираженим особистим стилем Ясухіро Накасоне, що виступав під гаслом "остаточного підведення підсумків повоєнної політики", радикальні сили сприйняли його як ознаку початку перетворення країни в державу світового масштабу не лише в економічному, а й у політичному плані. Прем'єроголосив про намір перетворити Японію в "непотопляємий авіаносець" і створити могутні ЗС, відмінивши ст. 9 конституції країни та 1-процентне (від ВНП) обмеження військових витрат, запроваджене у 1976 р. Я. Накасоне заявляв, що Японія має стати "наддержавою", залишивши в минулому пам'ять про поразку у війні, і подібно Р. Рейгану та М. Тетчер здійснив низку неоконсервативних заходів, зокрема, роздержавлення підприємств і зменшення оподаткування.
Японська армія
На 1 січня 2000 р. військовий бюджет Японії становив 41,1 млрд. амер. дол., а ССО(Сили Спеціальних Операцій) налічували 236 тис. чол., 120 бойових кораблів і 450 літаків (для порівняння в’єтнамська армія налічує 484 тис. чол., індонезійська – 298 тис. чол.). |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10088-milan-kundera-7058 | Презентація на тему «Мілан Кундера» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10088/7058-prezentaciya-na-temu-milan-kundera.pptx | files/7058-prezentaciya-na-temu-milan-kundera.pptx | «Нестерпна легкість буття»
Мілан Кундера
1 квітня 1929
1984
Як часто людина задумується про те, що їй би хотілось прожити своє життя знову, але володіючи вже набутими знаннями і не роблячи тих помилок, котрі були зроблені? Постійно переписуючи власну біографію ми надаємо речам нового значення. Якщо б можна було повторювати кожен момент життя, це б тривало вічність…! А у світі такого повторювання на всякому вчинку лежить тяжість нестерпної відповідальності. Ми ніколи не знаємо, що маємо бажати, не можемо порівняти наше життя з попередніми життями. Але що буде коли ми зупинимось на мить, затамуємо подих, відпустимо наші страхи і будемо жити ніби це не репетиція чи начерк картини, а сам шедевр!
На такі думки мене наштовхнула книга всесвітньо відомого чесько-французького письменника Мілана Кундери. «Нестерпна легкість буття» - найвідоміший роман мислителя, письменника та прозаїка нашого часу.
Сам роман, ніби казкова Прага – зовні чарівне місто, а всередині – кишить вузькими, звивистими, вимощеними бруківкою, вуличками, по яких хочеться блукати і блукати! Він переплетений декількома сюжетними лініями, які так чи інакше, пов’язані між собою. Читаючи книгу виникає асоціація з кубом, кожна грань якого є окремою історією життя того чи іншого героя. Кожна доля персонажа несе подвійний зміст. Автор ніби намагається нам донести, що людина – багатогранна! І дійсно, Кундера – чудовий психоаналітик, бо провів плідну працю над головними персонажами свого роману, він буквально оголив людські душі, і вони постають перед читачем незахищеними, а це саме те, чого так бракує інколи в інших книжках!
Перед нами чесна книга. Тут йдеться не просто про божевільну любов, ревність, муку та бунт, тут набагато глибше. І кожен розуміє цю глибину по-своєму. Ніби маленькі долі, але породжують такі великі та глибинні питання та роздуми! Ідеалізоване почуття, але такий сумний перебіг подій та рішень героїв! Чудовий художній текст пронизаний прекрасними метафорами та символами. Все побудовано на антитезах, і кожен з нас вибирає сам, що чорне, а що – біле. Роман буяє великою кількістю спірних тверджень, що допоможе читачеві сформувати свою власну думку з цього чи іншого приводу. Для мене ця книга – абсолютно осіння! Текст просякнутий цитатами, увесь роман – ніби велика цитата, ти постійно у роздумах.
Мілан Кундера розглядає тут ніцшеанську ідею постійного повернення та ідею протиставлення легкості та тяжкості, котру черпає у грецького філософа Парменіда. Прозаїк також концентрує увагу на концепції кітчу, що є не просто красивою неправдою, а ширмою, якою люди відгороджують себе від смерті.
Як на мене, це одна з небагатьох книг, де назва повністю відображає суть книги. Автор своїми «ліричними відступами» у книзі створює атмосферу розмови з другом чи радником. Після кожної розповіді про того чи іншого героя, він трішки відхиляється від художнього твору і ділиться своїми думками та поглядами. Тут знайдеш все – життєві проблеми, пов’язані з вибором, вірність і зраду, чистоту почуттів та безсоромність світу, силу характеру, беззахисність уві сні! Дочитавши до кінця, мимовільно запитуєш себе – то яка ж все-таки ця легкість для мене? |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10038-myhajlo-petrovych-dragomanov-2240 | Презентація на тему «Михайло Петрович Драгоманов» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10038/2240-prezentacya-na-temu-mihaylo-petrovich-dragomanov.ppt | files/2240-prezentacya-na-temu-mihaylo-petrovich-dragomanov.ppt | Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1007-domestic-and-child-violence-9225 | Презентація на тему «Domestic and child violence» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1007/9225-prezentaciya-na-temu-domestic-and-child-violence.ppt | files/9225-prezentaciya-na-temu-domestic-and-child-violence.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Presentation on the topic Domestic and child violence
prepared by Boyko Ekaterina
10th grade
Remember: Not every act of violence between
two intimate partners is domestic violence. Also it is
not an isolated incident, but a pattern of coercive
and controlling behavior.
Boys and girls may be affected differently
Factor: Presence or absence of
loving, supportive adults
That ONE adult
may be YOU!!
Factor: Responsiveness
In school-aged children:
Use drugs or alcohol
Be harmed when they intervene in an assault
Display attitudes supporting the use of violence
Use violence in their own intimate relationships
What Does Trauma Look Like?
Let's STOP the violence together!
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10071-nacyonalnyj-muzej-pchelovodstva-ukrayny-7220 | Презентація на тему «Национальный музей пчеловодства Украины» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10071/7220-prezentaciya-na-temu-nacyonalnyy-muzey-pchelovodstva-ukrayny.pptx | files/7220-prezentaciya-na-temu-nacyonalnyy-muzey-pchelovodstva-ukrayny.pptx | Национальный музей пчеловодства Украины
Подготовила ученица 11-А класса Касперук Карина
Цель
Ознакомиться с историей происхождения музея, его деятельностью, задачами, особенностями территории, материалами. Рассмотреть химический состав меда и его полезные свойства.
План
Украина- медовая страна
Отец пчеловодства
Открытие музея
Задачи Института пчеловодства
Материалы музея
Территория музея
Главный продукт музея
День пасечника в музее
Польза меда
Химический состав меда
Вывод
Список источников.
Украина- медовая страна
Медовые напитки любили и ценили наши языческие предки. В договоре 911 года князя Олега мед и воск названы одними из главных продуктов торговли Руси с Византией. Музей пчеловодства не просто так был создан в Киеве. Украина считается родиной улья и медовой страной.
Отец пчеловодства
Отцом пчеловодства, автором рамочного улья для сбора меда и основателем первой в мире школы пчеловодства является украинец Петр Прокопович. Его научные работы публиковались в Европе и США, сам ученый вошел в науку, как реформатор технологии сбора меда, как просветитель, талантливый педагог и биолог.
Петр Прокопович воспитал себе достойную смену, его ученики не только сохраняют наработки своего учителя, но и преумножают их, что сделало украинское пчеловодство самым передовым в мире.
Открытие музея
Музей пчеловодства в Киеве. Первых посетителей Национальный музей пчеловодства Украины принял в середине 1980-х годов. Тогда же он стал структурным подразделением местного Института пчеловодства, который также был основан благодаря труду Петра Прокоповича и его единомышленников.
Задачи Института пчеловодства
Институт занимается научно-исследовательской, селекционной работой, разработкой технологий пчеловождения и переработки продуктов пчеловодства, вопросами профилактики, борьбы с болезнями пчел и их вредителями.
Материалы музея
В музее собрана материалы по истории пчеловодства, фотографии выдающихся ученых-пасечников, есть раздел апитерапии, новых достижений и технологий в этой отрасли. Экспозиция музея повествует обо всех этапах медопроизводства, начиная особенностями жизни пчелиной семьи, разнообразными медо-технологиями, заканчивая поверьями и легендами, связанными со сбором меда. В музейных стендах и витринах - инвентарь пчеловодов ХІХ столетия, рисунки и гравюры, первые издания, отображающие развитие «медовой науки».
Материалы музея
Гордостью музея является специально сконструированные наблюдательные ульи, сквозь которые можно посмотреть, как живут пчёлы, как строят соты, выгружают принесённый нектар, пыльцу, растят новых пчёлок. В музей также можно узнать о полезных свойствах разнообразных продуктов пчеловодства (мед, воск, обножка, перга, прополис, забрус, пчелиный яд).
Территория музея
Войдя на территорию музея, попадаешь в царство пчел, где под открытым небом собраны самые разнообразные ульи: от колод и плетенок до современных широко применяемых в пчеловодстве материалов.
Главный продукт музея
В музее можно узнать какие святые покровительствуют медосбору, о народных «медовых» праздниках, о технологии приготовления многочисленных медовых напитков и сладостей. И, конечно же, сможем продегустировать сладкую радость и гордость Украины – ее мед. Этого продукта здесь – более чем обширный выбор: на радость не только детям, но и взрослым.
День пасечника в музее
Ежегодно 19 августа в музее пчеловодства отмечается День пасечника, учрежденный Указом Президента Украины по инициативе Министерства агропромышленного комплекса и Союза пчеловодов. Все желающие могут приобрести как продукты пчеловодства, так и необходимый инвентарь. Гостей развлекают народные коллективы.
Польза меда
- Мед обладает противогрибковыми, антивирусными и антибактериальными свойствами;
- использование меда при ожогах, язвах, ранах и порезах в несколько раз ускоряет их заживление;
- мед кардинальным образом улучшает качество крови, потому как количество свободных радикалов контролируется полезными веществами меда;
- для людей, больных диабетом второй степени, мед может служить отличным заменителем сахара;
- мед улучшает процесс пищеварения, а также в течение короткого времени снимает заложенность носа, уменьшает кашель, снимает воспаление и уменьшает першение в горле при сухом кашле, помогает при лечении конъюнктивита. Молоко с медом: польза от сочетания этих двух компонентов проявляется в улучшении самочувствия в целом;
- мед естественным образом снимает воспаление тканей и способствует удержанию в организме кальция;
- при постоянном, но рациональном употреблении меда, польза меда проявляется в поддержании иммунной системы человека.
Химический состав меда
В состав мёда входят:
вода - 16÷20%;
углеводы - около 80%:
инвертированные сахара — 65÷78% (цветочный мёд) и 60÷70% (падевый мёд):
фруктоза - 38.2% (33-42%);
глюкоза - 31.3% (27-36%);
дисахариды и полисахариды - 10.1% :
сахароза (или просто сахар) — 1.3% ;
мальтоза и другие дисахариды - 7.3%;
декстрины до 2% (цветочный мёд) и до 5% (падевый мёд);
азотистые вещества - 0.2÷2.3%:
белковые вещества
ферменты — 0.2÷2%;
свободные аминокислоты — 0.1%
алкалоиды;
минеральные вещества — до 0.64%, в среднем 0.2% (цветочный мёд) и до 1.6% (падевый мёд);
витамины;
органические кислоты - 0.1÷0.3%;
ароматические вещества;
флавоноиды (красители);
оксиметилфурфурол;
фитонциды;
гормоны;
липиды (жиры).
Вывод
Национальный музей пчеловодства Украины – один из музеев Киева. Материалы музея, объекты, расположенные на его территории, служат полезным источником интересной информации для пчеловодов и людей, интересующихся этой отраслью хозяйства.
Список источников
http://primetour.ua/ru/excursions/museum/Muzey-pchelovodstva.html
http://panoramakiev.narod.ru/EXCURS/ChitajkaWiki/KievMed.htm
http://mesta.kiev.ua/museums/313-muzejj-pchelovodstva.html
http://shaundakul.com/rus/view_post.php?id=52
http://www.kievtown.net/rus/kiev_museums/beekeeping_museum.html
http://www.salkova.ru/Product_bee/Honey/chemistry.php
http://beehoney.com.ua/honey_chemical.html
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10067-teatr-9364 | Презентація на тему «Театр» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10067/9364-prezentaciya-na-temu-teatr.ppt | files/9364-prezentaciya-na-temu-teatr.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10022-merlin-monro-13511 | Презентація на тему «Мерлін Монро» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10022/13511-prezentaciya-na-temu-merlin-monro-skachaty.pptx | files/13511-prezentaciya-na-temu-merlin-monro-skachaty.pptx | Легенда світового кіно Мерилін Монро народилася в США 1 червня 1926 року. Її справжнє ім'я — Норма Джин Бейкер. Практично відразу ж після народження дівчинка потрапила до прийомної сім'ї.
У 16 років майбутня зірка Мерилін Монро вийшла заміж, закинувши навчання в школі. Але через 2 роки її чоловік пішов на флот, а сама Мерилін Монро пішла працювати на авіазавод. Це поклало кінець її першому шлюбу.
У 18 років Мерилін Монро зайнялася модельною справою і отримала свій перший гонорар за фотозйомку. Свій контракт з кіностудією вона вже підписала з ім'ям Мерилін Монро. Зірковий статус вона отримала після ролей у фільмах «Ніагара» та «Джентльмени надають перевагу блондинкам».
У 1951 році Мерилін Монро познайомилася з Джоном Кеннеді. За чутками, у них був роман.
Другий шлюб Мерилін Монро був оформлений у 1954 році. Вона стала дружиною відомого американського бейсболіста.
У 1956 році Мерилін втретє вийшла заміж — за драматурга Артура Міллера. З ним вона прожила 4,5 роки, що є своєрідним особистим рекордом для Мерилін.
Мерилін Монро, будучи символом епохи і об'єктом захоплення мільйонів людей, померла від передозування снодійними речовинами. Смерть настала 5 серпня 1962 року. Їй було всього 36 років.
Цікаві факти
з життя
Мерилін Монро удостоєна зірки на голлівудській «Алеї слави».
Мерилін Монро і Радж Капур стали першими кіноакторами, розділили премію «Золотий глобус» у 1960 році.
Пісні Леді Гага «Government Hooker», Blue System «The Wind Cries (Who Killed Norma Jean)»
Марка Ешлі «Marilyn's Dream»
Елтона Джона - «Candle in the Wind" (1973)
присвячені Мерилін Монро
Мерилін Монро вимовила всесвітньо відомі фрази «Не хвилюватися, а хвилювати», «Я люблю красивих чоловіків! Але серед нас їх дуже мало ... Ви можете назвати ім'я красивого чоловіка? Радж Капур, Кларк Гейбл, Лоуренс Олів'є і все, мабуть!»,«Дайте дівчині пару туфель на шпильках і вона завоює весь світ! »
Мерилін Монро входить в число найбільш відомих шульг. Навіть на сайті BBC її ім'я в числі знаменитих людей, які писали лівою рукою. Але на фотографіях чітко видно, що актриса пише і фарбується правою рукою.
Фотографія Мерилін Монро була на обкладинці першого номера журналу «Playboy».
Всупереч поширеним чуткам, немає ніяких фізичних доказів того, що у Мерилін був любовний зв'язок з Робертом Кеннеді. Цілком можливо, що вони були просто друзями.
В останній день зйомок актор фільму «Неприкаяні» Кларк Гейбл заявив: «Господи Ісусе! Я щасливий, що цей фільм нарешті ДЗСН. Монро довела мене до серцевого нападу». На наступний день Кларк Гейбл отримав інфаркт міокарда і через 11 днів помер.
Актриса зробила декілька пластичних операцій. Хірурги виправили її ніс, змінили форму підборіддя й вирішили проблему з волоссям, які росли трикутним виступом на лобі.
Існує широко поширений міф, що Монро підпилювала каблук на одній з туфель на півсантиметра, щоб домогтися своєї знаменитої вихляючою ходи, як у фільмі «В джазі тільки дівчата». Насправді вона цього не робила, а такої ходи вона домоглася під час зйомок у фільмі «Ніагара».
«Я згодна жити в світі, яким правлять чоловіки, до тих пір, поки можу бути в цьому світі жінкою»
— Мерилін Монро
«У жінок є тільки дві зброї: туш для вій та сльози. Але ми не можемо їх використовувати одночасно»
— Мерилін Монро
«Мрія мільйонів не може належати одному»
— Мерилін Монро |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10079-osnovni-ekologichni-zakony-13544 | Презентація на тему «Основні екологічні закони» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10079/13544-prezentaciya-na-temu-osnovni-ekologichni-zakony.ppt | files/13544-prezentaciya-na-temu-osnovni-ekologichni-zakony.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10021-istoriya-styliv-u-mystectvi-ta-kostyumi-17050 | Презентація на тему «Історія стилів у мистецтві та костюмі» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10021/17050-prezentaciya-na-temu-istoriya-styliv-u-mystectvi-ta-kostyumi.pptx | files/17050-prezentaciya-na-temu-istoriya-styliv-u-mystectvi-ta-kostyumi.pptx | Урок-презентація з дисципліни “Історія стилів у мистецтві та костюмі”
Тема:
“Український народний костюм”
Підготувала
Учениця 9-Б класу
Сердюк Яна
Традиційне вбрання кожного народу є одним з найбільш масових видів його художньої творчості. Народний одяг відзначається простотою форм, стрункістю силуету, багатством і різноманітністю прикрас, насиченим колоритом. У ньому яскраво виявляється вміння народних майстрів за допомогою простих, логічних засобів органічно поєднувати практичність і красу. Багато творчої винахідливості й фантазії вклав у створення одягу український народ. Наче саму чудову природу України переносили в оздоблення костюма, в його радісну гаму народні умільці протягом століть.
Колорит вбрання багатьох районів України був світлий, білий, збагачений яскравими кольорами вовняних плахт, запасок, поясів, вінків, червоного намиста й стрічок.
Колорит з перевагою червоно-чорно-синього оздоблення характерний для Центрального Подніпров'я.
Цікаві яскраво оздоблені багатою вишивкою сорочки Київщини, Черкащини. Сорочки Полтавщини в основному вишиті вирізуванням, мережкою, нитками білого
або сірого кольору.
На Поділлі та Буковині переважала червоно-чорна, жовта та синя вишивка.
Заткані червоним сорочки Волині чудово поєднувалися з червоно-жовто-зелени-ми андараками та яскраво
розшитими кусанами.
При всій різноманітності крою, колористичних рішень, характерних для окремих районів України, дуже виразно виявляється підпорядкування окремих локальних видів одягу та оздоблення єдиному художньому ансамблю, характерному для українського народного одягу.
БУКОВИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Дівочий костюм. Сорочка з суцільними широкими рукавами, пришитими по основі, оздоблена поліхромною вишивкою. Кептар вишитий барвистими візерунками кольоровою вовною. Опинка, що обгортає стегна, з домотканої шерстяної тканини, заткана нитками жовтого та жовтогарячого кольорів. Головний убір — «кода» — зроблений з картону, обшитого тканиною, прикрашений бісером, квітами, стрічками. Зверху прикріплений пучок тирси (ковили). Різноколірне скляне намисто рясно вкриває погруддя та шию. Шкіряні черевики жовтого кольору, на ґудзиках, красиво орнаментовані.
Парубоцький костюм. Довга тунікоподібна сорочка з домотканого полотна, що одягалася поверх штанів, підперезана широким шкіряним поясом. Кептар та сердак оздоблені аплікацією із шкіри, сукна та вишивкою. Вузькі «холоші»-штани з білого полотна вишиті на холошах. Одяг був надзвичайно колоритним, багато прикрашався різноколірною вишивкою, плетивом, аплікаціями з шкіри, металевими пістонами. Парубоцькі капелюхи були оздоблені квітами, різноколірними стрічками, пером та ін. Постоли «морщені», «заклебучені», прив'язані до ноги «волоками».
ЗАХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Сорочка-довганя з домотканого полотна. Станок сорочки оздоблений «пазухою» — витканим з червоних ниток квадратом біля вирізу горловини. Рукава біля плеча вишиті багатоколірними ромбами. Вздовж рукавів вишитий ланцюг з різноколірних ромбів — «хвіст». Техніка вишивки «вито» — різновидність настилування. Безрукавка-«плічка» з зубцями на полах прикрашалась вишивкою та тасьмою. фартух-«плат» оформлений різноколірними стрічками та мережкою. Вінкопо-дібний головний убір з «уплітки» прикрашений квітами та бісером. Нашийна прикраса — «силянка» у вигляді широкої стрічки, розшитої бісером.
Чоловічий костюм. Коротка сорочка домотканого полотна. Полики її оформлені вишивкою білими нитками настилуванням та вирізуванням. Широкі штани «гачі» з білими китицями — «ройтами» — на холошах та «кривульками» з синьої тасьми густо зібрані біля пояса на вузький «ганчик». Сорочка та штани підперезані широким шкіряним поясом — «цифрованим чере-сом», орнаментованим тисненими узорами, мідними кільцями та ін. Постоли, як жіночі, так і чоловічі, орнаментовані тисненням та оздоблені металом.
СХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Сорочка-«ромованка» домотканого полотна з уставками, з вишивкою гладдю. Вишиті верхня частина рукавів, низки рукавів, зап'ясники та чохли. Запаски ткані, з поперечними смугами. Трималися запаски на поясі, так званому «багорі». Кептар оздоблений кольоровою вишивкою, волічковими китицями, аплікацією із шкіри та сукна, бісером і металом. Барвиста хустка з квітами на чорному тлі. Шкіряні морщені постоли одягнуті на плетені вовняні орнаментовані білими нитками «капчури».
Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка носилася поверх штанів. Виріз горловини зібраний «в зморшки» і зав'язаний на очкур. Вишивка прикрашає комір, пазуху та поділ. Кептар та сердак оздоблені вишивкою, аплікацією із шкіри, волічковими китицями та смужками. Коричневий капелюх «клебанка». Червоні сукняні штани «гачі». Морщені постоли взуті на сукняні «капчури». При цьому враховувалось гармонійне поєднання кольорів штанів та капчурів.
ЛЬВІВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками. Шерстяний безрукавний горсик з «лаптихами», прикрашений кольоровими нитками, шнурами та мереживом. Білий кабат розшитий чорним шнуром. Сорочка і полотняний фартух вишиті багатоколірною ниткою хрестиком. Орнамент переважно рослинний. Смугаста спідниця «щорц» з домотканої тканини є вдалим доповненням ансамблю. Вишита полотняна хустка пов'язана на червону «бавницю» з бахромою. Оригінальної форми постоли з пряжками надіті на білі онучі. Прикраси: гердани та «пістряне» намисто.
Чоловічий костюм. Сорочка на кокетці з виложистим коміром. На маніжці, комірі та манжетах вишивка. Штани вузькі, темного кольору, буденні — з домотканої тканини, святкові — переважно фабричні. «Каптан» (кафтан) білої домотканої вовни, прикрашений кольоровими шнурами та аплікацією з сукна й шкіри. Повстяний капелюх оздоблений стрічкою, квітами та пером. Шкіряні чоботи жовтого кольору багато орнаментовані.
ЧЕРНІГІВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка домотканого полотна. Широка маніжка, стоячий комір, манжети й поділ прикрашені вишивкою. Одягалася сорочка переважно навипуск під кручений пояс. Штани грубого невідбіленого полотна, неширокі.
Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна «до поликів» з широкими, у півтори пілки, рукавами. На рукавах та поликах червоно-чорна вишивка гладдю. Синя керсетка з підрізною спинкою, «до фанд» (з фалдами). Червона спідниця у складку типу андарака домотканої вовни з тканим різноколірним геометри-зованим орнаментом по подолу. Білий полотняний фартух вишитий по подолу, з «закладками» та обшивкою мереживом. Дві різноколірні хустки пов'язані на білий очіпок. Одна хустка пов'язана «просто», а друга підведена під підборіддя і зав'язана на маківці. Личаки прямого плетіння у чоловіків та жінок одягалися на полотняні онучі.
ПОЛТАВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Парубоцький костюм. Полякова сорочка домотканого полотна з широкими рукавами. Станок сорочки разом з поликами «ря-сований» біля коміра. Шви розшиті сірою лляною ниткою. Такою ж ниткою зроблена мережка на пазусі та низках рукавів. Штани вибійчані «наддніпрянського» типу на очкурі. Пояс тканий, широкий, червоно-зелений. Чоботи-«витяжки» з низько відрізаними халявами («чирики»).
Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками, стоячим коміром. На уставках, підполиччі та рукавах червоно-чорно-зелена вишивка. Керсетка коротка, «до стану», з фабричної шерстяної тканини, з вишитим наріжником — кутом правої поли. Спідниця баєва з «перцями», фартух з брижами, закладками та вишитою лиштвою. До вікна прив'язані різноколірні стрічки. Прикраси: різноколірне намисто, каблучки, сережки. Черевики чорного кольору з зеленими шнурками.
ВОЛИНЬ Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з виложистим коміром. Кусан, також з домотканої шерстяної тканини, шився зі складами від лінії талії. Він яскраво розшитий кольоровими нитками та аплікацією з зеленого сукна. На червоний літник, тканий поздовжніми смугами зеленого, білого та синього кольорів, пов'язана вовняна килимова запаска-«попередниця» із складним різноколірним геометричним орнаментом. Біла хустка з китицями заткана червоною смужкою. Хустка пов'язана на «кибалку», зроблену з джута лляної куделі, луб'яного обідка та ін.
Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна. Комір виложистий. Пазуха, комір, станок та чохли оформлені геометричним тканим орнаментом червоного кольору. Підперезана сорочка багатоколірним тканим поясом з «кутасами». Штани вузькі з невідбіленого сурового домотканого полотна. Жінки та чоловіки носили личаки, що взувалися на полотняні «завої».
ПОДІЛЛЯ Кінець XIX — початок XX ст.
Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна, кроєна «впе-рекидку», з виложистим широким коміром. Рукава та «третин-ниці», що вставлялися між основними пілками, зшиті швами, розшитими нитками жовтогарячого кольору. Комір та пазуха вишиті «виноградом» жовто-золотавого кольору. Сорочка навипуск, підперезана червоно-зеленим поясом з китицями. Неширокі штани з темної фарбованої домотканої тканини. Кожух «до стану» із стоячим коміром. Комір, поли та низки рукавів обшиті чорним смушком та вовняними кольоровими нитками. Шапка «стовбувата» з чорного смушку.
Парубоцький костюм. Тунікоподібна сорочка з широким стоячим коміром. Комір, пазуха та манжети вишиті нитками червоно-чорного кольору. «Чугаїна» темно-рудого кольору, кроєна «до стану», з «прохідкою», з яскравою поліхромною вишивкою вовняними нитками. Капелюх повстяний, прикрашений стрічками та квітами.
ПОДІЛЛЯ Кінець XIX - початок XX ст.
Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з суцільним рукавом. Виложистий комір, верхня частина рукавів та погруддя вишиті великими квітами червоно-синіми нитками. Широка спідниця-літник з домотканого сукна обшита по подолу плисом, фартух домотканий шерстяний з різноколірною вишивкою. Червоний тканий пояс з китицями пов'язаний на два боки. Характерний для Поділля вінок, в який ззаду вплітають більші квіти, спереду менші. Чоботи руді з орнаментованими закаблуками. Прикраси: червоне «кам'яне» та перламутрове біле намисто і сережки.
Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з суцільними рукавами, пришитими до станка декоративними кольоровими розшивками. Рукава, особливо верхня частина, та погруддя пишно вишиті технікою набирування. Характерні вертикально вишиті смужки біля пазухи. Поділ сорочки має два розрізи, вишиті яскравою, в основному червоного кольору, вишивкою. Носили сорочку з великим напуском на пояс. Горбатка з чорної шерстяної домотканої тканини з кольоровою ниткою по подолу. До вузької крайки, що підтримує горбатку, підвішений гаманець. Невисокий очіпок циліндричної форми, до якого пов'язана «нафрама» з тонкої білої тканини. Прикраси: червоне «кам'яне» намисто з дукачами, каблучки та сережки. Постоли шкіряні на ремінцях.
ПОЛТАВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з поликами, вишита квітами червоно-чорного кольору. Керсетка довга, «у складку», з високою талією, прикрашена тасьмою і плисом. Рясна спідниця з напівшерстяної фабричної тканини з нашитими по подолу стрічками з плису. Вінок високий, «чубатий», з прив'язаними до нього кольоровими кісниками. Намисто «добре», червоне, з дукачами. Чорні шкіряні черевики на високих підборах.
Жіночий костюм. Сорочка з домотканого полотна. Рукава, під-поличчя та полики вишиті лляними нитками сірого або білого кольорів. На місці з'єднання рукавів з уставками рукав збирався в зборочки-«пухлики». Керсетка «в розмашку», «з вусиками», пошита з ситцю в квіточку. Поли керсетки обшиті плисом, по лінії талії нашиті червоні гудзики. Плахта «з крилами», шерстяна, з дрібним малюнком у квадратах. Колір квадратів переважно зеленкувато-синій та червоний, фартух з полотна оздоблений мережкою та вирізуванням. Головний убір «намітка» з тонкої білої тканини, пов'язаний на м'який очіпок. Орнаментовані чоботи — «сап'янці» жовто-коричневого кольору.
КИЇВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна з «призбиранням» біля коміра. Пазуха, комір, низки рукавів та рукава біля пройми вишиті червоно-чорними нитками хрестиком. Орнамент рослинний. Штани широкі, «наддніпрянські», з сурового полотна, на очкурі, підперезані широким червоно-зеленим поясом, пов'язаним «на два кінці». Чорно-рудувата свита доморобного сукна пошита «до ряс». Стоячий комір, поли та «закавраші» обшиті шкірою. Висока шапка із сивого смушку «стіжкуватої» форми. Чорно-руді шкіряні чоботи з невисокими халявами.
Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками та вузеньким стоячим коміром. Червоно-чорна та чорно-синя вишивка на пазусі, уставках та чохлах виконана хрестиком бавовняними нитками. Для мережки по подолу використана сіра лляна нитка. Зелена з червоними «перчиками» баєва юпка пошита «на три вуси» з великим виложистим коміром. Запаски, червона передня та синя задня, з домотканої шерстяної тканини з різноколірним геометричним орнаментом по подолу. Крайка з китицями зав'язана на лівому боці. Вишитий волічкою бавовняний очіпок затягувався на потилиці червоною стрічкою. Прикраси: червоне намисто, намисто з бурштину (янтарю), сережки та каблучки. Чоботи червоні на високих «корках».
ХАРКІВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Чоловічий костюм. Сорочка «до гестки» з бочками, що вшивалися між основними пілками. У зв'язку з тим, що станок, завдяки бочкам, ширший, ніж кокетка, біля шва, що з'єднує станок та кокетку, утворювались численні зборки. Червоно-чорна вишивка хрестом на комірі, маніжці та манжетах. Штани широкі, пістрякові до очкура. Капелюх — бриль з соломи. Чоботи-«пришви» з чорної шкіри.
Жіночий костюм. Сорочка з уставками прямокутної форми. Багатоколірна вишивка у вигляді квадратів на уставках, вздовж рукавів та на вузенькому стоячому комірі. Низки рукавів «от-лажки» зібрані «на нитку». Поділ прикрашений мережкою та прутиком. Парчева, керсетка «до дев'яти вусів», з зубцями на погрудді, обшитими, як і поли керсетки, кольоровою тасьмою «висічкою». Плахта виткана квадратами переважно жовтогарячого кольору. фартух-«завіса» парчевий, з подолом, обшитим червоним сукном. Парчевий очіпок циліндричної форми з «вушками». На очіпок пов'язували квітчасту хустку. Чоботи-«чорно-бривці» чорно-жовті, з орнаментованими закаблуками.
ДНІПРОПЕТРОВЩИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Характерним для керсеток та юпок на Дніпропетровщині на той час був чотирикутний виріз горловини — «каре». Юпанка з блискучої, «оертусової», тканини, «до складок». Поли, низки рукавів та виріз горловини обшиті чорним плисом та кольоровими нитками. Плахта ціла, «нагальна». Орнамент «ведмежі лапи» створює ритмічний малюнок із різноколірних вовняних ниток з перевагою червоно-білих та жовто-зелених кольорів. Білий полотняний фартух прикрашений вишивкою та «зашивками». Звужений з боків червоно-сріблястий шовковий «капор» часто носили без хустки. Зелено-чорні чоботи-«чорнобривці» з вистроченими закаблуками та мідними підківками на високих «корках». Прикраси: «добре» намисто з дукачами, каблучки та сережки.
Чоловічий костюм. Полотняна, з «бамбака», «лоцманська» сорочка з широкими рукавами в дві пілки. Нашивна маніжка та стоячий комір, зав'язаний червоною стрічкою, вишиті червоно-чорними нитками. Оздоблені вишивкою також низки рукавів. Сорочка заправлена в широкі пістрякові штани «наддніпрянського» крою, підперезані широким червоним в'язаним поясом з китицями. Свита біла з домотканого сукна «до стану», з стоячим коміром. Головний убір — сіра смушкова шапка циліндричної форми.
ДОНЕЧЧИНА Кінець XIX - початок XX ст.
Жіночий костюм. Сорочка «до гестки» з нашитою вздовж вирізу горловини пілкою. Вишивка червоно-чорного кольору Прикрашена сорочка ще мережкою та вирізуванням. «Кохта черкасинова», «під усики», розшита кольоровою тасьмою. Поли обшиті мереживом. Рясна спідниця з яскравої фабричної тканини по подолу обшита плисом та підшита «щіточкою», щоб не протиралася на перегині, фартух-попередниця, «запон» з фабричної тканини, оздоблений мережкою та підшитою по подолу «шляркою». Кашемірова хустка надіта на «сіточку», що пов'язувалась на «гуг-лю» — туго скручене волосся. Високі шкіряні черевики з червоними шнурками.
Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка з широким стоячим коміром і широкою маніжкою. Комір, маніжка і низки рукавів вишиті. Обов'язковим атрибутом чоловічого костюма була коротка «жильотка» темного кольору. Штани з напівсукна, вузькі, міського крою. Чоботи-«бутилки» з твердими блискучими халявами. Головний убір — картуз.
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ Друга половина XX ст.
Жіночий костюм. Бавовняна сорочка, пошита за традицією з уставками, пришитими до стану широким «змережуванням», з вишитими рукавами. Нагрудник, схожий на білоруський «саян», з шерстяної тканини синього кольору є комплексом ліфа з спідницею, фартух з такої ж тканини, оздоблений вишивкою гладдю та мережкою. Хустка квітчаста шерстяна. Прикраси: «плетьонка» з бісеру, «коралі».
Дівочий костюм. Біла шовкова блузка вже з коротким рукавом, але з традиційним орнаментом, вишитим вздовж пазухи та на рукавах. Сарафан з квітчастої тканини відрізний, в талію. Прикраси: традиційна «плетьонка» з бісеру світлих кольорів.
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
Чоловічий костюм. 50—60-і pp. Сорочка синього кольору на кокетці, з поліхромною вишивкою маніжки, манжетів та подолу. Штани темні з фабричної шерстяної тканини. Сорочка носиться переважно поверх штанів «під пас».
Дівочий костюм. 70-і pp. XX ст. Блузка з суцільним вишитим рукавом. Виріз горловини обшитий плетеною сіточкою з різноколірних ниток. Безрукавка-«сердак» вишита «коралями» і обшита по полах тасьмою. Спідниця «шаленова» з шерстяної тканини в квіточку.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ 70-і pp. XX ст.
Багатошаровий, яскраво розшитий костюм молодої жінки є зразком, де органічно переплелися традиційні форми і декор з сучасним матеріалом. Сорочка з фабричного полотна з типовим для Поділля суцільнокроєним рукавом. Округлість рукава призбирана. Рукава, пазуха і поділ розшиті різноколірними «розшивками». Безрукавка і спідниця складають один ансамбль, вони з тонкої фабричної шерсті традиційного для Поділля темного кольору. Спідниця у складку з розшитим подолом. Безрукавка в талію, поли яскраво вишиті. На ногах туфлі-«постоли» традиційного типу.
Жіночий костюм, що склався на традиційній основі. Блузка з фабричної тканини з суцільнокроєним рукавом. Вишивка на рукавах і пазусі однотонна (чорна) або ж двоколірна (чорна з червоним). Широка спідниця з яскравої фабричної тканини, переважно з малюнком (квіточки, горошок). Поділ спідниці прикрашають, як правило, кількома поперечними складками.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ 50-60-і p.p. XX ст.
Жіночий костюм. На Вінниччині замість традиційної жіночої сорочки в наш час увійшла в побут сорочка «до талійки» з поліхромною вишивкою квіточками на кокетці і рукавах, з обов'язковою квіткою, вишитою на вирізі горловини. Рясна спідниця з барвистої тканини обшита по подолу зеленим плисом, фартух із ситцю із «шляркою» (оборкою) прикрашений кольоровими стрічка.
Чоловічий костюм. Біла бавовняна сорочка з кокеткою-«пере-гинкою», від якої вздовж погруддя зроблені дрібненькі складочки-«фальбаночки». На комірі, пазусі та «дудах» поліхромна вишивка. Вузькі штани сучасного крою.
Українські зачіски та головні убори
Дівочі зачіски та головні убори. За часів Київської Русі дівчата носили розпущене волосся, розділене посередині. Ця традиція протягом століть зберігалася в побуті українських дівчат. Однак у кінці XIX — на початку XX ст. це явище вже стає винятковим і частіше пов'язується з тим чи іншим обрядом, зокрема весіллям. Під час праці волосся підв'язували або заплітали в одну чи дві коси. Дрібненько сплетені косички (дрібниці) були поширені серед дівчат Поділля, Київщини та Полтавщини. На Волині та й на тому ж Поділлі дівчата заплітали коси учетверо (батіжок)
У деяких місцевостях Прикарпаття зберігався старовинний звичай подовжувати природне волосся штучними косами з червоної бавовняної волічки. На Гуцульщині дівчата вплітали в косу нитку (шварку), на яку нанизували ґудзики. Для закріплення коси на голові її густо оплітали червоною вовною (попліткою) або прив'язували кінці кіс на тім'ї червоною стрічкою, яка закінчувалася на потилиці. Зачіску оздоблювали живими квітами — закосичували. На Покутті дівчата розділяли волосся на тім'ї на дві половини і заплітали над вухами коси (китки), які укладали на зразок вінка
Для дівчат Лівобережжя у святкові дні було типовим заплітання волосся в одну косу, яка вільно звисала за спину, а в будень — у дві, що закладалися вінком. На Правобережжі і в свято і в будень дівчата заплітали волосся здебільшого у дві коси, які в свято вільно спадали на спину, а в будень закріплювалися навколо голови. На Полтавщині дівчата інколи заплітали волосся в одну велику і кілька маленьких кіс. Відомі й більш складні види зачісок, наприклад, у зв'язку, при якій частину волосся спереду розділяли навпіл та напускали на обидві сторони чола, утворюючи так звані начоси, кінці яких закладали за вуха під коси.
Звичай прикрашати голову квітами (квітчатися) був дуже поширений. Заплітаючи волосся у дві коси, дівчата обвивали їх навколо голови та закріплювали за ними квіти, що створювало враження одягнутого на голову вінка.
Дівочі головні убори суттєво відрізнялися від жіночих. Їм притаманна велика різнобарвність і пишність кольорів. Особливим розмаїттям форм і оздоблень відзначалися весільні головні убори. Характерним для них було те, що верх голови, маківка, був завжди відкритим. Звідси й головний убір здебільшого мав вінкоподібний вигляд.
Вінкоподібні головні убори поділяються на вінки-шнури, вінки площинні та вінки звиті. Матеріали, конструкція, форми й техніки їх виготовлення були найрізноманітнішими. Існували дівочі головні убори і інших форм.
Вінки-шнури мали вигляд тоненької яскравої стрічки, яку пов'язували навколо голови і закріпляли ззаду, стримуючи розпущене волосся. За таку стрічку, наприклад, на Чернігівщині затикали штучні або живі квіти, а на Київщині нашивали закладену у дрібні складки різнокольорову тканину, що імітувала вінок.
Площинні вінки робили обов'язково на твердій (іноді картонній) основі, яка мала циліндричну форму. Часом на неї у багато рядків нашивали вузенькі різнокольорові стрічечки, зібрані у дрібні складки. Частіше ж основу обтягували шовковою тканиною, а зверху прикріплювали квіти.
Звиті вінки — найскладніша стадія розвитку дівочих головних уборів, яка мала значні територіальні відмінності. Так, на Середньому Подніпров'ї розмір квітів поступово зменшується в напрямку потилиці, в той час як в інших місцях (наприклад, на Поділлі) "квітчалися" в протилежному напрямку.
У звитому чубатому вінку композиційний акцент був спереду. Залежно від призначення такий вінок міг бути більш або менш нарядним і складним. Робили його з різних живих (чорнобривців, рожі, васильків, маку, жоржини, барвінку) або штучних (воскових чи паперових) квітів, прикрашали сусальним золотом, пташиним пір'ям, пофарбованим у яскраві кольори. Ззаду на спину опускалися барвисті стрічки
На Західній Україні зачіски прикрашали уплітами, ґерданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку тощо. Дівчата підв'язували підборіддя червоною хустиною і, піднявши її на тім'я, опускали кінці з тороками за голову — у переміть. Попід хусткою з боків голови втикали живі або штучні квіти — чічки. На Івано-Франківщині до кіс прив'язували цілі жмути червоної, рідше різнокольорової вовни, яку опускали на плечі, — уплітки. Гуцулки носили З. в. зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір'я — карабулі. На весілля одягали головний убір на зразок шапочки, зроблений з ґерданів та стрічок і оздоблений спереду круглими металевими бляшками, а збоку китицями квітів.
На свята прикрашали коси квітами або дрібним пір'ям, яке вмочували в розтоплений віск. Поверх усього цього накладали різнокольорові шовкові стрічки, кінці яких опускали на плечі. Під час праці дівчата підв'язували волосся стрічками.
Лопатушка. Цей головний убір складався з окремих круглих звивів закладеної у дрібні складки різнокольорової тканини або шовкової стрічки, які закріплювалися на твердій основі циліндричної форми. Побутував на Полтавщині.
Пов'язка — закріплений на каркасі яскравий шерстяний плато. (Чернігівщина, Полтавщина).
Стрічки-бинди. За допомогою таких різнокольорових стрічок дівчата прикрашали весь комплекс свого вбрання, прикріплюючи їх у великій кількості до стрічки або вінка на потилиці або пришиваючи до стрічки, яку пов'язували на шиї (Чернігівщина, Лівобережна Київщина та Черкащина).
Чільця — низка тоненьких орнаментованих латунних пластинок, що спадали на чоло. Ч., які побутували у XIX ст. на Гуцульщині, зберегли багато архаїчних рис і нагадують старовинні головні прикраси періоду Київської Русі.
Зачіски та головні убори заміжніх жінок
Зачіски заміжніх жінок помітно відрізнялися від дівочих. За давнім звичаєм, вони не заплітали волосся в коси, а, розділивши навпіл, зав'язували у жгут та звивали у плаский клубок на потилиці. У XIX — на початку XX ст. на значній території У країн й зачіска жіночого волосся зводилася до простого закручування його у вузол і підтикання під головний убір. У ряді районів Подністров'я та на Бойківщині жінки, однак, заплітали волосся у дві коси, подовжені уплітами з червоної вовни. Над чолом вони укладали очіпок, зроблений з кольорової бавовняної хустки, тісно зав'язаної на дерев'яному обручі. Очіпок оздоблювали низкою великих заколок із блискучими золотавими головками. Від нього на плечі звисали дві довгі червоні стрічки (партиці) поміж косами, що спадали нижче талії. Поверх очіпка носили білу хустку, зав'язану так, що два кінці, схрещуючись під підборіддям, зав'язувалися на шиї.
"Засвітити волосся" — давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай, хвороби та пошесті.
Чоловічі зачіски та головні убори
Для найбільш поширених чоловічих зачісок українських селян XIX ст. характерне досить високе підрізання волосся навколо всієї голови. Верхнє волосся біля маківки прикривало підголені місця. Головні убори були більш різноманітними. Залежно від сезону, місцевих традицій тощо їх робили із різних матеріалів та багатьох форм. Деякі різновиди мали пишне оздоблення, особливо на Західній Україні.
Підворота — повсюдно поширена на Україні зачіска, коли волосся підрізалося навколо голови, а на потилиці залишалося дещо довшим. Гуцули залишали волосся ззаду досить довгим, іноді заплітаючи його в одну чи дві коси.
"Під макітру" ("в кружок") — спосіб підстригання, відомий з XVII ст., коли за краєм накладеної на голову макітри відтинали волосся рівно довкола голови. Ця стрижка збереглася на Поділлі до початку XX ст. Їй передувала традиція голити всю голову, залишаючи на маківці довгого чуба (оселедця), який закручували за вухо. Ця традиція побутувала переважно серед запорізького козацтва.
Брилі (солом'яники) займали важливе місце серед головних уборів українських селян. Їх плели різними способами: рівною широкою стрічкою, а також у зубчики, в луску, косичкою тощо. Перші носили назву простих, а інші — зубчастих. Широкою популярністю користувалися брилі з широкими крисами і головкою у вигляді зрізаного конуса.
Солом'яні капелюхи Буковинського Поділля мали високе дно та вузькі загнуті догори криси, які облямовувалися чорною стрічкою, оздоблювалися квітами, ґерданами та півнячим пір'ям. На Подністров'ї високі головки капелюхів прикрашали плетеними із різнокольорового бісеру ґерданами, павиним пір'ям, паперовими й волічковими квітами.
Шапки (капелюхи) — найдавніший тип чоловічих головних уборів. Узимку носили шапки з овечого хутра або суконні з хутровою опушкою. Ця стародавня традиція зберігалася до початку XX ст. Носили їх залежно від місцевих звичаїв — прямо на всю голову, заломлюючи посередині, зсуваючи на потилицю або набакир.
СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ
Андарак — вид спідниці з цупкої тканини. Бавниця — китиці. Бертусова тканина — блискуча тканина фабричного виробництва. Бамбак — бавовняна тканина фабричного виробництва. Букурійка — вузький ремінний пояс. Волічка — вовняна нитка, гарус. Вуса — склади. Гачі — полотняні або суконні штани. Гердан, силянка — дрібне намисто, нанизане на нитяну мережу. Гуня, гунька — вид свити. Закавраші — великі манжети. Кабат — верхній одяг типу свити. Капчури — короткі вовняні панчохи. Косиця — дівоча сорочка з поздовжньою вишивкою на рукавах. Крайка — жіночий тканий пояс. Кусан — жіночий жакет з рукавами. Кутаси — китиці. Лаптих — оздоблення горсика. Літник — вид спідниці з поздовжніми смугами різного кольору. Прохідка - невідрізна частина спинки від лінії талії. Ряси — рясні складки. Табівка — шкіряна сумка, оздоблена металом. Черкасинова кохта — жіночий жакет з рукавами. Чугай, чугаївка, чуганя — вид свити. Щорц — смугаста спідниця.
Кінець.
Лубни 2012 |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10095-konkurenciya-6835 | Презентація на тему «Конкуренція» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10095/6835-prezentaciya-na-temu-konkurenciya-skachaty.pptx | files/6835-prezentaciya-na-temu-konkurenciya-skachaty.pptx | Конкуренція
Конкуренція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків.
Конкуренція — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.
Сфера дії
Внутрігалузева конкуренція являє собою суперництво підприємств однієї галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару.
Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу зі сфер менш прибуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбивають ці умови.
За типом ринкової структури
Досконала (чиста) конкуренція
Недосконала конкуренція
Досконала конкуренція
1)багато дрібних підприємств, що пропонують на ринку однорідну продукцію.
2)частка кожного підприємства в загальному обсязі ринкової пропозиції настільки незначна, що будь-яке його рішення про підвищення або зниження ціни не позначиться на ціні ринкової рівноваги. Діють вільні ціни.
3)для входу нових підприємств до галузі та виходу будь-якого підприємства з неї немає жодних перешкод.
Недосконала конкуренція
Це конкуренція, яка тією чи іншою мірою пов'язана з певним обмеженням вільного підприємництва. Для недосконалої конкуренції характерна незначна кількість фірм у кожній сфері підприємницької діяльності, можливість якоїсь групи підприємств впливати на кон'юнктуру ринку. При недосконалій конкуренції існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових підприємців, немає близьких замінників продукту, що виробляється привілейованим виробником.
За методами ведення конкурентної боротьби розрізняють цінову, нецінову, добросовісну і недобросовісну конкуренцію.
Цінова конкуренція здійснюється маневруванням цінами з метою більш вигідного використання ринкової кон'юнктури. (збивання ціни)
Нецінова конкуренція ґрунтується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, ефективніших методах збуту, використанні різних форм маркетингової комунікації, поліпшенні умов оплати.
Добросовісна конкуренція — це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами.
Недобросовісна конкуренція включає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу (чорні технології) |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10084-hramy-indiyi-6557 | Презентація на тему «Храми Індії» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10084/6557-prezentaciya-na-temu-hramy-indiyi.pptx | files/6557-prezentaciya-na-temu-hramy-indiyi.pptx | Виконала:
Учениця 11 класу
Ярмолюк Анастасія
Храми Індії
Тадж Махал (Taj Mahal), мармурове диво Індії.
Цей пам'ятник-мавзолей оповідає про ніжну любов мусульманського короля Великих Моголів (не плутати з монголами) Шаха Джахана до своєї дружини - казкової красуні Мумтаз Махав.
Будівництво цього грандіозного мавзолею, що перевершував красою і розмірами всі інші, продовжувалося більше двадцяти років. У роботі брало участь більше двадцяти тисяч чоловік, включаючи кращих архітекторів запрошених з Персії, Туреччини, Самарканду, Венеції і самої Індії. Закінчений твір вражає своєю досконалістю і красою своїх ліній і фарб. Дійсно, це диво з чудес. Легкий, як уранішня пісня, чистий, як гірське джерело. Висота Тадж Махала разом з куполом досягає 74 метрів. По кутах мавзолею піднімаються чотири витончені мінарети заввишки по 42 метри. Стіни Тадж Махала викладені білим полірованим мармуром, сяючим як сніг під променями полуденного сонця. Прекрасний своїми довершеними формами, Тадж Махал вражає і своїми деталями - витонченим різьбленням, ажурними гратами і коштовними кольоровими каменями, що виблискують в білосніжних стінах. Склепінчасті переходи прикрашені арабською вязью, що відобразила на камені деякі з сур Корану. Навколо Тадж Махала був розбитий прекрасний декоративний парк з озерами, фонтанами і каналами, що зайняв в цілому 18 гектарів.
Танджавурский храм
Цей храм побудований за часів правління династії Чола (X-XIV століття н.е.). Танджавур в ті часи був столицею цього князівства. Династія Чола знаменита великими храмобудівниками. За час свого існування вони побудували 74 храми.
Танджавурській храм оточений трьома кам'яними стінами. Ну і звичайно для огорожі обов'язкова наявність воріт. Тут їх налічується троє. Загальна висота храму 65,4 метра. Верхівка увінчана монолітним каменем вагою в 80 тонн. Говорять цей камінь везли з відстані 6 км
Храм Крис
З'явився він в Раджастані близько 600 років тому. Храм тісно пов'язаний з культом богині Дурги, яка якось перевтілилась в звичайну жінку на ім'я Карні Мату.
Як би там не було, але щурам в цьому місці живеться зовсім непогано. Щодня знаходяться паломники, охочі нагодувати їх, пригостити ласощами, налити свіжого молока або змінити воду в мисці. Є в храмі і особливий щур, альбінос, і якщо вже він вийшов до кого-небудь і прийняв пригощання, то успіх обов'язково посміхнеться цій людині.
Входити в будівлю храму, як і в будь-яку тутешню святиню, слідує тільки босоніж. Паломники-індійці сприймають це куди простіше, а ніж європейці. Втім, їм дозволяють залишитися в шкарпетках. Також існує легенда, що ці священні щури здатні вилікувати будь-яку невиліковну хворобу людини та будь-який негативний стан душі, так наприклад, депресію. Але перш ніж наважитися на цей крок людина повинна себе морально налаштувати, відчувати сміливість та рішучість, бути готовою до того, що по ній буде повзати не один десяток крис. В іншому ж випадку може трапитися нещасний випадок, за який, звісна річ, що відповідальності нести ніхто не буде. Як правило, на такий крок йдуть люди, яким уже нічого втрачати.
Храм Лакшмі
Лакшмі-нараян - храм з біло-рожевого мармуру, присвячений богам Крішні (Нарайані) і його дружині Лакшмі побудований сім'єю відомих промисловців Бірла. Крішна і Лакшмі - покровителі любові і сімейного щастя - найпопулярніші божества релігії індуїста.
Храм був побудований на початку XX століття на пожертвування багатющих людей країни і освячений у присутності самого Махатми Ганді.
Храм Мінакши
Обширний храмовий ансамбль Мінакши в Мадураї розташовується в південноіндійському штаті Тамілнаду, приблизно в 520 кілометрах від Мадраса. Храмовий комплекс Мінакши займає площу 258 х 223 метри. Розплановану територію ансамблю з безліччю внутрішніх двориків і водоймищ для обмивання прикрашають вісім башен-гопурамів. Чотири з них підносяться на зовнішніх стінах храмового комплексу, відзначаючи місця воріт, інші чотири, менших розмірів - на огорожі, що знаходиться на території внутрішнього двору. Висота найвищого гопурама складає 50 метрів. Для збільшення ефекту масштабності його численні яруси зменшуються до вершини башти, яку увінчує традиційний для Південної Індії кам'яний вал-циліндр
Храми Індії
Дякую за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10096-cegla-16207 | Презентація на тему «Цегла» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10096/16207-prezentaciya-na-temu-cegla.pptx | files/16207-prezentaciya-na-temu-cegla.pptx | Цегла
Презентацію підготував учень 10 клсу Галізін М.С.
Початок цегляного виробництва
. Археологічні розкопки свідчать про використання цегли ще 5 - 6 тисяч років тому. Проте ніхто не може точно сказати, хто, де і коли винайшов цей будівельний матеріал. Вцілому, історія цегли бере свй початок в південних країнах. Першу випалену цеглу почали виробляти в Месопотамії ще в середині IV тисячоліття до н.е. Через 1 000 років цегляне будівництво тут досягло свого розквіту. Саме тоді були побудовані перші монументальні споруди, наприклад, храми в місті Урук. В 2 тисячолітті до н. е. була споруджена відома Вавілонська вежа, що на протязі історіі не раз була зруйнована, а потім відбудована. Ще й до сьогодні залишилися в цьому регіоні будинки, споруджені з багатовікової цегли Вавілонської вежі.
Цегла як будівельний матеріал для захисних стін міст і палаців.
Розкопки Вавілону, свідчать про те, що частина міста на східному березі річки Євфрат, яка мала площу 4 млн. квадратних метрів, була оточена захисною цегляною стіною. З початком високої культури будівництва цеглу починають застосовувати не лише для мурування, але й для декоративного оздоблення стін палаців. Найяскравішими прикладами декорантивного будівництва цього часу є Процесійна вулиця, що з`єднувала Ворота Іштар та місто Вавілон, а також палац в Сусі, побудований в 500 р. до н.е. на замовлення персидського шаха Дарія I Великого.
Поширення цегляного будівництва в країнах Європи.
Мистецтво виробництва цегли прийшло в країни Європи разом з військовими походами римлян. З 12 століття найбільшими центрами цегляного будівництва стають Ломбардія, Франція та Німеччина. Цегла знайшла своє застосування в усі часи архітектурних стилів: від романіки до готики та ренесансу. Про середньовічне бідвництво з цегли, виготовленої вручну, свідчать чисельні споруди, що залишилися до наших часів насамперед в північо-європейських країнах, особливо, в північній Німеччині, Бельгії, Голландії, Англії та Скандінавських країнах.
Цегляне будівництво на Україні.
На Україну цегляне будівництво поширилось з Візантії разом з Христянством і архітектурною школою зведення культових споруд. В Х-ХІІІ століттях цеглу широко застосовують в будівництві Киівської Русі. Поступово дерев`ні міста України перетворюються на цегляні.
Початок промислового виробництва цегли
Промислове виробництво цегли почали англійці. Проте могутнього розвитку набуло виробництво цегли в Німеччині - саме тут був винайдений штранг-прес берлінським фабрикантом Шлікейзен в 1854 році та в 1858 році запатентована кільцева піч архітетора Фрідріха Хоффманна. З тих часів мистецтво випалювання цегли поступово удосконалювалось до рівня сучасного високотехнологічного виробництва, що дозволяє отримувати ту високоякісну та міцну цеглу, яку ми маємо на сьогоднішній день.
З технічної точки зору…
Назва граней:
Постіль — рабоча грань виробу (з розмірами 250х120 мм);
Ложок — середня по площі грань виробу (з розмірами 250х65 мм);
Тичок — найменша грань виробу (з розмірами 120х65 мм).
Види цегли
Гіперпресована цегла
Вогнетривка цегла
Червона цегла
Фасонна цегла
Лицьова цегла
Рядова цегла
Пічна цегла
Актурна цегла
Силікатна цегла
Лекальна цегла
Глазурована цегла
Черенева цегла
Клінкерна цегла
Тротуарна цегла
Свинцева цегла
Саман
Матеріальний склад цегли
Не всякий різновид цегли може бути застосована для обробки фасаду будівлі. Вогнетривка (шамотна) цегла добре протистоїть тривалим термічним навантаженням, але погано переносить зволоження і, тим більше, промерзання. Лицьова кладка з подібної цегли неприпустима.
Кислототривка груба кераміка виготовляється зі спеціальних, досить рідкісних глин. Будучи за своєю природою найближчим родичем клінкерної кераміки, має відмінні міцнісні та експлуатаційні характеристики, але відрізняється високою ціною - на 20% -30% вище, ніж у аналогічного за розмірами клінкерної цегли. Випуск її обмежений невеликою кількістю родовищ підходящої глини і практично повністю диктується потребами хімічної індустрії. Теоретично, дорожня цегла (бруківка) може бути використаний при облицюванні фасаду, але вартість такого рішення виявляється невиправдано високою - на 30% -50% вище, ніж у будь-якого іншого цегляного варіанту.
Розглянемо докладніше, з яких матеріалів, і яким способом виробляють цеглу, що потрапляють в розряд лицьових.
Сировина для виробництва випалювальних лицьових цеглин
В якості сировини для одержання випалювальних цеглин найбільшого поширення набули глини - природні дрібнозернисті (діаметр частинок менше 0,005 мм) осадові породи, пилоподібні в сухому стані, що стають пластичними при зволоженні. Буд глина складається з одного або декількох мінералів групи каолініту, монтморилоніту або інших шаруватих алюмосилікатів (т.зв. глинисті мінерали), але може містити і піщані та карбонатні частинки. Оксид алюмінію Al2O3 і оксид кремнію SiO2 - складають значну частину хімічного складу глінообразующіх мінералів. Більшість глин охристого кольору, але зустрічаються глини білого, червоного, жовтого, коричневого, синього, зеленого, лілового і навіть чорного кольорів. Їх забарвлення обумовлена домішками іонів - хромофорів, в основному заліза.
На лицьових цеглинах я закінчу свою доповідь, так як мені просто не вистачить часу щоб описати всі існуючі види цегли. Я сподіваюсь вам сподобалась презентація.
Дякую за увагу, на все добре.
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10037-pyotr-ylych-chajkovskyj-15031 | Презентація на тему «Пётр Ильич Чайковский» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10037/15031-prezentaciya-na-temu-petr-ylych-chaykovskyy.pptx | files/15031-prezentaciya-na-temu-petr-ylych-chaykovskyy.pptx | Пётр Ильич Чайковский
подготовила
Григор Татьяна 9А класс
ПЛАН
1.Кто он?
2.Семья
3.Обучение и служба
4.Творчество
5.Выводы
6.Литература
Кто он?
Русский композитор,
дирижёр,
педагог,
музыкально-общественный деятель,
музыкальный журналист.
Считается одним из величайших композиторов в истории музыки. Автор более 80 произведений, в том числе десяти опер и трёх балетов.
Родился 25 апреля 1840 года в селении при Камско-Воткинском заводе Вятской губернии
Его отец — Илья Петрович Чайковский (1795—1880) — выдающийся русский инженер, был сыном Петра Фёдоровича Чайки.
Семья
Пётр был вторым ребёнком в семье: в 1838 году родился его старший брат Николай, в 1842 году — сестра Александра (в замужестве Давыдова) и Ипполит. Братья-близнецы Анатолий и Модест появились на свет в 1850 году.
Родители Петра Ильича любили музыку. Его мать играла на фортепиано и пела, в доме стоял механический орган — оркестрина.
Обучение и служба
В 1852 году, поступив в училище, он начал серьёзно заниматься музыкой, которую преподавали факультативно.
Окончив училище в 1859 году, Чайковский получил чин титулярного советника и начал работать в Министерстве юстиции.
Обучение и служба
В 1861 году поступил в Музыкальные классы Русского музыкального общества (РМО), а после преобразования их в 1862 году в Петербургскую консерваторию стал одним из первых её студентов по классу композиции.
Обучение и служба
По окончании консерватории, по приглашению Николая Рубинштейна, переехал в Москву, где получил место профессора классов свободного сочинения, гармонии, теории и инструментовки в только что основанной консерватории.
Оперы
Воевода (1868)
Ундина (1869)
Опричник (1872)
Евгений Онегин (1878)
Орлеанская дева (1879)
Мазепа (1883)
Черевички (1885)
Чародейка (1887)
Пиковая дама (1890)
Иоланта (1891)
Творчество
Балеты
Лебединое озеро (1877)
Спящая красавица (1889)
Щелкунчик (1892)
Творчество
Симфонии
Симфония № 1 «Зимние грезы» (1866)
Симфония № 2 (1872)
Симфония № 3 (1875)
Симфония № 4 (1878)
«Манфред» — симфония (1885)
Симфония № 5 (1888)
Симфония № 6 (1893)
Творчество
Сюиты
Сюита № 1 (1879)
Сюита № 2 (1883)
Сюита № 3 (1884)
Сюита № 4 Моцартиана (1887)
Щелкунчик, сюита для балета (1892)
Творчество
Фильмы о жизни композитора
«Третья молодость», 1965 год
«Чайковский», 1969 год, режиссёр Игорь Таланкин — биографический фильм.
«Любители музыки», 1971 год, режиссёр Кен Расселл — вольный пересказ биографии композитора
«Апокриф: музыка для Петра и Павла», 2004 год Приз «Золотая нимфа» 2006 г
«Чайковский», режиссёр Филипп Дегтярев
Выводы
Творчество композитора отличалось мелодичностью, многообразием художественных образов. Среди произведений П.Чайковского, которые и сегодня не сходят со сцен театров мира – оперы «Пиковая дама», «Евгений Онегин», балеты «Лебединое озеро», «Спящая красавица» «Щелкунчик».
Литература
http://ru.wikipedia.org/wiki/Чайковский,_Пётр_Ильич
Учебник Всемирной истории 9 класс Я.М. Бердичевский, Л.В. Морозова. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10014-frenk-albert-sinatra-16550 | Презентація на тему «Френк Альберт Сінатра» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10014/16550-prezentaciya-na-temu-frenk-albert-sinatra.pptx | files/16550-prezentaciya-na-temu-frenk-albert-sinatra.pptx | Френк
Альберт
Сінатра
Френк Сінатра з'явився на світ 12 грудня 1915 року в місті Хобокен, в родині італійських емігрантів. Його життя в ранньому дитинстві була звичайнісіньким. У ньому не було злиднів чи навмисного багатства. Єдиною яскравою плямою в його долі завжди була музика.
Батько нашого сьогоднішнього героя був родом з італійського міста Палермо. За своє життя в Америці він був вантажником, барменом, пожежним і навіть боксером.
Зовсім інша справа - мама майбутнього музиканта. Все своє життя вона вела тихе й розмірене життя. Довгий час була звичайною американської домогосподаркою, однак, поставивши сина на ноги, вирішила в один прекрасний момент побудувати кар'єру і стала працювати в якості голови міського осередку Демократичної партії.
Вже з тринадцяти років він заробляв співом, виступаючи в барах рідного міста. Спочатку все йшло досить звичайно, однак через якийсь час пішли перші виступи на радіо, які й дозволили майбутньому співакові визначитися з майбутньою професією.
В середині тридцятих років Френк Сінатра разом зі своїми тодішніми приятелями створив гурт «The Hoboken Four», з якою дуже скоро постав на конкурсі молодих талантів. Виступ виявився вдалим, і вже наступного місяця вся команда вирушила в національне турне по містах США. Після цього деякий час Френк Сінатра працював в музичному кафе і виступав на радіо.
«The Hoboken Four»
Однак справжній успіх до нашого сьогоднішнього героя прийшов на початку сорокових років. У цей період він почав часто виступати з джазовими оркестрами Гаррі Джеймса і Томмі Дорсі. У цей період талановитий музикант привернув до себе увагу видатних діячів американського шоу-бізнесу. У 1946-му році Френк записав свій перший альбом «The Voice Of Frank Sinatra», а через два роки вийшов альбом «Christmas Songs By Sinatra».
Френка Сінатра був одружений чотири рази Справи йшли добре, але в якийсь момент все почало руйнуватися. Шлюб Френка з давньою подругою Ненсі Барбато розпався через роман з актрисою Авой Гарднер, але стосунки з нею теж скоро переросли у великий скандал. Через це були скасовані деякі концерти виконавця в Нью-Йорку. Френк впав у затяжну депресію, яка через якийсь час стала причиною його звільнення з радіо. На довершення всього в 1951-му році співак несподівано втратив голос через затяжну застуду. Придавлений вантажем проблем, великий музикант задумався про самогубство ... Але останній крок Френк Сінатра все-таки не зробив
Але вже через якийсь час справи почали повільно налагоджуватися. Втративши голос, Френк звернув увагу на кінематограф і вже в 1953-му році виконав одну з ролей у картині «Відтепер і навіки вічні». За дану акторську роботу Френк Сінатра отримав «Оскар» як кращий актор другого плану. З цього моменту все поступово почало повертатися в свою колію. Проблеми з голосом виявилися тимчасовими і дуже скоро Френк почав знову виступати і працювати в студії. Нові альбоми музиканта виходили один за іншим. А незабаром шанувальники таланту великого музиканта отримали можливість також часто спостерігати його і в кіно. У період з 1954 по 1965 актор почав часто зніматися, відзначившись в дванадцяти фільмах. Найбільш яскравими серед них були стрічки «Вище суспільство» та «Маньчжурський кандидат».
Зоряний шлях співака і актора тривав аж до кінця сімдесятих років. У 1979-му Френк Сінатра записав композицію «New York, New York» і тим самим немов би попрощався з американською сценою. Згодом він ще кілька разів з'являвся на естраді, проте подібні виступи були вже скоріше винятком, ніж правилом. У 1998-му році великий музикант і великий актор помер від серцевого нападу в своєму будинку. У цей день у всій Америці був оголошений національний траур. За рік до своєї смерті співак був удостоєний Золотої медалі Конгресу, яка вважається найвищою нагородою в США.
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10007-kibernetyka-60-h-rokiv-20078 | Презентація на тему «Кібернетика 60-х років» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10007/20078-prezentaciya-na-temu-kibernetyka-60-h-rokiv.pptx | files/20078-prezentaciya-na-temu-kibernetyka-60-h-rokiv.pptx | Кібернетика 60-х років
Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України
Історія інституту починається з 1957 року, тоді, на базі лабораторії обчислювальної математики та техніки Інституту математики АН УРСР, був заснований Обчислювальний центр Академії наук УРСР, перетворений в 1962 році в Інститут кібернетики, на який покладались завдання розвитку обчислювальної техніки і кібернетики та їх застосування в усіх галузях господарства, науки, оборони. Саме у згаданій лабораторії у 1950 році під час перебування її у складі Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка С. О. Лебедєва було створено першу в СРСР і континентальній Європі Малу електронну обчислювальну машину «МЕОМ».
Засновником і директором інституту до 1982 року був академік Віктор Михайлович Глушков (1923–1982 ), ім'я якого сьогодні носить інститут.
Ві́ктор Миха́йлович Глушко́в
Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України
Під його керівництвом науковці створили першу в світі обчислювальну машину широкого профілю “Дніпро”. Призначена для контролю та управління безперервними технологічними процесами і складними фізичними експериментами, а також для вивчення процесів в період їх алгоритмізації.
Налагодження першого зразка комп'ютера „Дніпро”. Обчислювальний центр Академії наук УРСР, 1960 р.
Характеристики комп'ютера ”Дніпро”
Структура команд: двохадресна
Система числення: двійкова
Спосіб представлення чисел: з комою, фіксованою перед старшим розрядом
Розрядність: 26 двійкових розрядів, з яких один старший — знаковий
Середня швидкодія 10000 операцій / с.
Система команд: 88 команд
Займана площа: 35-40 кв. метрів
Споживана потужність: 4 кВт
Електронна обчислювальна машина «Промінь»
Машина «Промінь» працювала в двійково-десятковій системі числення з 5 десятковими знаками. Обсяг оперативного запам’ятовуючого пристрою становив 140 слів. Команди в систему вводились або за допомогою штекерів, або могли бути записані на металеві перфокарти. Обсяг запам’ятовуючого пристрою для команд — 100 команд. З них 80 — для збереження команд та проміжної інформації, 20 — для збереження констант. Система команд була одноадресна. Середня швидкість обчислень становила 1000 операцій додавання або 100 операцій множення за хвилину.
Введення числової інформації здійснювалось з клавіатури. Вивід здійснювався на табло з десятковими індикаторними лампами.
Найвище керівництво СРСР біля машини «Промінь»
Електронна обчислювальна машина «МИР-1»
Випускалася серійно та призначалася для використання в навчальних закладах, невеликих інженерних бюро та наукових відділах. Мала ряд унікальних властивостей, зокрема апаратно реалізованумашинну мову, близьку за можливостями до мов програмування високого рівня, та розвинуте математичне забезпечення.
В. М. Глушков з командою розробників «МИР-1»
Електронна обчислювальна машина «Київ»
Розробка ЕОМ «Київ» розпочалась в 1954 р. в тій самій лабораторії, де під керівництвом C. О. Лебедєва була створена «МЭОМ» Безпосереднім ініціатором проведення розробки був Б. В. Гнєденко, на той час — директор Інституту математики АН УРСР.
Наприкінці 50 — початку 60-х років XXст. на ЕОМ «Київ» під керівництвом В. М. Глушкова була виконана серія унікальних на той час експериментів з штучного інтелекту, машинного розпізнавання простих геометричних фігур, моделювання автоматів для розпізнавання друкованих та письмових букв, автоматичному синтезу функціональних схем.
Основні характеристики:
зовнішній запам'ятовувальний пристрій — три магнітних барабани місткістю 9 тис. слів
елементна база — електронні лампи.
введення даних — з перфокарт, перфолент, телеграфних ліній зв'язку.
виведення даних — друкуючий пристрій або перфолента.
система команд — 32 операції, в тому числі команди скороченого множення, ділення, операції для організації циклів.
форма представлення чисел — з фіксованою комою перед старшим розрядом
розрядність машинного слова — 41 біт.
Налаштування ЕОМ «Київ» |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10064-ylya-efymovych-repyn-12578 | Презентація на тему «Илья Ефимович Репин» (варіант 3) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10064/12578-prezentaciya-na-temu-ylya-efymovych-repyn-zavantazhyty.pptx | files/12578-prezentaciya-na-temu-ylya-efymovych-repyn-zavantazhyty.pptx | Илья Ефимович Репин
(1844 –
1930)
Репин родился в селе Чугуево Харьковской губернии в семье военного поселенца. Его первыми учителями живописи были местные иконописцы.
Домик Репиных в Чугуеве (фото)
И.Е.Репин в кругу семьи
Жена В.А.Репина
Дочери: Вера и Надя
Сын Юра
Перед поступлением в Академию художеств в 1863 г. Репин год занимался в Рисовальной школе. Здесь он
встретился с главой передвижников — известным русским художником И. Н. Крамским. Крамской оказал большое влияние на формирование общественных
взглядов и творческой манеры молодого живописца.
Императорская
Академия художеств,
Петербург
В 1871 г.за конкурсную картину «Воскрешение дочери Иаира» художник получает золотую медаль
В картинах И.Е.Репина отразились разные стороны жизни тогдашней России, проявилось мастерство Репина-реалиста, тонкого психолога и наблюдателя, его умение с глубоким чувством передать драматизм ситуации. С 1870 по 1873 гг Репин работает над картиной «Бурлаки на Волге»
В «Бурлаках на Волге» Репин не только заставляет нас почувствовать всю тяжесть подневольного труда бурлацкой артели. Он раскрывает характер каждого бурлака, ту духовную силу, которая поддерживает этих изможденных людей.
Фрагменты картины
Энциклопедией жизни тогдашнего общества называли современники одно из лучших полотен Репина — «Крестный ход в Курской губернии».
Фрагменты картины
Борцам за счастье народа — революционерам-народникам — посвятил художник следующие произведения: «Арест пропагандиста»
«Не ждали»
«Отказ от исповеди».
Интересны исторические картины Репина. Незабываемое впечатление производит страшное, обезображенное ужасом лицо царя Ивана в картине «Иван Грозный и сын его Иван 16 ноября 1581 года». В тот день от удара отца царевич погиб.
«Запорожцы пишут письмо турецкому султану»
Это большое полотно, над которым Репин работал более 12 лет, — гимн смелым, сильным,
свободным людям, оно дышит жизнеутверждающим весельем и юмором.
Все персонажи в картине — красочные, колоритные фигуры, у каждого свой характер, своя манера держаться.
Фрагменты картины
Последняя крупная работа художника — великолепный групповой портрет «Торжественное заседание Государственного Совета»
С.И.Мамонтов
П.М.Третьяков
Репин был великим мастером портрета.
Портрет Л.Н.Толстого
Л.Н.Толстой
В.М.Гаршин
Каждый портрет отличается жизненной полнотой и многогранностью характеристики.
М.П.Мусоргский
А.Серов
Д.И.Менделеев
Умер Репин в преклонном возрасте, в 1930 году, и вплоть до последних лет своих не выпускал из рук кисть. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10078-dzhavaharlal-neru-17792 | Презентація на тему «Джавахарлал Неру» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10078/17792-prezentaciya-na-temu-dzhavaharlal-neru-skachaty.pptx | files/17792-prezentaciya-na-temu-dzhavaharlal-neru-skachaty.pptx | Джавахарлал Неру
Підготувала учениця
ІІ лінгвістичного класу
Ніжинського ліцею
Ніжинської міської ради
При НДУ ім.М.Гоголя
Крамер Оксани
План
Пандіт (Вчений) Неру.
Вплив Махатма Ганді.
Вибори 1947.
Будівельник нової Індії.
Індустріалізація.
Принципи зовнішньої політики.
Індія – демократична республіка.
Принципи панча Шили.
Візит до Москви.
Кінець життя.
Народився 14 листопада 1889 р. в Аллахабаді. Відомий також як Пандіт (Вчений) Неру.
Сім“ я Неру 1890-ті р.
На виборах 1947 соратники Неру завоювали 86% всіх місць у парлдомогтися аменті. Неру вдалося приєднання до Індійського Союзу майже всіх індійських князівств.
Будівельник нової Індії
Ще в 1948 році на з'їзді ІНК в Джайпурі були сформульовані основні принципи зовнішньої політики Індії:
антіколоніалізм;
збереження миру і нейтралітету;
неучасть у військово-політичних блоках.
Восени 1949 Неру відвідав США.
У 1950 році Неру проголосив Індію світської і демократичною республікою
1954 році він висунув 5 принципів мирного співіснування (панча Шила). Принципи панча Шили:
взаємна повага територіальної цілісності і суверенітету;
Взаємний ненапад;
невтручання у внутрішні справи один одного;
дотримання принципів рівності і взаємної вигоди сторін;
мирне співіснування.
У 1955 році він відвідав Москву
http://translate.google.com.ua/translate?hl=uk&sl=ru&u=http://100grm.ru/novejshee-vremya/stroitel-novoj-indii/&prev=search
http://translate.yandex.ua/translate?srv=yasearch&url=http%3A%2F%2Fwww.wisdoms.ru%2Favt%2Fb167.html&lang=ru-uk&ui=uk
http://bukvar.su/istorija/page,2,162568-Idei-Dzhavaharlala-Neru.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Джавахарлал_Неру
Джерела
Дякую за увагу!:) |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10065-notr-dam-de-pary-13352 | Презентація на тему «Нотр-Дам де Пари» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10065/13352-prezentaciya-na-temu-notr-dam-de-pary.pptx | files/13352-prezentaciya-na-temu-notr-dam-de-pary.pptx | Нотр-Дам де Пари –
собор Парижской Богоматери
Среди храмов Франции собор Парижской Богоматери выделяется строгим величием своего облика. сегодня, глядя на его целостный и гармоничный ансамбль, невозможно поверить, что он строился почти двести лет, многократно переделывался и капитально реставрировался.
Смена эпох и течений отразилась во внешнем облике монументального здания: романский стиль постепенно сменялся готическим. Так собор приобрел свой неповторимый облик. В его линиях царят вертикали и стрельчатые формы. В контурах нет и намека на прямые плоскости, лишь игра объемов, теней и контрастов.
Скульптуры собора
.
В интерьере собора доминирует серый цвет камня, из которого сложены стены и своды храма. Здесь царят вертикали и стрельчатые формы, а стены прорезаны сужающимися кверху нишами и окнами с ажурными колонками – собор "струится". Главный фасад Нотр-Дама не совсем готический: предусмотренные проектом островерхие шпили на верхушках двух башен так и не были построены, чтобы не нарушить достигнутой гармонии. В нижней части фасада – три мощных портала: слева – портал Девы Марии, в центре – портал Страшного суда, справа – портал Св. Анны.
Необыкновенен собор благодаря своему "голосу", который заключен в огромном колоколе, висящем в правой башне. Он был преподнесен в дар собору в 1400 году. Позднее этот колокол был переплавлен. Присутствовавшие при этом знатные дамы и простые парижанки бросали в расплавленную массу золотые и серебряные украшения, отчего, как утверждают, колокол приобрел чистый и звучный тембр.
Огромное внутреннее пространство собора поражает каждого входящего. Здесь нет ни массивных опор, ни голых стен – интерьер словно соткан из лучевидных нервюр, устремленных вверх.
Как и в других готических храмах, в Нотр-Дам де Пари нет настенной живописи, и единственным источником цвета в однообразно-сером интерьере являются многочисленные витражи, вставленные в переплеты высоких стрельчатых окон.
Спасибо за внимание! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10082-valeryj-yakovlevych-bryusov-11364 | Презентація на тему «Валерий Яковлевич Брюсов» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10082/11364-prezentaciya-na-temu-valeryy-yakovlevych-bryusov-skachaty.ppt | files/11364-prezentaciya-na-temu-valeryy-yakovlevych-bryusov-skachaty.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10093-shvedska-krona-8768 | Презентація на тему «Шведська крона» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10093/8768-prezentaciya-na-temu-shvedska-krona.pptx | files/8768-prezentaciya-na-temu-shvedska-krona.pptx | Шведська крона
Шведська крона – валюта Швеції з 1873 року. Шведську крону використовують в Швеції, а також на Аландських островах, що належать Фінляндії (сумісно із валютою Фінляндії — євро).
Загальні відомості
Історія
Введення крони, яка замінила по номіналу риксдалер, було результатом Скандинавського Валютного Союзу, який набрав чинності в 1873 і продовжився до Першої Світової Війни.
Між 1873 та 1876 роками, монети в найменуваннях 1, 2, 5, 10, 25, 50 ере (öre), 1, 2, 10 та 20 крон були представлені 1, 2 та 5 бронзовими ере, 10, 25 та 50 срібними ере, 1 та 2 срібряними кронами та 10 і 20 золотими кронами. В 1881 було додано золоті 5 крон.
Виробництво золотих монет зупинилось в 1902 році і було тільки короткочасно перезапущено в 1920 і 1925 роках перш, ніж припинилось зовсім. Через нестачу металу під час Першої Світової війни, бронзу замінили залізом 1917 и 1919.
Монета шведської крони 1906 року, на якій зображений Оскар ІІ
Банкноти Швеції
Сельма Лагерлоьф
(письменниця, автор художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури)
Йенні Лінд
(оперна співачка, яку часто називають «шведський соловей»)
Карл Лінней
(шведський природознавець: ботанік, зоолог і лікар — видатний учений XVIII століття, перший президент Шведської Академії Наук).
Карл ХІ
(король Швеції (1660–1697 рр.) з династії Віттельсбахи)
Густав І Ваза
(регент шведського королівства з 23 серпня 1521, король Швеції з 6 червня 1523. Під його керівництвом Швеція добилася незалежності від Данії).
Курс валют
Валютний курс шведської крони історично залежав від валютної політики, що переслідувала Швеція у відповідний час. З листопада 1992 року, було встановлено плаваючий валютний курс. Валютний курс був відносно стійким відносно євро починаючи із введення у 2002 році (приблизно 9-9.5 SEK за 1 ЕВРО), але з другої половини 2008 року закупівельна ціна крони зменшилась приблизно на 20 %. Головною причиною є те, що Риксбанк дуже знизив офіційну процентну ставку і не намагався захистити валютний курс. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10108-baroko-15658 | Презентація на тему «Бароко» (варіант 6) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10108/15658-prezentaciya-na-temu-baroko-onlayn.pptx | files/15658-prezentaciya-na-temu-baroko-onlayn.pptx | Бароко
Що таке “Бароко ”?
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) таархітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним слідує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність.
церкваСв. Сусанни у Римі, один з перших зразків римського бароко, 1603 рік.
Загальна характеристика
Культура бароко позначена тяжінням до:
Прагнення вразити читача пишним оздобленням твору;
Відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу;
Алегоризм;
Різкий контраст;
Тенденції життєствердного сприйняття дійсності;
Вираження просвітницької тематики;
Засновником бароко в Італії вважають Мікеланджело Буонаротті (1475—1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.
Історія
Бароко виникло і набуло великого розвитку в Італії, замінивши прості і ясні форми мистецтва Раннього і Високого Відродження. Пов'язане з дворянською культурою часів розквіту абсолютизму, бароко було покликане прославляти знать і церкву. Але в ньому відбилися і прогресивні ідеї, зумовлені тогочасною боротьбою за національну єдність в різних країнах Європи. Поряд з цим бароко відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилися в синтезі мистецтв, в створенні грандіозних міських і паркових ансамблів тощо.
Найкращі представники італійського бароко: архітектор і скульптор Лоренцо Берніні, архітектори Франческо Борроміні і Карло Фонтана,Ювара, живописці П'єтро да Кортона, Джордано Лука, Маньяско, Дж. Б.Тьєполо. Здобуті в Італії досягнення бароко лягли в основу подальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських колоній, а також Німеччини, частково Франції, Фландрії, Польщі та України в її складі, Австрії та Чехословаччини в її складі тощо
Бароко в літературі
Письменники та поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію та сон. Реалістичні описи часто поєднувалися з їх алегоричним зображенням. Широко використовувалися в цю добу символи,метафори, театральні прийоми, графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), насиченість риторичними фігурами, антитезами, паралелізмами, градаціями, оксиморонами. Існуєбурлескно-сатиричне відношення до дійсності. Для літератури бароко характерне прагнення до різноманіття, підсумовування знань про світ, всеохоплюваність, енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціюванням сміховин, намаганням дослідити буття в його контрастах (дух та плоть, морок та світло, тимчасове та вічне). Етика бароко тяжіє до символіки ночі, теми тліну і марноти, життя-сну (Ф. де Кеведо-і-Вільєгас, П. Кальдерон). Відома п'єса Кальдерона так і зветься: «Життя це сон». Утворилися жанри — галантно-героїчний роман (Ж. де Скюдері, М. де Скюдері), реально-побутовий та сатиричний роман (Фюретьєр, Ш. Сорель, П. Скаррон). Бароко як стиль дав декілька різновидів, течій: маринізм, гонгоризм (культеранізм), консептизм (Італія, Іспанія), метафізична школа та евфуїзм (Англія) (див. Преціозна література).
Дії романів часто переносяться у вигаданий світ античності, у Давню Грецію, палацові кавалери та дами постають у вигляді пастухів, виникла й окрема назва пасторалі (Оноре д'Юрфе, «Астрея»). В поезії розквітли примхливість або вигадливість, складні метафори. Розповсюдились такі форми, як сонет, рондо, кончетті (невеличкий вірш з обов'язковою дотепною думкою), мадригали.
Скульптури Бароко
Бароко в українському мистецтві
На західні землі України бароко прийшло рано — в перші роки 17ст. Протягом 1610-1630-х років у Львові був збудований найбільший у Львові костел єзуїтів на плані першого барокового римського собору Іль Джезу, завершенням будівництва якого займався архітектор Джакомо Бріано. Католицька громада Львова вже у 1644 р. мала дивний зразок італійського бароко — Стрітенський костел босих кармелітів (збережений). Архітектор Джованні Баттиста Джизлені майже точно скопіював храм Карло Мадерно у Римі, побудований там у 1603 р. Зберігся й Петропавлівський костел і монастир у Луцьку, побудований архітектором з ВенеціїДжакомо Бріано у 1606–1610 рр. Не вщухає захоплення й від костелу Св. Трійці в містечку Олика, побудований Радзивіллами, де працювали Б. Моллі та Я. Маліверна ще в 1635–1640 рр. (збіднілий, пошарпаний, але збережений). А будуть ще церковні барокові велетні в Барі, Городенці, Бучачі , Микулинцях, Золочеві,Вінниці, Ізяславі, Кременці, Почаєві. Шедеври бароко донині стоять у Львові, Бердичеві, Кам'янці-Подільському, Наварії, Угневі, Підкамені, Богородчанах. На завершення доби бароко з середини XVIII ст. у Львові були зведені костел Божого тіла домініканців та Собор святого Юра, перебудовані інтер'єри більшості святинь.
Домініканський костел
Фасад костелу єзуїтів у Львові
Барокові надгробки в Україні
Прикрасою деяких барокових костьолів України були барокові надгробки. Тема нечаста в обговореннях про твори мистецтва, а дарма.
Меморіальна пластика одна з характерних рис доби бароко і класицизму. Надгробок Олександра Ванка Лагодовського 16 століття розмістили у Львівській галереї мистецтв за його значущі мистецькі якості.
Про врятований Возницьким Борисом Григоровичем надгробок дітей родини Понінських скульптора Канови тепер відомо й широкому загалу.
Але є твори, що випали з поля зору дослідників. Серед них є значущі. Так, в місті Жовква зберіглися два надгробки роботи Андреаса Шлютера, знакової постаті в мистецтві бароко. Зберегти, вивчити і зробити копії тих надгробків — завдання невідкладне.
Колишній Домініканський костел, Жовква. Надгробок Марка Собеського
Деякі пам'ятки
Собор святого Юра в Львові
Михайлівський Золотоверхий собор в Києві
Маріїнський палац в Києві
Бароко не золоте ( і нікому не потрібне ? )
Нажаль , в Україні є багато закинутих пам’яток архітектури доби Бароко
Покинутий палац Муравйових-Апостолів (Хомутець, Полтавська область), Україна
Поморянський замок, Україна, Львівська область
Пошкоджені двері 1610року.
Підготував |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10089-konstruktory-svitovoyi-vijskovoyi-tehniky-19944 | Презентація на тему «Конструктори світової військової техніки» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10089/19944-prezentaciya-na-temu-konstruktory-svitovoyi-viyskovoyi-tehniky.pptx | files/19944-prezentaciya-na-temu-konstruktory-svitovoyi-viyskovoyi-tehniky.pptx |
Світова слава:
Астрономія, космос, авіація
Конструктори світової військової техніки
Робота
учениці 10 класу
Лисяної Валерії
Конструктори світової військової техніки
У 1927 р. перед групою конструкторів зібраної на Харківському паровозобудівному заводі, була поставлена задача - розробити маневрений танк Т-12. З цього року «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. А. Морозова »(ХКБМ) і відраховує свою історію. Пізніше, під керівництвом головних конструкторів М.Кошкіна і А.Морозова, тут були створені такі епохальні для всього світового танкобудування машини, як Т-34 і Т-64.
Морозов Олександр Олександрович
(1904—1979)
Морозов Олександр Олександрович — конструктор танків. Герой Соціалістичної Праці, нагороджений багатьма орденами і медалями, лауреат Ленінської премії (1967) та Державної премії СРСР (1942, 1946, 1948). Генерал-майор-інженер.
На початку 1937 р. у Харкові розпочалась активна розробка якісно нової моделі танка під керівництвом генерального конструктора М. Кошкіна. Його помічником був О. Морозов
Олександр Олександрович Морозов, працюючи на Харківському заводі спочатку робітником, а потім на інженерних посадах, у 1930-х рр. брав участь у розробці нових конструкцій танків.
Надзвичайно напружено, на межі людських сил, працював колектив і його генеральний конструктор Олександр Морозов. Уже через два місяці після завершення евакуації підприємства 25 нових танків було випущено і відправлено на фронт, де вони виявили високу боєздатність.
У повоєнні роки колектив під керівництвом О. Морозова створив нові, досконаліші модифікації танків Т-44, Т-54, Т-55 та інші зразки бронетанкової техніки, що не мають аналогів у світі.
Сам А.Морозов одразу після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1945 році писав: "Основи конструкції танку Т-34 заклав і розробив Михайло Ілліч Кошкін. Він організував колектив молодих конструкторів, постійно вивчав їх не боятися труднощів, яких буває завжди чимало при рішенні складних проблем. Цьому визначному конструктору ми, в першу чергу, зобов'язані появою такого досконалого типу танку, яким є Т-34".
Довгий час ім'я створювача легендарного Т-34 Михайла Кошкіна було практично невідоме нікому. А завод, де народилася ця найдосконаліша бойова машина Другої світової війни (нині - Харківський завод ім.Малишева), згадувався в літературі як Південний. І тільки напередодні сорокаліття Великої Перемоги на повний голос заговорили про визначного конструктора та про його творіння.
ЛЮДИНА, ЯКА СТВОРИЛА НАЙКРАЩИЙ ТАНК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ
Менш ніж за рік під керівництвом М.Кошкіна, за участю його найближчих помічників А.Морозова та Н.Кучеренко, інших конструкторів, було виконано модернизацію танка БТ-7 із встановленням в ньому дизеля В-2. Це був перший в світі танк з танковим дизелєм.
Михайло Кошкін зформував групу найкваліфікованіших конструкторів для створення нового танку. В короткій термін було виконано проект нового танку А-20, в абсолютній відповідності із завданням замовника. До проекту було внесено принципові нововведення: броньовий корпус із розташуваням товстих протиснарядних броньових листів під кутом, новий привод до ведучих колес, три з чотирьох опорних катків (по борту) стали ведучими та ін.
Досвід експлуатації танків БТ, в тому числі під час громадянської війни в Іспанії, свідчив, що колесний хід є гарним тільки на шосе, але на цілині, на піску ведучі колеса (хоча й було їх три пари) відмовляли. Тоді й була проявлена в Харкові ініціатива створення другого варіанту танку — суто гусеничного під індексом А-32.
В гранично скоротчені терміни провели доробку танку за зауваженнями комісії: посилення бронезахисту, озброєння та ін. В А-32, крім новаторської ідеї гусеничного ходу, Михайло Ілліч Кошкін втілив гармонійне сполучення високих бойових якостей по вогню, бронезахисту і маневреності. Постановами Комітету оборони було наказано виготовити два гусеничних танка на базі А-32 із врахуванням потовщеної до 45 мм броні та установлення 76 мм гармати, а також йменувати танк — Т-34.
Оглянувши "тридцатьчетвірки", Сталін з похвалою відізвався про них, назвав новий танк "першою ластівкою".
Астрономія, космос, авіація
Винахідник. Революціонер-народник. Арештований (1875) за революційну діяльність Знаходячись у ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості апарата. Проект виявився похованим у жандармському архіві і побачив світло тільки в 1918 р. Страчений за вироком суду.
Кибальчич Микола Іванович
1853 – 1881.
Кондратюк Юрій Васильович
(Олександр Гнатович Шаргей)
Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей.
Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород.
Вивів формулу польоту ракети.
Корольов Сергій Павлович
30.12.1906 (12.01.1907) – 14.01.1966.
Сергій Павлович Корольов - видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, академік Академії наук СРСР, він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики. Його конструкторські розробки в області ракетної техніки представляють виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.
Будник Василь Сергійович
Будучи заступником С.П. Корольова, брав безпосередню участь у створенні й організації серійного виробництва радянських балістичних ракет Р-1, Р-2, Р-5 (1946-1953), створенням перших стратегічних ракет на висококиплячих компонентах палива із головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням і створенням космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон» і космічних апаратів до них, розробкою і літними випробуваннями рухливого ґрунтового ракетного комплексу з ракетою комбінованого (тверде і рідке паливо) типу (1953-1971). Його наукові ідеї є основою наукового напрямку, що
сформувався, з оптимального проектування
ракетно-космічних систем.
Уткін Володимир Федорович
В області космічної техніки були введені в дію понад трьохсот космічних апаратів різного призначення сімейства «Космос». До числа найбільш великих науково-технічних досягнень відносяться створення орбітальних головних частин, що розділяються, ракет, розробка унікального мінометного виду старту важкої ракети із шахти, рішення комплексу проблем, що забезпечують безупинне бойове чергування рідинних ракет у заправленому стані протягом багатьох літ та ін.
Дякую за увагу |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10106-konflikt-12676 | Презентація на тему «Конфлікт» (варіант 5) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10106/12676-prezentaciya-na-temu-konflikt-bezkoshtovno.pptx | files/12676-prezentaciya-na-temu-konflikt-bezkoshtovno.pptx | Конфлікт
Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.
Характер конфлікту: деструктивний конструктивний
Деструктивний конфлікт переводить причини, що призвели до конфлікту, на “особистості”.
Конструктивний конфлікт базується не на “особистостях”, а на виявленні об’єктивних причин незгоди.
Види конфліктів:
внутрішньоособистісні та зовнішньоособистісні (міжособистісні, конфлікти між особистістю та групою);
прямі та непрямі;
індивідуальні (внутрішньособистісні та зовнішньоособистісні) і групові.
Міжособистісні конфлікти можуть бути спричинені:
відмінностями в психологічних характеристиках людей;
“хибним образом конфлікту”;
різницею в поглядах та уявленнях;
різницею в цілях та інтересах конфліктуючих сторін.
Причина конфлікту – діалектичне протиріччя, що його зумовлює, але воно може певний час і не виливатися в конфлікт.
конфліктоген – слово чи дія, що сприймаються як негативні однією із сторін і провокують початок конфліктної взаємодії.
конфліктна ситуація –негативно забарвлене зіткнення конфліктуючих сторін.
Динаміка конфлікту – послідовна зміна стадій і етапів, які характеризують процес розгортання конфлікту від виникнення конфліктної ситуації до вирішення конфлікту.
Стадії конфлікту:
Виникнення конфліктної ситуації.
Усвідомлення ситуації як конфліктної хоча би однією із сторін.
Стадія конфліктної поведінки або взаємодії.
Стадія вирішення конфлікту.
Способи управління конфліктом:
Ухилення від конфліктної взаємодії.
Згладжування конфлікту.
Боротьба за перемогу в конфлікті.
Компроміс.
Співробітництво
Методика вирішення конфлікту :
“Зняти маски” і “стати самим собою”.
Виявити і усвідомити справжню причину конфлікту.
Відмовитися від принципу “перемога за будь-яку ціну”.
Знайти декілька можливих варіантів вирішення конфлікту.
Оцінити варіанти і вибрати кращий.
Переконати іншу сторону конфлікту у тому, що даний варіант є найоптимальніший
Усвідомлювати й оберігати цінність взаємовідносин.
Асертивність-“неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”
Поведінка людини на основі таких якостей:
повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції;
повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію, невикористання відносно інших маніпулятивних технологій;
використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.
Дякую за увагу.
Проект підготувала
Литвиненко
Світлана
11-А
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10041-shedevry-suchasnoyi-svitovoyi-arhitektury-19086 | Презентація на тему «Шедеври сучасної світової архітектури» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10041/19086-prezentaciya-na-temu-shedevry-suchasnoyi-svitovoyi-arhitektury.ppt | files/19086-prezentaciya-na-temu-shedevry-suchasnoyi-svitovoyi-arhitektury.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10026-yaponskyj-landshaftnyj-sad-9773 | Презентація на тему «Японський ландшафтний сад» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10026/9773-prezentaciya-na-temu-yaponskyy-landshaftnyy-sad-skachaty.ppt | files/9773-prezentaciya-na-temu-yaponskyy-landshaftnyy-sad-skachaty.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10075-predmet-ta-zavdannya-ekologiyi-metody-ekologichnyh-doslidzhen-13915 | Презентація на тему «Предмет та завдання екології. Методи екологічних досліджень» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10075/13915-prezentaciya-na-temu-predmet-ta-zavdannya-ekologiyi-metody-ekologichnyh-doslidzhen.ppt | files/13915-prezentaciya-na-temu-predmet-ta-zavdannya-ekologiyi-metody-ekologichnyh-doslidzhen.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10099-yuryst-14948 | Презентація на тему «Юрист» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10099/14948-prezentaciya-na-temu-yuryst.ppt | files/14948-prezentaciya-na-temu-yuryst.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1005-kiev-16753 | Презентація на тему «Kiev» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1005/16753-prezentaciya-na-temu-kiev-skachaty.ppt | files/16753-prezentaciya-na-temu-kiev-skachaty.ppt | KIEV
Kiev - the capital and largest city of Ukraine, a city-hero. Located on the Dnieper River. Is the center of Kiev metropolitan area. Kiev - a separate administrative unit of Ukraine, cultural and governmental center of the country, as well as the administrative center of the Kiev region. Located in the north central part of Ukraine. The population is growing at an average of 20 tys.ch. per year. Kiev - the sixth most populous city in Europe after Moscow, London, St. Petersburg, Berlin and Madrid. Kiev was the capital of Kievan Rus and the Principality of Kiev.
Kiev - a leading political, socio-economic, transport and scientific center of the country. In Kiev, there are all nation-wide government and local governments, foreign embassies, the headquarters of most national business organizations and associations, as well as representative offices of foreign companies operating in Ukraine. The city has its own emblem and flag. Because of its historical significance as a center of Kievan Rus from IX to XII century, the city and today is called "Mother of Russian cities.
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/1002-the-most-famous-love-stories-9256 | Презентація на тему «The most famous love stories» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/1002/9256-prezentaciya-na-temu-the-most-famous-love-stories.pptx | files/9256-prezentaciya-na-temu-the-most-famous-love-stories.pptx | The most famous love stories
Made by:
Liz Prishchepa
Shan Jahan and Mumtaz Mahal
This story takes place in 17th century in India. Prince Shan Jahan met beautiful Arjumand Bano Begum and a glance in love with her. The girl was not only the most important love Prince, but Mumtaz Mahal, that is Chosen Palace. As in all fairy tales, they were married and they had many children.
Unfortunately, during childbirth 14 child Mumtaz died. Before her death, Shan Jahan promised her not to have more children and to build a palace for the glory of their love. So there was the Taj Mahal, the universal symbol of eternal love, where their bodies are buried.
The Duke of Windsor and Wallis Simpson
After the death of King George V in 1936 the King of the British Empire was his eldest son, Edward VIII. At that time, he met Thelma Furness , the English aristocrat . One day she invited him to a party where he met with the American couple, The Simpsons. Four became very good friends. When Lady Furness went on a trip , she asked his American girlfriend Wallis " look after " the King . Thus began their love story . At the court of scandal : the king with American , besides married ! Members of Parliament urged the monarch to leave Wallis .
But the heart has a will of its own … and in the official statement Edward VIII declared that abdicates to be with the beloved woman.Leaving the throne , losing his title , he became the Duke of Windsor and leave home, and the next year marry Wallis . Despite this alliance , Wallis Simpson never had the rights to the title " Royal Highness ." King was proclaimed George VI, the father of the British Queen Elizabeth II.
Tristan and Isolde
The tragic love story of Tristan and Isolde has been retold and rewritten numerous times. Isolde was the daughter of the King of Ireland, and only betrothed to King Mark of Cornwall . King Mark sent his nephew Tristan to Ireland to he escorted his bride Isolde to Cornwall. During the trip, Tristan and Isolde fall in love . Isolde marries Mark, however, the love affair continues after her marriage.
When Mark finally learned about the change, he forgave Isolde, but Tristan forever banished from Kornuolla. Tristan in Brittany. There he met Isolde of Brittany. He was attracted to her because she looked like his true love. He married her , but the marriage was unsuccessful because of its genuine true love for another woman. After he became ill , he sent for his beloved in the hope that she will be able to come and cure him .
With the captain of a ship was sent to an arrangement that if she would agree to come, the ship sails on the return will be white, if not, then black . Tristan's wife, seeing the white sails, told him that black sails . He died of grief before his love could get to he, shortly thereafter Isolde died of a broken heart . |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10063-blogy-za-nayavnistyu-multymedia-5127 | Презентація на тему «Блоги за наявністю мультимедіа» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10063/5127-prezentaciya-na-temu-blogy-za-nayavnistyu-multymedia.pptx | files/5127-prezentaciya-na-temu-blogy-za-nayavnistyu-multymedia.pptx | Презентація на тему:
«Блоги За наявністю мультимедіа»
Підготувала
ліцеїстка ІІІ-М курсу
Туренко Єлизавета
Текстовий блог
Фотоблог
Музичний блог
Подкаст і блогкастинг
Відеоблог
Сюрприз
Текстовий блог
Текстовий блог — це блог, основним контентом якого є текст. З них почалися усі сучасні блоги.
Фотоблог
Фотоблог — форма обміну і публікування фотографій у мережі Інтернет у вигляді блогу. Головна відмінність такого блогу від інших блоґів у тому, що тут увага концентрується на фотографіях, а текстовий та інший матеріал розглядається як допоміжний (наприклад, підписи до фото).
Фотоблоги виникли на початку 2000-х років.
За формою ведення є авторськими і дайджестами.
Відеоблог
Відеоблог, скорочено влого (англ. vlog ) - це форма блогу, в якому мультимедійним середовищем є відео. Відеоблог є формою веб- телебачення. Записи у відеоблозі поєднують вбудоване відео або відео- зв'язок з підтримкою тексту, зображень та інших метаданих. Записи можуть бути зроблені у вигляді одного блоку або складатися з декількох частин. Відеоблоги дуже популярні на YouTube.
Відео логи ( vlogs ) часто використовують переваги веб-синдикації для забезпечення розповсюдження відео через інтернет з використанням форматів синдикації для відтворення на мобільних пристроях і персональних комп'ютерах.
Музичний блог
Музичний блог – це блог, остновним контентом якого є музичні файли.
Подкаст і блогкастинг
Блогкаст - це блог, що надає користувачам звукові передачі і має інтерфейс для закачування користувачами звукових коментарів .
Головною особливістю блогкастинга на відміну від подкастингу, є зворотний зв'язок. Записи або теми в блогкасті називаються потоками. Кожен потік складається з авторського матеріалу, тобто безпосередньо з повідомлення (у форматі MP3), а також з матеріалів доданих користувачами. Потік може бути на будь-яку тему і з будь-якою кількістю включених медіафайлів.
Як створити успішний блог: 5 порад з написання текстів
1. Будьте корисні
Порівнявши кілька успішних блогів, ви помітите певну послідовність: всі вони несуть в собі якусь корисну інформацію. У сьогоднішньому вічно поспішають світі у більшості людей немає часу читати те, що не приносить їм користі і не допомагає якось поліпшити їхнє життя. Це може здатися важким, але не впадайте у відчай. Зовсім не обов'язково, щоб мова йшла про щось значне. Наприклад, це може бути урок професійного макіяжу або інструкція з використання нового онлайн-сервісу. Надавши відвідувачам вашого сайту цінну інформацію, ви помітите, що люди не тільки читають ваші пости, але й діляться ними, що вам дуже на руку. Чим корисніше інформація - тим швидше зростає число ваших підписників.
2. Використовуйте привабливі заголовки
Заголовки вашого блогу повинні служити приманкою і причиною, по якій користувачі захочуть зайти на ваш сайт. Підберіть заголовки, які точно викличуть інтерес , але не розкриють повністю тему вашого посту. Ви хочете дати лише натяк , а не видати всі секрети. Іншим хорошим прийомом є використання чисел в заголовках. Візьміть як приклад цей заголовок: «Як вести успішний блог: 5 ефективних порад з написання текстів». Числа зрозумілі і допомагають привернути увагу, саме тому вони ще довго будуть залишатися в тренді.
3. Будьте чесні
Ви повністю контролюєте ваш контент , але не піддавайтеся спокусі і не зловживайте цим. Немає сенсу спотворювати факти або придумувати нові про те, у чому ви не розбираєтеся, а вже тим більше не варто видавати чужі слова за свої. Пишіть про те, в чому ви впевнені ; якщо ж ви не досить підковані в якихось питаннях , вивчіть їх як слід або залиште іншим. Якісне виконання вашої роботи забезпечить позитивну оцінку з боку читачів. Залишайтеся вірні вашому блогу і вашим читачам, публікуючи лише достовірний матеріал, - і тоді ваш блог стане відомий як авторитетний і надійний джерело інформації.
4. Стислість - сестра таланту
Дуже довгі пости, схожі на романи, давно залишилися в минулому. У кого є час на двогодинне читання поста про вашу останню поїздку під час роботи? Та мало в кого. Так що краще дотримуйтеся стислості у своїх творах, інакше є ймовірність, що ваші читачі втратять інтерес. Щоб залучити більше користувачів на ваш блог, пости повинні бути легко читані, тому постарайтеся донести вашу думку якомога коротшим способом. Оптимальна довжина одного запису в блозі - до 700 символів.
5. Додавайте релевантні посилання
Вони допомагають читачам отримати додаткову інформацію про теми, що вивчається . використання посилань порадує читачів і допоможе скоротити довжину ваших текстів. Зрештою навіщо писати щось , що вже було написано до вас? Роботи Google (інструмент , використовуваний Google для перебору і індексування сторінок) люблять блоги , посилання яких ведуть на інші релевантні сайти. Головне переконайтеся , що посилання , по якій перейде користувач з вашого сайту , відкриється в новому вікні. Це потрібно робити , щоб читачі не йшли з вашого сайту , натиснувши на посилання.
Дякую за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10069-dmytro-stepanovych-bortnyanskyj-1464 | Презентація на тему «Дмитро Степанович Бортнянський» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10069/1464-prezentacya-na-temu-dmitro-stepanovich-bortnyanskiy.pptx | files/1464-prezentacya-na-temu-dmitro-stepanovich-bortnyanskiy.pptx | Дмитро Степанович Бортнянський
(1751 – 1825)
Український співак, композитор і диригент, автор шести опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, двохорних концертів, херувимських та причасних творів.
До сьогодні Бортнянський справедливо вважається одним з найславетніших українських композиторів, гордістю і славою вітчизняної культури, котрого знають не лише на Батьківщині, але й у всьому світі, виконують навіть у далекій Америці.
Головне:
Він народився 26 (28) жовтня 1751 року, як і Березовський, у Глухові. Його батько, ймовірно, походив із західних регіонів України, з Прикарпаття, з села Бортного, проте прагнув потрапити до гетьманської столиці. Бортнянський, як і його старший колега, дитиною навчався у знаменитій глухівській школі, та вже в семирічному віці, завдяки своєму чудовому голосу, був прийнятий у Придворну півчу капелу у Петербурзі. Як і більшість хористів Придворної півчої капели, поруч з церковним співом, він виконував також і сольні партії в італійських операх, причому спочатку в 11-12-річному віці - жіночі (така тоді була традиція, що жіночі ролі у операх співали молоденькі хлопчики), а вже пізніше - і чоловічі.
Дитинство
Сімнадцятилітньому Бортнянському, як особливо обдарованому музикантові, теж призначають стипендію "пансіон" в Італію. Однак, він вибирає місцем свого постійного проживання вже не Болонью, як Березовський, а інший важливий культурний центр, Венецію. Це багате портове місто славилось своїм оперним театром - першим публічним театром у світі, де вистави могли відвідувати всі бажаючі, а не лише вельможі. У Венеції жив і його колишній вчитель з Петербургу, італійський композитор Бальтасаре Галюппі, котрого він знав і шанував ще з років навчання у Петербурзі. Галюппі допомагає молодому музикантові здобувати професійні знання, а окрім того, щоби поглибити їх, Бортнянський виїжджає на навчання і до інших великих культурних центрів - до Болоньї (до падре Мартіні), і до Риму, і до Неаполю.
«Італійський» період
Італійський період був тривалим (коло 10 років) та напрочуд плідним в творчості Бортнянського - він написав тут три опери на міфологічний сюжет ("Креонт", "Адкід", "Квінт Фабій"), а також сонати, кантати, церковні твори. Ці опуси виявляють як блискучу майстерність автора у володінні композиторською технікою провідної європейської школи - італійської, так і близькість до пісенних джерел свого народу: у блискучій мелодії арій відчувається наспівна українська лірика пісень та романсів.
«Італійський» період
У 1779р. з Росії надходить лист з вимогою негайно повернутись в Петербург. Не надто охоче скорився Бортнянський цьому наказові - доля Березовського була йому добре відома - проте він вирушає у дорогу. На шляху до Петербургу на короткий час він затримується у іншому музичному центрі Європи, столиці Австрії, Відні, де зав'язує знайомство з відомим на той час італійським композитором А.Сальєрі, знаним в історії як суперник Моцарта.
Відень
В Росії його, як і будь-якого митця "неіноземного походження”, також не допускають до "великого" царського двору Катерини II, при якому завжди більш прихильно ставились до іноземних співаків та музикантів. Бортнянського відсилають на "малий" двір, тобто двір намісника престолу великого князя Павла, у його маєток Павловськ.
Сам Павло мало що розумів у мистецтві, він був захоплений лише військовою муштрою. Зате нова дружина Марія Федорівна мала тонкий художній смак, дуже любила музику, а надто оперу та романси, гарно грала на фортепіано. Для неї, на ЇЇ замовлення Бортнянський написав і три опери у французькому стилі (“Сокіл", "Син-суперник", "Свято синьйора"), і збірку романсів та пісень на французькі вірші, і вісім клавірних сонат, і ансамблі для різного складу інструментів. Серед них варто згадати першу в українській музиці симфонію – Концертну симфонію для семи інструментів. Проте якими б визначними не були його досягнення у світській музиці, найвидатніші свої твори він написав у жанрі духовного хорового концерту.
Повернення до Росії
В 1795 р., вже після смерті Катерини II, коли на престолі засідає її син Павло І, за клопотанням імператриці Марії Федорівни, Бортнянський стає директором Придворної півчої капели. Хоча духовні концерти Він починає писати раніше, одразу після повернення з Італії, проте найкращі з них написані саме за час перебування Бортнянського на посаді директора капели. Всього він залишив 35 однохорних концертів і 10 двохорних, тобто написаних для виконання двома хорами нараз. Більшість з них створена на тексти з Псалтиря, і лише два присвячені найбільшим святам церковного календаря - Різдву та Великодню.
Зріст в кар’єрі
На відміну від драматичних, трагічних, напружено-емоційних концертів Березовського, Бортнянський шукає в поезії Давидових псалмів радісні, піднесені настрої, урочисто-прославний стан, або спокійне і зосереджене споглядання. Ці переживання були притаманні пануючому тоді художньому стилю, до якого можна віднести і твори самого композитора, - до класицизму. Лише в останніх творах, наприкінці життя, трапляються мінорні концерти драматичного і трагедійного змісту. Особливо ж відомим серед них є написаний незадовго до смерті лірико-елегійний Концерт № 32 "Скажи мені, Господи, кончину мою" (цей твір дуже любив П.І.Чайковський, називаючи його "Меланхолія").
Не лише європейські професійні джерела надихали Бортнянського на створення його шедеврів. Мелодика концертів дуже часто пов'язана з українським фольклором, з обрядовими, ліричними, побутовими, а навіть жартівливо-танцювальними піснями. Це додає їм особливого душевного тепла, яскравості, а разом з тим завдяки національній характерності мелодій вирізняє композитора посеред західних музикантів, що спирались на ті самі професійні принципи.
Крім концертів композитор пише і інші церковні твори, зокрема, причасні, херувимські, серед яких особливо знаменитою у всьому світі стала "Херувимська №7'".
Творчість
Помер Дмитро Бортнянський у 1825 році в Петербурзі. Після його смерті духовні концерти, як невідповідні до указів царя Павла і нових правил богослужіння в російській православній церкві, повністю вилучаються з церковної практики в Росії, і лише нечисленні виконавці хорової музики включають їх в концертний репертуар, та й то у редакції Петра Чайковського. Натомість величезну популярність здобули вони, починаючи з 30-х років минулого сторіччя, в Західній Україні, де і до сьогодні постійно виконуються у церквах під час богослужінь.
Творчий доробок |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10005-fylypovych-pavlo-petrovych-14625 | Презентація на тему «Филипович Павло Петрович» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10005/14625-prezentaciya-na-temu-fylypovych-pavlo-petrovych.pptx | files/14625-prezentaciya-na-temu-fylypovych-pavlo-petrovych.pptx | Филипович Павло Петрович
2 вересня 1891— 3 листопада 1937
Павло Филипович -
український поет і літературознавець, діяч українського національного відродження 1920-1930-тих років. Також перекладач з французької та латинської мов, педагог. Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився у
с. Кайтанівці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Катеринопільського району Черкаської області) у родині священика.
Середню освіту здобув у Златопільській гімназії та у Колегії Павла Ґалаґана у Києві.
У 1910-15 студіював слов'яно-російську філологію на історично-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, як учень академіка Володимира Перетца. Навчався також на правознавчому факультеті.
Після навчання залишився працювати в університеті як стипендіат (його тогочасна праця про життя і творчість російського поета Євгена Баратинського була нагороджена золотою медаллю і в 1917 вийшла окремим виданням), приват-доцент і згодом як професор до 1935 р.
В університеті, що в 1920 р. був перейменований на ІНО (Інститут Народної Освіти), разом із професором Миколою Зеровим Филипович вів семінар з історії української літератури, керуючи працею над темами, що стосувалися кінця 19-го ст. і початку 20-го ст.
Свою поетичну діяльність почав російською мовою в 1910 під псевдонімом Павел 3орев, але від 1917 перейшов виключно на українську мову.
Як літературний критик виступив уперше в редагованому Василем Старим і Миколою Зеровим часописі «Книгар».
Широку літературознавчу працю розгорнув як співробітник ВУАН, публікуючи низку праць з історії української літератури і редагуючи ряд літературознавчих збірників.
У своїх працях дотримувався порівняльно-історичного методу і був одним із найвидатніших представників цієї школи в українському літературознавстві.
Поет-неокласик Павло П. Филипович був чужий і далекий до настанов і директив комуністичного режиму в літературі і тому теж цілком несприйнятний і ворожий для нього.
Попри те, що Филипович ніколи не належав до будь-якої політичної партії і не брав надто активної участі в громадському житті, його заарештовано в серпні 1935 року і засуджено разом із Зеровим на початку 1936 року за приналежність до «шпигунсько-терористичної організації», що нею мав бути нібито семінар української літератури в Київському ІНО.
3асуджений на 10 років заслання в концентраційні табори, перебував спочатку на Ведмежій Горі (на північ від Ленінграда) і потім на Соловецьких Островах, де після виконання норми примусової праці намагався працювати літературно й науково. Із Соловок був вивезений в 1937 р. до інших концтаборів, де йому додано ще 10 років ув'язнення. Там він і загинув за невідомих обставин.
Була засуджена і заслана в 1938 р. на 5 років в Караганду також дружина П. Филиповича, Марія Андріївна, хвора психічно від переживань, пов'язаних із засудом і засланням чоловіка.
Після XX з'їзду КПРС Павло Филипович комуністи самі видали документ про його реабілітацію.
Праці
«Т. Шевченко» в 1921 р. (ДВУ, разом з Є.Григоруком)
«Шевченківський збірник» 1924 (вид. «Сорабкоп»)
два томи «Шевченко та його доба»
«Іван Франко» 1926 (з І. Лакизою та П. Кияницею)
«Література» 3б. І., 1928 (спільно з акад. С. Єфремовим і М. Зеровим).
Крім того, він брав участь у складанні коментаря до акад. видання Шевченкового «Щоденника» (К., 1927), в 10-томовому виданні творів Лесі Українки та в інших виданнях.
За редакцією П. Филиповича був виданий ряд збірників —
Найважливіші літературознавчі і критичні праці Филиповича:
«Шевченко і романтизм» (ЗІФВ, IV,1924),
«До історії українського романтизму» (Укр., 1924, Кн. 3),
"Генеза Франкової легенди «Смертъ Каїна» (вступна стаття до твору «Смерть Каїна», К., 1924),
«О.Олесь» (вст. ст. до вид.: О. Олесь. Вибрані твори, К., 1925),
«Шевченко і Гребінка» (Укр., 1925, кн. 1-2),
«До студіювання Шевченка та його доби» (у зб. «Шевченко та його доба», І, К., 1925),
«Рилеєв і Державін» (У зб. «Декабристи на Україні», К., 1926),
«Шляхи Франкової поезії» (у зб. «Іван Франко», К., 1926),
«Шевченко і декабристи» (окр. вид., К., 1926),
«Спустошена ідилія» (вст. ст. до вид.: О. Кобилянська. Земля, К., 1926),
«Європейські письменники в Шевченковій лектурі» (Прол. Правда, 1926, № 56),
«Переклад Котляревського із Сапфо» (ЗІФВ, XII — XIV, К., 1927),
«Історія одного сюжету» (вст. ст. до вид.: О. Кобилянська. «У неділю рано зілля копала», К., 1927),
«Ольга Кобилянська в літературному оточенні» (Ж.. і Р., 1928, № 2),
«Нові праці про І. Котляревського» (Ж.. і Р., 1928, кн. ХІІ),
«Перший переказ з Шевченка російською мовою» (З6. Шевченко, І, К., 1928),
«Аналіз образу Прометея в творах Лесі Українки» (Ж.. і Р., 1928, кн. IX),
«Українське літературознавство за 10 років революції» (у зб. «Література», І, К., 1928 і окр.),
«З новітнього українського письменства».
Історично-літературні статті (1929).
Творче сходження і основний творчий доробок
Почав друкуватися рос. мовою з 1910 під псевдонімом П. Зорєв у журналах «Вестник Европы», «Заветы», «Куранты».
Ранні поетичні твори Ф. позначені впливом символізму.
Публікувалися у збірнику «Музагет» (1919), що об'єднував поетів-символістів.
Як поет Ф. належав до групи неокласиків, позиції яких захищав у «літ. дискусії» 1925.
Його невеликий літ. доробок — дві зб. поезій: «Земля і вітер» (1922) і «Простір» (1925), відзначаються високою літ. культурою, глибиною думки й досконалістю форми.
Дякую за увагу!
Підготувала:
Матвєєва Вероніка,
403,
2013 |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10030-rozvytok-muzychnoyi-kultury-naprykinci-xx-na-pochatku-xxi-st-14257 | Презентація на тему «Розвиток музичної культури наприкінці XX – на початку XXI ст» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10030/14257-prezentaciya-na-temu-rozvytok-muzychnoyi-kultury-naprykinci-xx-na-pochatku-xxi-st.pptx | files/14257-prezentaciya-na-temu-rozvytok-muzychnoyi-kultury-naprykinci-xx-na-pochatku-xxi-st.pptx | Розвиток музичної культури наприкінці XX – на початку XXI ст.
Виконала:
ліцеїстка 42 групи
ПМЛ
м.Івано-Франківська
Тачинська Юлія
м.Івано-Франківськ
2014
Що таке музика?
Перш за все, нам потрібно визначити значення слова “музика”:
Му́зика (від грец. μουσική — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовій (ритм), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.
З середини XX століття об'єктом спеціального інтересу стала можливість музики зцілювати людину на фізіологічному чи психічному рівні. Свідчення про цілющі властивості музики в літературі численні, і найчастіше приписуються музиці В.А. Моцарта, проте в окремих працях йдеться і про лікування більш екзотичними музичні явищами, як наприклад дзвоном дзвонів чи навіть 4′33″ Дж. Кейджа. Стверджується, що музика здатна, наприклад, впливати на рецептори шкіри, активізувати функції нервової системи, зменшувати больовий поріг, регулювати виділення гормонів, що знижує стрес, впливати на серцевий ритм і пульс, підвищувати і знижувати кров'яний тиск, знижувати м'язову напругу і покращувати координацію рухів. Інтегративна дисципліна, що вивчає цілющий вплив музики на здоров'я людини, а також сама практика отримала назву музикотерапії.
Музична терапія
На межі століть розвиваються різні напрямки музики:
Класична музика;
Джазова музика;
Мюзикл;
Поп-музика;
Рок-музика.
Для класичної музики характерні висока людяність, відданість вічним ідеалам.
Класична музика – це:
1)музика минулого, що витримала випробування часом та має аудиторію в сучасному суспільстві.
2) музика другої половини XVIII ст. — початку XIX ст., що традиційно співвідноситься з епохою класицизму
3) академічна музика, що наслідує передусім жанри (наприклад, соната, симфонія, опера), принципи композиції (зокрема гармонії, форми, фактури тощо), інструментарій (переважно — інструменти симфонічного оркестру), а також традиції виконання, що формувалися в європейській музиці в XVII — поч. XX ст.
І.Стравінський
І́гор Фе́дорович Страві́нський (*5 (17) червня 1882, Оранієнбаум (нині місто Ломоносов) Ленінградської області, Росія — †6 квітня 1971, Нью-Йорк) — російський композитор, диригент і піаніст
українського походження. Син співака Федора Гнатовича Стравінського
Рід Стравінських походить з Волині. Батько композитора, співак Федір Стравінський був родом з Чернігівської губернії.
У творчому доробку є чимало: хорових творів, камерних творів, фортепіанних творів, оркестрових творів, опер та балетів.
А.Шнітке
Альфред Гаррійович Шнітке (24 листопада 1934,Енгельс, СРСР — †3 серпня 1998, Гамбург, Німеччина) — радянський композитор, піаніст, теоретик музики і педагог, один з найзначніших музичних діячів кінця XX століття.
У 1958 році Шнітке закінчив Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу композиції Є.К.Голубєва, в 1960-му був прийнятий в Союз композиторів, в 1961-му закінчив аспірантуру при консерваторії по класу композиції і зайнявся викладацькою діяльністю.
У творчому доробку є чимало: камерних, вокально-інструментальних творів, концертів для інструментів соло з оркестром, симфорнічних та хорових творів, опер та балетів. Працював також з електронною музикою.
А. Пуссер
Анрі Пуссер (фр. Henri Pousseur, 23 червня 1929, Мальмеді, Валлонія – 6 березня 2009, Брюссель) – бельгійський композитор, педагог.
Музичну освіту отримував у Льєзькій та Брюссельській консерваторіях, де став членом групи композиторів-авангардистів «Варіації». Брав приватні уроки композиції в А.Сурі та П.Булєза. В 1950-ті рр. брав активну участь в міжнародному авангардному русі разом із Булезом,Карлгайнцем Штокгаузеном, Лучано Беріо, Луїджі Ноно, Бруно Мадерною, що і визначило подальший шлях його творчої діяльності.
У 1958 р. засновує студію електронної музики у Брюсселі. У 1960-70 рр. викладав у Дармштадті, Кельні, Базелі, Бостоні, Буффало. З 1971 р. професор у Королівській Льєзькій консерваторії, де створив Центр музичних досліджень та освіти Валлонії. Будучи директором цієї консерваторії, зумів привнести «свіжий» струмінь в сферу музичної педагогіки. У 1984-1987 рр. керував Педагогічним інститутом в Парижі.
Е.Денисов
Едісо́н Васи́льович Дени́сов (Эдисо́н Васи́льевич Дени́сов; *6 квітня 1929, Томськ — †24 листопада 1996, Париж) — російський композитор, музикознавець, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв Росії (1990), народний артист Росії (1995).
Жанровий діапазон творчості Денисова досить широкий — є автором двох опер, балету «Сповідь», ряду симфонічних творів та творів для оркестру й особливо для солюючих інструментів з оркестром (концерти для віолончелі, фортепіано флейти, скрипки, флейти й гобоя з оркестром).
В 1980—1990-і роки написано ряд великих вокально-інструментальні форми). Значне місце в його творчості займає також музика для театрів, кіно і радіо.
Джаз (англ. Jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX—XX століття в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення.
Що таке «джаз»?
У період першої світової війни, коли джаз Нового Орлеана і прилеглої до нього районів ще був народною музикою, кількість джазових музикантів не перевищувало декілька сотень, а число слухачів, в основному представників негритянської бідноти з дельти Міссісіпі, не досягало і п'ятдесяти тисяч. До 1920 року джаз став відомий, іноді у вигляді досить невмілих імітацій, всюди в Сполучених Штатах Америки. Через десять років його стали виконувати і слухати в більшості великих міст Європи. До 1940 році його вже знали в усьому світі, а до 1960 року він був повсюдно визнаний як самостійний музичний жанр, навіть як особливий вид мистецтва.
Становлення джазу
Джаз характеризується цілою низкою особливостей, серед яких можна виділити такі:
☻Особливості ритму, зокрема синкопованість, поліритмія, а також характерний свінг.
☻Особливості гармонії, зокрема переважання септакордів, нонакордів та складніших політерцових акордів, характерні гармонічні послідовності, а також ладові особливості (напр. заниження III ступіню).
☻Особливості тембрової палітри, що стосуються як інструментального, так і вокального виконавства. В кінці XX століття — також особливості електронного звуку.
☻Імпровізаційність.
Риси джазу
Л.Армстронг
Луї́ Армстро́нг (англ. Louis Armstrong; *4 серпня 1901, Новий Орлеан, США — †6 липня 1971, Нью-Йорк, США) — американський джазовий музикант: трубач і співак, у США відомий як король джазу. Його записи 1920-х років у Чикаго з гуртами «Хот-Файв» і «Хот-Севен» принесли йому популярність за особливе тепле звучання труби, майстерність імпровізації й особливий низький хрипкий голос; у 1922 році відправився грати в Чикаго в оркестрі Джо Олівера. Знімався в кіно.
Е. Фіцджеральд
Елла Фіцджеральд (англ. Ella Jane Fitzgerald, * 25 квітня 1917, Ньюпорт-Ньюс, Вірджинія — † 15 червня 1996,Беверлі-Гіллз, Каліфорнія) — американська джазова співачка. Діапазон її голосу складав три октави (від D♭3 до D♭6), для виконавської манери були характерні чистота тону, бездоганна дикція, фразування та інтонація, а також майстерна імпровізація і використання скету.
Фіцджеральд була визначною виконавицею пісень з Great American Songbook, її називали «першою леді американської пісні» та «королевою джазу». Протягом 59-річної кар'єри співачка записала понад 70 альбомів і продала більше 40 мільйонів копій своїх платівок, отримала 13 премій «Греммі», Національну медаль мистецтв від Рональда Рейгана та Президентську медаль свободи від Джорджа Буша-старшого.
Б.Гудмен
Бе́нні Ґу́дмен, (повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен *30 травня1909 — †13 червня 1986) - американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу».
Народився в Чикаго в родині бідних єврейських емігрантів з містечка Біла Церква,що під Києвом. Вчився грати на кларнеті в школі при синагозі і вже в юні роки став віртуозом і виступав у різних колективах. Значний вплив на Бенні справили новоорлеанські музиканти, такі як Джоні Доддс, Леон Ропполо і Джіммі Нун.
В 1925 році 16-річний Гудмен долучається до одного з найкращих чиказьких оркестрів — The Ben Pollack Orchestra, в 1926 взяв участь у записах. У творчому доробку 37 альбомів.
Т.Монк
Тело́ніус Монк (* 10 жовтня 1917 — † 17 лютого 1982) — видатний джазовий піаніст і композитор, найбільш відомий як один з родоначальників бібопа. У своїй творчості дотримувався оригінального стилю, був авангардистом і примітивістом, його манера гри була не зовсім характерна для джазу: його музика була «рваною», характеризувалась великою кількістю стрибків. Проте, такі його композиції, як «Round Midnight», «Ruby My Dear», «52nd Street Theme» і багато інших стали класикою джазу й пізніше виконувалися багатьма музикантами.
У творчий доробок входить 48 альбомів.
Д.Еллінгтон
Дюк Еллінгтон (справжнє ім'я — Едвард Кеннеді Еллінгтон) — (29 квітня 1899,Вашингтон — 24 травня 1974, Нью-Йорк) — видатний афроамериканський джазовий музикант, композитор, піаніст, керівник всесвітньо відомого оркестру.
В 1957 році Еллінгтон написав знамениту Such Sweet Thunder, записав платівки з Еллою Фіцджеральд і Френком Синатрою.
Еллінгтон багато гастролював, в 1971 виступав у СРСР, давши 5 концертів у Москві.
Навесні 1972 року у Дюка Еллінгтона знайшли рак. 24 травня 1974 року він помер в Нью-Йорку.
У творчому доробку 31 альбом.
Мю́зикл (від англ. musical play — музичний спектакль) — музично-сценічна вистава, в якій
поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, використанням вокально-хореографічних ансамблів, драматичним змістом.
Мюзикл, як жанр виник в США у 1920-х роках. До найкращих зразків мюзиклу належать «Оклахома» Р. Роджерса, «Співаючи під дощем» Джина Келі,«Вестсайдська історія» Л. Бернастайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ламанчі» М. Лі, «Привид опери» Е. Л. Вебера.
Мюзикл
Мюзикл - жанр, як правило, складний у постановочному відношенні і тому дорогий. Багато бродвейських мюзиклів славляться своїми спецефектами, що можливо тільки в умовах стаціонарного мюзиклу, де вистави йдуть щоденно протягом багатьох років, поки вони користуються успіхом у публіки. У Росії приклад такого найбільш успішного стаціонарного мюзиклу - " Юнона і Авось ".
Мюзикл - один з найбільш комерційних жанрів театру. Це обумовлено його видовищністю, розмаїттям тем для постановки, необмеженістю у виборі засобів вираження для акторів.
За формою мюзикл найчастіше представляє собою двухактовий спектакль.
Threepenny Opera (1933)
My Fair Lady (1956)
Sound of The Music (1959)
Oliver! (1960)
Fiddler on the Roof (1964)
Hair ( 1968)
Jesus Christ Superstar ( 1970)
Chicago ( 1975)
Les Miserables ( 1980)
Cats / ( 1981)
42nd Street ( 1981)
Phantom of the Opera ( 1986)
Jekyll & Hyde ( 1989)
Producers (на основі фільму Мела Брукса «Весна для Гітлера»)
How to succeed in business Without Really Trying
Найвідоміші бродвейські мюзикли
Найвідоміші французькі мюзикли
Starmania (1979)
Misrables, Les (1980)
La legende de Jimmy (1990)
Sand et les Romantiques (1991)
Vu D'en Haut (1991)
La vie en bleu (1996)
Nоtre-Dame de Paris (1998)
Da Vinci 2000)
Romeo et Juliette (2000)
Les Mille Et Une Vies D'Ali Baba (12 червня 2001)
Les Dix Commandements (2001)
Le Petit Prince (2002)
Tristan et Yseult (2002)
Emilie Jolie / "Емілі Жолі": (2002)
Autant en Emporte le Vent (2002)
Don Juan / "Дон Жуан (3 серпня 2003)
Le Roi Soleil (2005)
Dracula, Entre l'amour et la mort (2005)
Graal (2005)
Cloptre, la dernire reine d'Egypte (2009)
Mozart - L'Opera Rock (2009)
Найвідоміші російські мюзикли
Орфей і Еврідіка
Принц і жебрак
Зірка і смерть Хоакіна Мур'єти
Пенелопа
Юнона і Авось
Склянка води
Захід (Молдаванка)
Метро
Норд-Ост
12 Стільців
Ніч відкритих дверей
Мауглі
Бережи мене, кохана
Монте-Крісто
Www.сіліконовая дура.net
Бременские музыканты
Мастер и Маргарита
Доктор Живаго
Мёртвые души
Поп-музика
Поп-му́зика (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.
Інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема екзотичних інструментів. Для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура. Мелодії, як правило, нескладні, ритмічні, легко запам'ятовуються.
Вокальний стиль поп-музики характеризується мелодійною та емоційною манерою виконання, застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною теситурою, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів.
Сучасні форми поп-музики поширені в усьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.
Характеристика поп-музики
Справжнім проривом в поп-музиці стала поява в 1970-і стилю «диско» (євродиско) і таких груп, як ABBA, Boney M, Dschinghis Khan, Bee Gees. Поп-музика відтепер витісняє рок-н-рол в якості основної танцювальної музики на дискотеках, і з цього часу танцювальна музика (dance music) є одним з основних напрямків у поп-музиці.
Завдяки появі музичного телебачення (зокрема, телеканалу MTV), в 1980-і формується культура відеокліпів. У цей час у США з'являються такі зірки, як Майкл Джексон, Мадонна, Прінс, Вітні Х'юстон. На поп-музику в цей період впливають хіп-хоп, соул і ритм-енд-блюз. У 1990-ті і 2000-ні до цього додається танцювальна електронна музика. Нові поп-зірки намагаються привернути до себе увагу через епатажну поведінку та скандали.
Майкл Джо́зеф Дже́ксон (англ. Michael Joseph Jackson, *29 серпня 1958 —†25 червня 2009) — американський співак, танцюрист, автор пісень, котрий досяг міжнародної популярності у віці 12 років як соліст дитячого гурту «П'ятірка Джексонів», а згодом став одним із комерційно найуспішніших сольних артистів в історії. Володар численних премій та нагород; уважається «королем поп-музики».
Ходило багато чуток про пластичні операції, буцімто саме завдяки цьому Майкл поміняв колір шкіри. Але насправді Майкл хворів на вітиліго, через цю хворобу колір його шкіри ставав світлішим. Після прогресування хвороби Майкл почав завжди ходить під парасолькою і в максимально закритому одязі, щоб сонячні промені не потрапляли на уражену шкіру.
Michael Jackson
Майкл Джексон ввів у поп-культуру безліч нових рухів. Саме за це його назвали “королем поп-культури”.
Мадо́нна (повне ім'я: Мадонна Луїза Вероніка Чикконе; англ. Madonna Louise Veronica Ciccone; * 16 серпня1958, Бей-Сіті, Мічиґан, США) — американська співачка, танцівниця, кіноактриса, продюсер, режисер, активіст добродійних та правозахисних організацій. Найуспішніша артистка в історії музики, світові продажі її альбомів перевищили 300 мільйонів екземплярів. Користується настільки широкою популярністю, що її називають «Королевою поп-музики».Багаторазова рекордсменка Книги рекордів Гінесса
Madonna
Ві́тні Елі́забет Г'ю́стон (*9 серпня 1963, Нью-Арк, США — †11 лютого 2012,Беверлі-Гіллз, США) — американська поп-співачка, що співала також у стилях R&B та ґоспел. Одна з найуспішніших співачок світу і ймовірно, разом із Майклом Джексоном, — серед чорношкірих музикантів: кількість проданих нею записів оцінюють у 170 мільйонів примірників.
Розпочала творчу кар'єру 1985 року, видавши епонімний альбом. Зігравши одну з головних ролей та виконавши музичні партії у фільмі «Охоронець», (англ. «The Bodyguard») широкою популярністю користувалась у 1992. Її балада «I Will Always Love You», виконана в кінофільмі, стала світовим хітом.
Згідно з «Книгою рекордів Гіннесса», Г'юстон є найбільш нагородженою артисткою за всі часи..
Whitney Houston
Брі́тні Джин Спірс (англ. Britney Jean Spears МФА: Брітні Джин Спірс; * 2 грудня 1981, Кенвуд, Луїзіана) — американська співачка, володар Греммі, танцівниця, автор пісень, актриса.
Її дебютний альбом «…Baby One More Time» зробив її всесвітньо популярною, а однойменний сингл очолив чарт Billboard Hot 100. Друга пластинка Спірс «Oops!… I Did It Again» вийшла весною 2000 року і лише закріпила її статус поп-зірки За сингл «Toxic» Спірс отримала свою першу статуетку Греммі.
Britney Spears
Рок-музика
Рок-музика (англ. Rock) — узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)». Також «роком» називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.
Рок-музика має велику кількість напрямків: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (т.зв. «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.
The Beatles («Бітлз») — британський біт-рок-гурт, створений 1960 року в Ліверпулі, Англія. Найбільш знаменитий та популярний музичний гурт за всю історію людства. Також один з найуспішніших з комерційної точки зору музичних гуртів в історії популярної музики. Кількість проданих платівок гурту перевищує один мільярд примірників, що є рекордом світової музичної індустрії. 15 альбомів «Бітлз» очолювало хіт-парад Великобританії — більше, ніж будь-якого іншого виконавця.
До першого складу ансамблю входили: Джон Леннон, Пол Маккартні, Джордж Харрісон,Стюарт Саткліфф і Піт Бест. 1961 року Саткліфф залишив гурт, і місце бас-гітариста зайняв Маккартні. 1962 Беста замінив Рінго Старр.
The Beatles
«Queen» — британський рок-гурт, створений у 1971 році в Лондоні. З дня заснування у 1971 році і до смерті Фредді Мерк'юрі у 1991, склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі (справжнє ім'я Фарух Булсара), Брайан Мей, Роджер Тейлор, Джон Дікон.
Queen – британський рок-колектив, що добився мега-популярності в 70-90-х роках і навіть зараз має мільйони прихильників по всьому світу. Найвідоміші пісні групи Queen: “We Are the Champions”, “We Will Rock You”, “Bohemian Rhapsody”, “The Show Must Go On”. Широко відомі і популярні також відеокліпи Queen, причому кліп на композицію “Bohemian Rhapsody” прийнято вважати першим відеокліпом в історії світової музики Також музиканти гурту Queen по праву вважаються кращими концертними виконавцями за всю історію рок-музики.
queen
Pink Floyd — британський рок-гурт, провідний представник жанрів психоделічного та прогресивного року. Один із найуспішніших гуртів Великобританії, відомий своєю психоделічно-космічною музикою, філософськими текстами, експериментами зі звуком, цікавими обкладинками альбомів й оригінальними концертами.
Гурт став одним з найпопулярніших у Лондонському андеґраунді в кінці 1960-х. Гурт завжди був популярним в Англії, хоча вони не досягли справжнього світового визнання до виходу концептуальних альбомів The Dark Side of the Moon (1973), Wish You Were Here (1975),Animals (1977) і рок-опери The Wall (1979).
Pink Floyd
Led Zeppelin (походить від англ. Lead Zeppelin — «свинцевий дирижабль») — британський рок-гурт, що вважається одним із засновників хард-року та хеві-металу.
Led Zeppelin є першими у списку 100 найвизначніших хард-рокових виконавців від VH1.
Журнал Rolling Stone описує Led Zeppelin як «найважчий гурт усіх часів» і «найвизначніший гурт 70-их».
Led Zeppelin
The Rolling Stones — англійський рок-гурт, створений в 1962 році в місті Лондон,Великобританія. Творчість гурту ґрунтується на блюзі й рок-н-ролі 1950-х. Здобувши успіх у Великобританії, «The Rolling Stones» стали популярними у США під час «британського вторгнення» у 1960-х, і у всьому світі. Гурт випустив 22 студійних альбома (британські версії; у США видано 24 альбома), 8 концертних альбомів (9 у США) і численні збірники.
У 1989 гурт включено до Зали слави рок-н-ролу. Зайняв 4 місце в рейтингу найкращих музичних виконавців за версією журналу «Rolling Stone» 2004 року і друге місце у подібному рейтингу сайта Acclaimedmusic.net .
The Rolling Stones
Aerosmith — американський хард-рок-гурт, утворений в кінці шістдесятих років у місті Санепі (Sunapee) під назвою Jam Band.
Гурт було утворено в такому складі:
Стівен Тайлер(справжнє ім'я Стівен Віктор Толларіко), Джо Перрі, Джо Крамер,
Том Хемілтон, Рей Табано.
1969 року гурт перебрався до Бостона і змінив назву на Aerosmith. 1970 року Рея Табано замінив Бред Вітфорд. Гурт здобув велику популярність у Бостоні, що привело до укладання угоди з фірмою «Columbia/CBS», а вже 1973 року Aerosmith потрапили до чарту з дебютним альбомом. Щоправда промоційний сингл з цієї платівки «Dream On» опинився лише на п'ятдесят дев'ятому місці журналу «Billboard», проте переписаний знову 1976 року, він злетів аж до першої десятки.
Aerosmith
Nirvana
Nirvana — американський рок-гурт, створений Куртом Кобейном та Крісом Новоселічем в Абердині, штат Вашингтон, в 1987 році. У складі колективу змінилися кілька барабанщиків; довше за всіх з гуртом грав ударник Дейв Ґрол, який прилучився до Кобейна та Новоселіча в 1990 році. В 1989 році Nirvana стала частиною сієтлської музичної сцени, випустивши на інді-лейблі Sub Pop дебютний альбом Bleach. Після підписання контракту з великим лейблом DGC Records Nirvana отримала несподіваний успіх з піснею «Smells Like Teen Spirit» зі свого другого альбому Nevermind, випущеного в 1991 році. Згодом Nirvana увійшла в музичний мейнстрім, популяризувавши піджанр альтернативного року, названий гранджем. Курт Кобейн зробився в очах ЗМІ не просто музикантом, а «голосом покоління. Недовга, але яскрава історія гурту перервалася у зв'язку зі смертю Курта Кобейна 5 квітня 1994 року.
Для рок-культури в СРСР характерна соціальна спрямованість, розмірковування над долею людей, суспільства, країни. Серед класиків радянського року – “Аквариум”, “Машина времени”, “Кино”, “Алиса”, “ДДТ” та ін.
Рок в СРСР |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10115-gromada-6168 | Презентація на тему «Громада» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10115/6168-prezentaciya-na-temu-gromada.pptx | files/6168-prezentaciya-na-temu-gromada.pptx | Громада .Поняття громада . Територіальне і громадське самоврядування.Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільстом.Шкіьне самоврядування.
Громада (лат. politia політія - община) — форма соціальної (колективної) організації людей, натовп дружніх людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства; характерна майже для всіх народів.
Групу людей, яка має загальні ознаки, повне або часткове самоврядування називають громадою.
Людина - соціальна істота і її саморозвиток, самоактуалізація відбувається в середовищі її проживання - у сім’ї, в спілкуванні з друзями, сусідами, в освітньо-виховному закладі, у виробничому колективі і т.п. В цих спільнотах виникає певне ставлення до явищ або проблем соціального життя, що зачіпають спільні інтереси, усвідомлюються актуальні соціальні проблеми, які потребують вирішення, зіставляються і стикаються різні погляди і позиції з обговорюваного питання, схвалюються, підтримуються або, навпаки, заперечуються, засуджуються ті чи інші дії, вчинки або лінії поведінки людей. Іншими словами: життєвим простором для особистості є група, тобто обмежена в розмірах спільність людей, яка виділяється із соціального цілого на основі певних ознак.
Група може бути великою (колектив школи, підприємства чи установи) і малою (сім’я, громадська організація, ініціативна група, дворова компанія і т.д.). У великих групах виробляються норми поведінки, громадська думка, громадські та культурні цінності і традиції, які за посередництвом малих груп доводяться до свідомості кожного індивіда. У великій групі завжди є регулюючі її діяльність структурні утворення, і якщо ці структури перестають функціонувати, то група перетворюється в стихійно діючу спільність - натовп.
Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості. Відповідно до української соціологічної традиції громада є центральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду родових стосунків і склавшись в період феодалізму, вона мала громадське землеволодіння, при якому певні ділянки землі належали селянській громаді. Спочатку громади були основними територіально-адміністративними одиницями, пов’язані з однією оселею, існували також церковні громади, громади спільного користування майном. Характерною ознакою спільнот-громад було широке самоуправління (громадське вече), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду.
Територіа́льна грома́да — спільнота мешканців, жителів населених пунктів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, районів у містах, що наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місце́ве самоврядува́ння — право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права й які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Формами місцевого самоврядування також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/100-youth-cultures-9885 | Презентація на тему «Youth cultures» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/100/9885-prezentaciya-na-temu-youth-cultures.ppt | files/9885-prezentaciya-na-temu-youth-cultures.ppt | Youth cultures
Zimenko Maryna
Mods
There was the development of music and fashion industries with the orientation to the youth market. New groups of young people dressed in Italian-style and leather clothes appeared. They were called Mods.
But there were young people who were against the materialistic wealth and stressed on spiritual values. They tried to show their protest in wearing unusual clothes, hair or in other ways. Thus in the 1960s and 1970s Hippies appeared.
Hippies
Punks
Rappers
As a large number of teens today watch music videos, these influence their minds. Teens watch cool Rappers, who are looking and sounding unusual and they want a piece of that image. They wear the same clothes, sing violent lyrics and feel very cool.
Rap were born in the New York over 30 years ago. The clothes, sometimes very expensive. Rappers wear huge gold necklaces. There is also a rap language or rather a slang, used by many teens. Many rap songs make teenagers believe that money is the most important thing in the world.
Goths
Goths is a subculture that appeared in the late 70-ies of XX century in the Britain. Main components Gothic is fashion and Gothic music. Gothic fashion is very diverse. By gothic music usually refers gothic rock.
Emo
Emo subculture is most common among teens 13-17 years. The main thing for members of this subculture are emotions. Often emo music prevails cry. Hair and nails are often painted in black. They wear black and pink clothes and shoes.
Bikers
Bikers are members motoclub. Motorcycle is as integral part of the lifestyle. They have long hair. Among bikers importance has different symbols.
Hip-hop
Hip-hop appeared in USA in the late 1970s. By the early 1990s, hip hop became a part of youth culture around the world. Nowadays hip hop is often associated with the style of music. Hip-hoppers usually speak Black English or slang.
Skinheads
The first skinheads were not far from the culture of mods. They appeared in the 1970s. Skinheads liked beer. The appearance of skinhead is very similar to appearance mods. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10110-suzirya-yak-grupa-zir-1608 | Презентація на тему «Сузір’я як група зір» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10110/1608-prezentacya-na-temu-suzrya-yak-grupa-zr.pptx | files/1608-prezentacya-na-temu-suzrya-yak-grupa-zr.pptx | Сузір’я як група зір
Сузір'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.
За грецькими поглядами небо складалося з сузір'їв і темних місць поміж ними. До того ж, деякі обриси, що їх виділяли давні греки, могли перетинатися, і деякі зорі належали одразу до двох сузір'їв, а інші, що не складали характерних контурів, взагалі не належали ні до якого сузір'я. Інші культури виділяють на небі інші сузір'я.
Українські назви здебільшого є перекладами грецьких або латинських назв. Поряд із ними для окремих сузір'їв в Україні вживаються народні назви.
Сузір’я Пегаса
Пега́с (лат. Pegasus) — сузір'я північної півкулі неба. Одне з найбільших за площею сузір'їв, містить 166 зірок видимих неозброєним оком.
Найкращі умови для спостереження — ввечері протягом листопада-грудня. У вечірній час сузір'я з'являється ще влітку, над східною стороною горизонту. Зазвичай його віднаходять на небі як продовження на захід ланцюжка зірок Андромеди.
Сузір'я Пегаса знаходиться поруч з Андромедою, що особливо добре видно опівночі в середині жовтня. Три зірки цього сузір'я й альфа Андромеди утворюють фігуру, що одержала в астрономів назву «Великий квадрат». Його можна легко знайти на осінньому небі.
Головна визначна пам'ятка сузір'я Пегаса - яскраве кульове скупчення. У бінокль видно кругла туманна пляма, краї якого іскряться, як вогні великого міста, видимого з борту літака. Виявляється, в цьому кульовому скупченні вміщається близько шести мільйонів сонць!
Крилатий кінь Пегас виник з обезголовленого Персеєм тіла Медузи Горгони, але не успадкував від неї нічого поганого. Він був улюбленцем дев'яти муз - дочок Зевса й богині пам'яті Мнемозіни. На схилі гори Гелікон він вибив копитом джерело Іппокрени, вода якого приносила поетам натхнення.
Є також ще одна легенда, в якій згаданий Пегас.
Онук царя Сізіфа Беллерофонт повинен був убити чудовисько Химеру. Беллерофонтові вдалося убити Химеру за допомогою Пегаса.
Одного разу він побачив крилатого коня і бажання заволодіти ним охопило юнака. Уві сні до нього з'явилася богиня Афіна. Вона подарувала Беллерофонтові чудову вуздечку, з її допомогою юнак піймав Пегаса й відправився на битву з Химерою. Він кидав у чудовиська стріли, поки воно не випустило дух.
Але своєю удачею Беллерофонт не задовольнився, а наказав на крилатому коневі піднятися на небо. Зевс розгнівався, привів Пегаса в лють, і той скинув свого вершника на Землю. Пегас після цього піднявся на Олімп, де носив блискавки Зевса.
Сузір’я насоса
Насос (лат. antlia) - Сузір'я Південної півкулі неба. Площа сузір'я 238,9 квадратних градусів, містить 42 зірки, видимі неозброєним оком, з них - 20 зірок яскравіші за 6m. Три найяскравіші серед них - звичайні жовті гіганти.
Походження назви
Французький астроном Лакайль в 1754 виділив це маленьке і тьмяне сузір'я, давши йому назву Повітряний насос, і присвятив його фізику Роберту Бойлю. Назва латинізована в 1763.
Зірки
Найяскравіша зірка сузір'я - α Насоса,
помаранчевий гігант 4,25 m.
Примітні об'єкти
Спіральна галактика NGC 2997, диск якої схилений на 45*.
Планетарна туманність NGC 3132 (туманність Восьми спалахів або Південна кільцева туманність).
Карликова сферична галактика Антли (PGC 29194), яскравістю всього 14,8 m. Належить до Місцевої групи галактик. Назва походить від назви сузір'я.
Пошук на небі
Повністю сузір'я спостерігається в південних районах Росії, найкращий час для спостережень - лютий.
Розташоване на південь від західної частини Гідри, на схід від Компасу і на північ від Вітрил.
Дякую за увагу!
|
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10098-klassycyzm-6800 | Презентація на тему «Классицизм» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10098/6800-prezentaciya-na-temu-klassycyzm.pptx | files/6800-prezentaciya-na-temu-klassycyzm.pptx | КЛАССИЦИЗМ
КЛАССИЦИЗМ
- художественное направление в европейском искусстве
XVII —XIX вв., ориентированное на идеалы античной классики
П.К. Клодт. Укротитель коня .
Аничков мост. Санкт-Петербург
Классицизм от лат. classicus — «образцовый»
В основе лежат идеи рационализма
Рационализм (от лат. ratio — разум) метод, согласно которому основой познания и действия людей является разум
К. Росси. Александринский театр. Санкт- Петербург. 1832 г.
ПРИНЦИПЫ КЛАССИЦИЗМА
Главная тема – конфликт личных и гражданских интересов, чувства и долга.
Высшее достоинство человека – исполнение долга, служение государственной идее.
Следование античности как образцу.
Подражание “украшенной” природе.
Основа всего – разум. Прекрасно лишь то, что разумно.
Главная категория – красота.
Главная задача – укрепление абсолютной монархии, монарх – воплощение разумного.
КЛАССИЦИЗМ В ЖИВОПИСИ возник в XVII веке, как оппозиция стилю барокко
Следование образцовой классике античности;
Стремление к изображению мира, основанного на высших, незыблемых законах разума;
Идеализация сущности природы и человека;
Строгая уравновешенность, четкость, пластичность форм.
Клод Лоррен, 1648
Отплытие царицы Савской
произведения
«Аркадские пастухи»,
«Пейзаж с Полифемом» и др.
Серия «Времена суток» и др.
Серия «История Александра
Македонского» и др.
художники
Николай Пуссен
(1594-1665)
Клод Лоррен
(1600-1682)
Шарль Лебрен
(1619-1690)
ФРАНЦУЗСКИЙ КЛАССИЦИЗМ
Французские художники классицисты
Клод Лоррен. Пейзаж
ОСНОВНЫЕ «СХЕМЫ» ЖИВОПИСИ
кулисное построение пространства
система трех планов
смена цветовых планов в картине: теплые коричневые тона первого плана, зеленые среднего и голубые, синие третьего, дальнего плана
Н.Пуссен
«Пастухи Аркадии»
«Вдохновение поэта»
Н.Пуссен «Пейзаж с Орфеем и Эвридикой»
Клод Лоррен
«Отплытие царицы Савской»
«Вечер»
«Гавань при закате солнца»
КЛАССИЦИЗМ В СКУЛЬПТУРЕ
Толчком к развитию классицистической скульптуры в середине XVIII века послужили археологические раскопки древних городов, расширившие познания современников об античном ваянии.
Мартос И.П.
Памятник де Ришелье
Анто́нио Кано́ва
АМУР И ПСИХЕЯ
(Лувр)
При жизни имел репутацию самого значительного из скульпторов новейшего времени.
Верность античному образцу требовала от скульпторов изображения моделей нагими, что вступало в противоречие с принятыми нормами морали.
Получили широкое распространение публичные памятники
возможность идеализации воинской доблести и мудрости государственных мужей.
Деятели современности изображались в виде обнажённых античных богов
Козловский М.И.
Памятник Суворову А.В.
Антонио Канова
Полина Бонапарте в облике поуобнажённой Венеры
Изображение деятелей современности в античных тогах
Орловский Б.И.
Памятники Кутузову и
Барклаю-де-Толли
Ива́н Петро́вич Ма́ртос
Михаи́л Ива́нович Козло́вский
Федо́т Ива́нович Шу́бин
Бори́с Ива́нович Орло́вский
КЛАССИЦИЗМ В АРХИТЕКТУРЕ
Регулярность планировки
Четкость объемной формы.
Основой архитектурного языка классицизма стал ордер
Архитектурный ордер
(лат. ordo — строй, порядок)
- тип архитектурной композиции, использующий определенные элементы и
подчиняющийся определенной
архитектурно-
стилевой
обработке.
Андреа Палладио
ПАЛЛАДИАНСТВО – ранний классицизм
Почти все здания находятся в регионе Венето, в Венеции и Виченце.
создал новый тип городского дворца — палаццо
Вилла Ротонда
Палаццо
Тьене
«отец классицизма»
Развил традиции Палладио
одним из первых применил бастионную
систему укреплений
Винченцо Скамоцци
вилла Молин
Сан-Лаззаро-деи-Мендиканти
крепость Пальманова
Стиль позднего (высокого) классицизма
Возник во Франции в период правления
Наполеона
(развивался в
1800-1830 гг.)
Регентство — наименование периода в истории Англии с 1811 по 1820 гг.
Архитекторы наполеоновской Франции черпали вдохновение в величественных образах воинской славы, оставленных имперским Римом
Триумфальная арка
Септимия Севера
Триумфальная арка
Каррузель
Колонна Траяна
Вандомская колонна
АМПИР
обязательное наличие колонн, пилястров, лепных карнизов и др.
мотивы, репродуцирующие античные образцы скульптуры (подобные грифонам,
сфинксам, львиным лапам)
РУССКИЙ АМПИР
ПЕТЕРБУРГСКИЙ
МОСКОВСКИЙ
И.Д.Жилярди
Усадьба Гагариных.
К.И.Росси
Эстетика классицизма благоприятствовала масштабным градостроительным проектам и приводила к упорядочиванию городской застройки в масштабах целых городов.
В России практически все губернские и многие уездные города были перепланированы в соответствии с принципами классицистического рационализма.
Карл Ива́нович Ро́сси
ДВОРЦОВАЯ ПЛОЩАДЬ
УЛИЦА РОССИ
ПЛОЩАДЬ
ОСТРОВСКОГО
ЗДАНИЕ СЕНАТА И СИНОДА
Андрея́н Дми́триевич Заха́ров
ДОМ МИЖУЕВА
(Фонтанка)
АДМИРАЛТЕЙСТВО
ГОРБАТЫЙ МОСТ
(Гатчина)
Андре́й Ники́форович Ворони́хин
СОБОР КАЗАНСКОЙ ИКОНЫ БОЖЬЕЙ МАТЕРИ
ЗДАНИЕ ГОРНОГО ИНСТИТУТА
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
ДУБЛИН
ХЕЛЬСИНКИ
ВАРШАВА
ДОМАШНЕЕ ЗАДАНИЕ
ЗАПИСИ В ТЕТРАДИ
ВЫПОЛНИТЬ ПРАКТИЧЕСКУЮ РАБОТУ |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10102-kuprin-oleksandr-ivanovych-6892 | Презентація на тему «Купрін Олександр Іванович» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10102/6892-prezentaciya-na-temu-kuprin-oleksandr-ivanovych.ppt | files/6892-prezentaciya-na-temu-kuprin-oleksandr-ivanovych.ppt | (1870-1938) |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10077-finansove-pravo-14447 | Презентація на тему «Фінансове право» (варіант 2) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10077/14447-prezentaciya-na-temu-finansove-pravo-skachaty.ppt | files/14447-prezentaciya-na-temu-finansove-pravo-skachaty.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10091-kvilling-12908 | Презентація на тему «Квіллінг» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10091/12908-prezentaciya-na-temu-kvilling.ppt | files/12908-prezentaciya-na-temu-kvilling.ppt | |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10117-mizhnarodni-turystychni-organizaciyi-17522 | Презентація на тему «Міжнародні туристичні організації» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10117/17522-prezentaciya-na-temu-mizhnarodni-turystychni-organizaciyi.pptx | files/17522-prezentaciya-na-temu-mizhnarodni-turystychni-organizaciyi.pptx | Міжнародні туристичні організації.
Найбільш представницькою, авторитетною й активною є Всесвітня організація туризму (World Tourism Organization — UNWTO), яка вважається міжурядовим універсальним органом співробітництва країн у галузі туризму. У 1969 р. ООН ухвалила рішення про створення Всесвітньої організації туризму замість Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО), який діяв з 1925 р., прийняти її Устав. Датою її народження вважають 2 січня 1975 р. — цього дня набули чинності її статутні норми і правила. UNWTO представляє інтереси майже 150 країн— дійсних членів; 5 територій — асоційованих членів, а також понад 400 членів, що приєдналися.
обрання президента і віце-президентів;
обрання членів Виконавчої ради;
призначення Генерального секретаря (за рекомендацією Виконавчої ради);
затвердження фінансового регламенту UNWTO;
визначення загальних напрямів управління організацією;
затвердження положень про персонал Секретаріату UNWTO;
затвердження або надання повноважень затвердженням угод, що укладаються з урядами і міжнародними організаціями, а також з приватними організаціями та особами;
ухвалення рішень відповідно до Статуту UNWTO про прийнятті у члени організації.
Генеральна асамблея може розглядати будь-яке питання і розробляти рекомендації щодо нього. До її функцій, зокрема, входить:
забезпечення виконання всіх рішень і рекомендацій Генеральної асамблеї, а також звіт перед асамблеєю;
одержання і розгляд звітів Генерального секретаря про діяльність організації;
розроблення і представлення пропозицій Генеральній асамблеї;
представлення Генеральній асамблеї звітів і рекомендацій з адміністративних рахунків і проектів бюджету організації;
створення допоміжних органів, потрібних для діяльності Виконавчої ради;
виконання будь-яких інших функцій, доручених Генеральною асамблеєю.
До функцій Виконавчої ради UNWTO, зокрема, належать:
При Виконавчій раді діють такі допоміжні органи:
UNWTO провадить діяльність за такими основними напрямами:
Міжнародні туристичні організації, які приділяють увагу всім основним питанням розвитку міжнародного туризму, відносять до універсальних. Найбільшими серед них є такі:
До вузькоспеціалізованих належать міжнародні туристичні організації, членів яких об'єднують підприємницькі чи суспільні інтереси. Наведемо кілька прикладів:
Значну роль у розвитку співробітництва у галузі міжнародного туризм відіграють регіональні туристичні організації. Вони покликані сприяти налагодженню спільної діяльності туристичних організацій регіону, відстоювати їхні інтереси в інших міжнародних туристичних організаціях або на міжнародних туристичних форумах. Найбільшими авторитетними регіональними туристичними організаціями є, наприклад, Американське товариство туристичних агентств (ASTA), Європейська туристична комісія (ETC), Асоціація туристичних агентств країн Тихоокеанського регіону (PATA), Конфедерація туристичних організацій країн Латинської Америки (COTAL).
Дякую за увагу. |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10097-kulturna-spadshyna-moyeyi-oblasti-15475 | Презентація на тему «Культурна спадщина моєї області» | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10097/15475-prezentaciya-na-temu-kulturna-spadschyna-moyeyi-oblasti.pptx | files/15475-prezentaciya-na-temu-kulturna-spadschyna-moyeyi-oblasti.pptx | Культурна спадщина моєї області.
Черкаська область.
Черкаська область.
Черка́ська о́бласть —адміністративно-територіальн одиниця України, розташована у центральній лісостеповій частині країни по обидва берега середньої течії Дніпра та Південного Бугу.
Область на півночі межує з Київською, на півдні з Кіровоградською, на сході з Полтавською та з Вінницькою областю на заході.
Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка»
«Софіївка» є пам'ятником краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних).
Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч ріки Кам'янки, за адресою — вулиця Київська, 12-а.
Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною.
Ахеронтійське озеро
Будинок творчості вчених
Фонтан «Змія»
Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»
Тут зберігаються пам'ятки різних часів, але найбільша частина їх пов'язана з історією козацтва та становленням державності українського народу.
Заповідник охоплює: місто Чигирин, села Суботів, Стецівка, Медведівка, а також дубово-ясеневе урочище Холодний Яр та Атаманський парк.
На території заповідника розташовані 35 пам'яток археології, історії, архітектури, етнографії, мистецтва, природи, які входять до складу заповідника.
Іліїнська церква
Черкаський міський парк «Ювілейний»
Міський парк на території міста Черкаси. Розташований на терасі Дніпра на березі Кременчуцького водосховища. Він є зразком паркового будівництва, розташований у північно-західній частині міста. Стара назва — Парк 50-річчя Жовтня.
Парк був закладений у 1967 році на честь 50-річчя Жовтневої революції.
Канівський природний заповідник
Природний заповідник, площею 2027 гектарів, розташований неподалік Канева, на правому березі та заплавних островах річки Дніпра.
Межує безпосередньо з Чернечою горою — місцем поховання Т. Г. Шевченка. Створений на базі Канівською навчально-дослідного лісового господарства. Канівський природний заповідник є структурним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Канівський природний заповідник — один з найстаріших заповідників в Україні.
Краєвид на нагірну частину заповідника.
Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир
За переказами, відлюдне життя в Красногір'ї на місці майбутнього монастиря започаткував чернець із Константинополя приблизно наприкінці XVI — на початку XVII століття.
Засновані українським козацтвом монастирі були не лише твердинею віри православної, а й осередками вченості, мудрості та джерелом знань, у тому числі й у військовій сфері. Саме монастирі зберігали й поширювали козацьку військову науку. Виконували козацькі монастирі й ряд інших функцій — кожна така свята обитель була водночас і фортецею, і шпиталем для поранених та хворих, і притулком для старих немічних козаків.
Дякую за увагу! |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10072-yevropejska-muzychna-kultura-5948 | Презентація на тему «Європейська музична культура» (варіант 1) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10072/5948-prezentaciya-na-temu-yevropeyska-muzychna-kultura.pptx | files/5948-prezentaciya-na-temu-yevropeyska-muzychna-kultura.pptx | ЄВРОПЕЙСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
Віденська школа (нім. Wiener Klassik) ̶ мистецький напрям у європейській музичній культурі 2-ї половини XVIII — початку XIX століття.
Віденська школа
Представники:
Франц Йозеф Гайдн;
Йоганн Хризостом Вольфганг Готліб (Амадей) Моцарт;
Людвіг ван Бетховен.
Франц Йозеф Гайдн
(1732 ̶ 1809)
Створив мелодію, що була покладена в основу гімнів Німеччини й Австро-Угорщини
Франц Йозеф Гайдн
24 опери, 14 ораторій, 14 мес;
більше ніж 100 симфоній, серед яких:
«Прощальна симфонія»;
Лондонські симфонії ;
Паризькі симфонії;
концерти для фортепіано, скрипки, віолончелі та інших інструментів;
52 фортепіанні сонати;
камерна музика.
Пульт органа, на якому Гайдн грав у церкві Милосердних братів
Інструмент у музеї Гайдна
Франц Йозеф Гайдн
12 Лондонських симфоній
За вийнятком однієї (до-мінорної) всі Лондонські симфонії Гайдна написані в мажорних тональностях.
Особливості – ідейна зрілість і технічна бездоганність; життєвість і яскравість музичної мови, спирання на народно-побутову тематику, виняткова мелодико-ритмічна винахідливість, віртуозне володіння оркестром.
Йоганн Хризостом Вольфганг Готліб (Амадей) Моцарт
(1756–1791)
«Вічне сонячне світло в музиці, ім’я тобі "Моцарт"».
(А. Г. Рубінштейн)
Йоганн Моцарт
У віці 4-х років Моцарт створив концерт для клавесина.
З 6-ти років разом із сестрою почав виступати з концертами в різних містах Європи.
Домашній концерт (Йоганн Моцарт, його батько та сестра)
Йоганн Моцарт
Творчий доробок Моцарта складає понад 600 творів: більш як 40 симфоній, понад 20 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки та інших інструментальних і хорових творів.
Будинок-музей Моцарта в Зальцбурзі
М. Гаучі. Де Беньї в ролі Фігаро
Сцени з опери «Дон Жуан». Кінець XVIII ст.
Людвіг ван Бетховен
(1770 ̶ 1827)
Музиці Бетховена притаманний величезний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса бетховенської естетики, як і всіх композиторів-класиків XVIII ст., — чуття гармонії зі світом, зв’язок із людством та світом у цілому.
Людвіг ван Бетховен
Основні риси – піднесеність, поетичність, відсутність театральності і оперної патетики. Вона побудована на сфері глибоких душевних почуттів. Композитор назвав її «Соната як фантазія».
Це переходи – від скорботності і сумних роздумів до бурхливої активності (послідовний перехід від adagio до presto).
Місячна соната
Людвіг ван Бетховен
Створення Шостої симфонії
За роботою вдома
ВЕЛИКІ КОМПОЗИТОРИ-РОМАНТИКИ
ВЕЛИКІ КОМПОЗИТОРИ-РОМАНТИКИ
Франц Петер Шуберт;
Фредерік Франсуа Шопен;
Вільгельм Ріхард Вагнер;
Ференц (Франц) Ліст.
Франц Шуберт (1797 ̶ 1828)
Франц Шуберт
Це вокальний цикл на вірші німецького поета В. Мюллера.
Створений у 1823 ̶ 1824 рр. Об’єднує 20 пісень, що відзначаються художньою правдивістю, щирістю, красою розкриття почуття кохання. Цикл сповнений чистоти та романтики.
«Прекрасна мельничиха»
Франц Шуберт
Шубертіада (Моріц фон Швінд)
Фредерік Франсуа Шопен (1810 ̶ 1849)
Шопен писав твори винятково для фортепіано. Він не залишив жодної опери, симфонії чи увертюри.
Фредерік Франсуа Шопен
Музей Шопена у Варшаві
Вільгельм Ріхард Вагнер (1813 ̶ 1883)
Вільгельм Ріхард Вагнер
«Летючий голландець»
Музика була написана в єдиному творчому пориві – за сім тижнів (серпень-вересень 1841 р. )
Твір сповнений драматизму, таємничості. Опера поєднує народно-побутові сцени з фантастичними.
Вільгельм Ріхард Вагнер
«Тангейзер»
Арія Єлизавети – виконує Вікторія де Лос Анхелес (1961)
Боротьба за душу Тангейзера – світу духовного, морального обов’язку та світу земної любові (чуттєва насолода)
Ференц (Франц) Ліст (1811 ̶ 1886)
Ференц (Франц) Ліст
Розпочав свої публічні виступи в 9 років.
Багатогранна творча діяльність Ліста охоплює близько 60 років. Упродовж свого життя він створив понад 1300 творів.
Ференц (Франц) Ліст
Будинок-музей Ліста у Веймері
ФРАНЦУЗЬКІ ШАНСОНЬЄ
Шарль Азнавур
Справжнє ім’я –
Шахнур Вахінак Азнавурян
(народився в 1924 р.)
Шарль Азнавур
«Ви підкорите світ, тому що вмієте хвилювати». (Шарль де Голль)
«Шарль Азнавур — великий драматичний талант. Він підкорює людину. Він – найвидатніший у своєму мистецтві». (Моріс Шевальє)
1971 — Золота медаль міста Париж.
1995 — велика медаль французької пісні (Французька академія).
1996 — ім’я Азнавура занесене до Зали слави авторів пісень
та ще більше ніж 10 нагород.
Шарль Азнавур
Кадр із фільму Bouvard en liberté
Кадр із фільму La Tête contre les murs
Едіт Піаф
Справжнє ім’я – Едіт Джованна Гассіон (1915 ̶ 1963)
Едіт Піаф
«Публіка втягує тебе у свої обійми, відкриває своє серце та поглинає тебе повністю. Ти сповнюєшся її любовʼю, а вона – твоєю». |
https://ukr-lit.com.ua/prezentaciyi/10101-romantyzm-19093 | Презентація на тему «Романтизм» (варіант 7) | https://ukr-lit.com.ua/files/prezentaciyi/10101/19093-prezentaciya-na-temu-romantyzm-prezentaciya-1.pptx | files/19093-prezentaciya-na-temu-romantyzm-prezentaciya-1.pptx | Романтизм
в разных видах искусства
РОМАНТИЗМ – (фр. romantisme, от средневекового фр. romant – роман) – направление в искусстве, сформировавшееся в рамках общелитературного течения на рубеже 18–19 вв. в Германии. Получил распространение во всех странах Европы и Америки. Наивысший пик романтизма приходится на первую четверть 19 в.
Характеризуется утверждением самоценности духовно-творческой жизни личности, изображением сильных (зачастую бунтарских) страстей и характеров, одухотворённой и целительной природы. Распространилось на различные сферы деятельности человека. В XVIII веке романтическим называли всё странное, фантастическое, живописное и существующее в книгах, а не в действительности. В начале XIX века романтизм стал обозначением нового направления, противоположного классицизму и Просвещению.
Романтизм сменяет эпоху Просвещения и совпадает с промышленным переворотом, обозначенным появлением паровой машины, паровоза, парохода, фотографии и фабрично-заводских окраин. Если Просвещение характеризуется культом разума и основанной на его началах цивилизации, то романтизм утверждает культ природы, чувств и естественного в человеке. Именно в эпоху романтизма оформляются феномены туризма, альпинизма и пикника, призванные восстановить единство человека и природы. Востребованным оказывается образ «благородного дикаря», вооруженного «народной мудростью» и не испорченного цивилизацией. То есть романтисты хотели показать необычного человека в необычных обстоятельствax. Одним словом, романтисты противостояли прогрессивной цивилизации.
Романтизм в живописи
Представители: Франсиско Гойя, Антуан-Жан Гро, Теодор Жерико, Эжен Делакруа, Карл Брюллов, Уильям Тёрнер, Каспар Давид Фридрих, Карл Фридрих Лессинг, Карл Шпицвег, Карл Блехен, Альберт Бирштадт, Фредерик Эдвин Чёрч.
Развитие романтизма в живописи протекало в острой полемике с приверженцами классицизма. Романтики укоряли своих предшественников в «холодной рассудочности» и отсутствии «движения жизни». В 20-30-х годах работы многих художников отличались патетикой, нервной возбуждённостью; в них наметилось тяготение к экзотическим мотивам и игре воображения, способного увести от «тусклой повседневности». Борьба против застывших классицистских норм длилась долго, почти полстолетия. Первым, кому удалось закрепить новое направление и «оправдать» романтизм, был Теодор Жерико.
Романтизм в литературе
Романтизм впервые возник в Германии, в кругу писателей и философов йенской школы (В. Г. Ваккенродер, Людвиг Тик, Новалис, братья Ф. и А. Шлегели). Философия романтизма была систематизирована в трудах Ф. Шлегеля и Ф.Шеллинга. В дальнейшем развитии немецкий романтизм отличает интерес к сказочным и мифологическим мотивам, что особенно ярко выразилось в творчестве братьев Вильгельма и Якоба Гримм, Гофмана. Гейне, начиная свое творчество в рамках романтизма, позднее подверг его критическому пересмотру. В Англии романтизм во многом обусловлен германским влиянием. В Англии его первыми представителями являются поэты «Озёрной школы»,Вордсворт и Кольридж. Они установили теоретические основы своего направления, ознакомившись во время путешествия по Германии с философией Шеллинга и взглядами первых немецких романтиков. Для английского романтизма характерен интерес к общественным проблемам: современному буржуазному обществу они противопоставляют старые, добуржуазные отношения, воспевание природы, простых, естественных чувств. Ярким представителем английского романтизма является Байрон, который, по выражению Пушкина,«облек в унылый романтизм и безнадежный эгоизм». Его творчество проникнуто пафосом борьбы и протеста против современного мира, воспеванием свободы и индивидуализма. Также к английскому романтизму относится творчество Шелли, Джона Китса, Уильяма Блейка.
Романтизм в музыке
В музыке направление романтизма сложилось в 1820-е годы, развитие его заняло весь XIX век. Композиторы-романтики старались с помощью музыкальных средств выразить глубину и богатство внутреннего мира человека. Музыка становится более рельефной, индивидуальной. Получают развитие песенные жанры, в том числе баллада.
Виднейшими представителями романтизма в музыке являются: Франц Шуберт,Иоганнес Брамс, Фредерик Шопен, Феликс Мендельсон, Роберт Шуман, Луи Шпор, А. А. Алябьев, М. И. Глинка, Даргомыжский, Балакирев, Н. А. Римский Корсаков, Мусоргский, Бородин, Кюи, П. И. Чайковский.
Для романтического мировоззрения характерен резкий конфликт между реальной действительностью и мечтой. Действительность низка и бездуховна, она пронизана духом мещанства, филистерства, и достойна только отрицания. Мечта — это нечто прекрасное, совершенное, но недостижимое и непостижимое разумом.
Если в литературе и живописи романтическое направление в основном завершает свое развитие к середине XIX столетия, то жизнь музыкального романтизма в Европе гораздо продолжительнее. Музыкальный романтизм как направление сложился в начале XIX века и развивался в тесной связи с различными течениями в литературе, живописи и театре. Начальный этап музыкального романтизма представлен творчеством Ф. Шуберта, Э. Т. А. Гофмана, К. М. Вебера, Н. Паганини, Дж. Россини; последующий этап (1830—50-е гг.) — творчеством Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Мендельсона, Г. Берлиоза, Ф. Листа, Р. Вагнера, Дж. Верди. Поздний этап романтизма простирается до конца XIX века.
Источники информации
http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/ROMANTIZM.html
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%EE%EC%E0%ED%F2%E8%E7%EC
Презентацию подготовила
Ученица 9-А класса
Стороженко Юлия |